УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«16» серпня 2006 р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Римар Т.М.
суддів - Татарчука В.Г., Вавріва І.З.
з участю - прокурора Гузіка Й.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від «16» червня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, гр. України, з середньою освітою, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючий у приватному підприємстві «ІНФОРМАЦІЯ_2», раніше не судимий, -
засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на З роки.
На підставі ст.75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання (позбавлення волі) з іспитовим строком три роки.
Відповідно до п.п.2, З, 4 ст.76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов»язку: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з»являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Цивільні позови потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 5.000 грн. моральної (немайнової) шкоди та 10.000 грн. матеріальної
Справа №11-271 Головуючий у 1 інстанції - Комендат Р.Т.
Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач - Татарчук В.Г.
шкоди залишено без розгляду за відмовою потерпілого від вказаних позовних вимог.
Позовні вимоги прокурора м.Тернополя в інтересах держави, в особі Тернопільського міського бюджету фінансове управління Тернопільської міської ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину до ОСОБА_1 в розмірі 350 грн. задоволено в повному об»ємі, і стягнуто з засудженого вказану суму в користь держави в особі Тернопільського фінансового управління.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 в користь експертної установи 400 грн. за проведення судової комплексної авто технічної транспортно-трасологічної експертизи та 353 грн. 08 коп. за проведення судово-автотехнічної експертизи.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним і засуджений за те, що 8 червня 2005 року біля 13 години, керуючи технічно справним автомобілем «Фіат Темпра» реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухаючись зі швидкістю біля 30 км/год по вулиці Львівській зі сторони вул.Бережанської і наближаючись до нерегульованого перехрестя з вул.Тернопільська, з наміром повернути праворуч на вул.Тернопільську у м.Тернополі, допустив зіткнення з велосипедом ОСОБА_2., який рухався по краю проїзної частини дороги вул .Львівської на велосипеді «ХВЗ» в попутному напрямку прямо по ходу руху автомобіля «Фіат Темпра».
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_2отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми -рана у потиличній ділянці, перелому кісток основи черепа, крововиливів в речовину головного мозку та під м»яку і тверду оболонки, які згідно висновку експерта №1656 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення).
До наїзду на велосипедиста засуджений ОСОБА_1. порушив вимоги ПДР України, а саме: п.13.3 під час випередження велосипедиста не дотримався безпечного інтервалу, щоб не створити небезпеки для дорожнього руху; п.16.2 - проїжджаючи через нерегульований перехресток та повертаючи праворуч, не дав дорогу велосипедисту, який рухався прямо в попутному напрямку; п.1.5 -дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожуючи життю або здоров»ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Засуджений ОСОБА_1., який створив такі умови, не вжив усіх можливих заходів до їх усунення, хоча зобов»язаний був негайно це зробити, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.
Порушення водієм ОСОБА_1. вимог п.п.13.3; 16.2; 1.5 ПДР України перебуває у прямому причинно-наслідковому зв»язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.
В апеляції засудженого ОСОБА_1 ставиться питання про зміну вироку в частині застосування до нього додаткової міри покарання -позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на
три роки та скасування її