Справа № 2-240/11

РІШЕННЯ  

іменем України

28 лютого 2011 року                                                                                                м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області  в складі

                                        головуючого судді           Хоменко В. Г.

                                        при секретарі           Новіковій К. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної акціонерної компанії «Хліб України», ДП «Партизанський елеватор»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної акціонерної компанії «Хліб України», дочірнього підприємства «Партизанський елеватор»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої вимоги тим, що перебував з відповідачем у трудових відносинах з 27.08.2009 року, працюючи сторожем підзвітного Сокологірненського ХПП. Повинен був працювати в нічну зміну з 24-25.11.2010 року на посту № 1 по охороні елеватору ст. Сокологірне. Напередодні зміни він поїхав до м. Мелітополя до батька за продуктами харчування. Вчасно повернутися додому не зміг, оскільки дорогою автомобіль зламався. Повернувся пізно вночі, зателефонував безпосередньому начальнику ОСОБА_2, який повідомив про звільнення. Коли наступного дня, 25.11.2010 року, він прийшов на роботу, директор ХПП ОСОБА_7 також повідомив про звільнення. 27.11.2010 року  вийшов на роботу у свою зміну, але на його місці працював інший робітник.  29.12.2010 року йому вручили трудову книжку та провели частковий розрахунок. Звільнили його за вчинення прогулу з 24.11.2010 року. Вважає звільнення незаконним, завчасним, оскільки звільнений вдень  24.11.2010 року, а робоча зміна була в ніч з 24.11.2010 на 25.11.2010 року, починаючи з 20.00 год., тобто його звільнили до вчинення проступку.  Крім того, з’ясування обставин та причин неявки на роботу відповідачем проведено не в повному обсязі. Просить поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді сторожа Сокологірненського ПХПП ДП «Партизанський елеватор»з 24.11.2010 року, визнавши незаконним та скасувавши наказ № 76 від 30.11.2010 року, а також стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 24.11.2010 року і до винесення судового рішення, моральну шкоду у сумі 30 000 грн.

          В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просить позов задовольнити, пояснив, що відповідач не відібрав у нього пояснення про причину невиходу вчасно на роботу, наказ про звільнення видав 30.11.2010 року, згідно якого він  звільнений з роботи 24.11.2011 року. Крім того, на час звільнення він перебував на лікарняному, тому у відповідача не було права звільняти його під час непрацездатності.

          Представник відповідача за довіреністю Федоряка Ф. В. в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення, де зазначив, зокрема, що ОСОБА_1 був звільнений у зв’язку з вчиненням прогулу, тобто відсутністю на робочому місці понад три години. ОСОБА_1 був звільнений своєчасно –наказом від 30.11.2010 року з дня вчинення прогулу, тобто з 24.11.2010 року; факт вчинення прогулу підтверджено поясненнями працівників Сокологірненського ХПП та матеріалами службової перевірки.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.  

Наказом Державної акціонерної компанії «Хліб України» ДП «Партизанський елеватор»№ 76 від 30.11.2010  сторож підзвітного Сокологірненського ХПП ОСОБА_1 був звільнений за ч.4 ст.40 КЗпП України за вчинення прогулу –з 20.00 год. в ніч на 24.11.2010 року не приступив до роботи (а.с. 3).

Відповідно до листка непрацездатності АВБ № 338198 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 27.11.2010 по 03.12.2010 року.

Звільнення за п.4 ст.40 КЗпП є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених ст.149 КЗпП України для застосування таких стягнень.    

Згідно ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. У відповідності із частинами 3, 4 статті  149 КЗпП України  при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Таким чином, метою отримання власником або уповноваженим ним органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з'ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування цього поряд з іншими обставинами при обранні виду стягнення.

 У  порушення ст.149 КЗпП України, відповідач не зажадав від ОСОБА_1 пояснень з приводу відсутності на роботі, посилаючись, що даний факт підтверджується поясненнями інших працівників підприємства, зокрема: письмовими поясненнями сторожа ОСОБА_6, наданими директору ДП «Партизанський елеватор»25.11.2010 року (а.с.10), доповідною заступника начальника ПСО ОСОБА_2 на ім’я директора ДП «Партизанський елеватор»від 25.11.2010 року (а.с.11), доповідною начальника Сокологірненського ПХПП ОСОБА_7 на ім’я директора ДП «Партизанський елеватор»від 25.11.2010 року (а.с.12).

Невихід  ОСОБА_1 на роботу також підтвердили допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_6

При цьому судом встановлено порушення порядку накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади.

Відповідно до листка непрацездатності АВБ № 338198 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 27.11.2010 по 03.12.2010 року.

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з  ініціативи  власника або   уповноваженого   ним   органу   в   період  його  тимчасової непрацездатності.

Згідно ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав,  передбачених пунктами 1 (крім  випадку  ліквідації  підприємства,  установи, організації),  2-5,  7  статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за  попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідачем не надано будь-який відомостей по участь профспілки у розгляді питання про звільнення ОСОБА_1

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про визнання наказу від 30.11.2010 року № 76 про звільнення з роботи ОСОБА_1 незаконним та про необхідність поновлення на роботі на посаді сторожа Сокологірненського ПХПП ДП «Партизанський елеватор»ДАК «Хліб України».

У відповідності до ч.1 ст.235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.   

Оскільки суд прийшов до висновку  про незаконність звільнення позивача, він підлягає поновленню на роботі і на його користь слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день розгляду справи у суді виходячи з середньої місячної заробітної плати у сумі 1 312,81 грн.  

Ст. 237-1 КЗпП України  передбачений обов’язок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього  додаткових зусиль для організації свого життя.   

У ч.2 ст. 23 ЦК України вказано, що моральна шкода полягає у фізичній болі та стражданнях, які фізична особа  зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;  у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її родини чи близьких родичів;  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  у приниженні честі та гідності  фізичної особи.

Позивач не вказав, на підставі чого ним заявлена до стягнення моральна шкода в розмірі  30 000 грн., не надано розрахунку заявленої суми, не підтверджена наявність  причинного зв’язку між діями відповідача та настанням моральної шкоди.

Разом з тим, ст. 237-1 КЗпП України не передбачає компенсацію моральної шкоди обов'язково у грошовій формі. Саме по собі визнання звільнення незаконним та зміна формулювання причин звільнення є достатньо  справедливою компенсацією за будь –яку  моральну шкоду. З огляду на ці обставини та враховуючи такі принципи як справедливість, збалансованість між інтересами сторін, суд прийшов до висновку про недоцільність стягнення з відповідача моральної шкоди.

Згідно ст.235 КЗпП України якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 адміністрація підприємства провела з ним в день звільнення частковий розрахунок по заробітній платі.

Судові витрати відносяться на рахунок відповідача відповідно до ст.88 ЦПК України,  оскільки вимоги позивача задоволені. Стягненню з позивача підлягає судовий збір у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

На підставі викладеного ст.180, ч.3 ст.181, ст.183, 184 Сімейного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 15, 16, 60 , 61, 88, 209, 213, 218, 223 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Державної акціонерної компанії «Хліб України», ДП «Партизанський елеватор»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним наказ № 76 від 30.11.2010 року, виданий директором ДП «Партизанський елеватор»про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа підзвітного Сокологірненського ХПП ДП «Партизанський елеватор»ДАК «Хліб України».

Стягнути з дочірнього підприємства «Партизанський елеватор»Державної акціонерної компанії «Хліб України» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24.11.2010 року по 28.02.2011 року з урахуванням суми, фактично сплаченої при звільненні.

Стягнути з дочірнього підприємства «Партизанський елеватор»Державної акціонерної компанії «Хліб України» у дохід держави судовий збір у сумі 51 грн. і витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.  

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя:В. Г. Хоменко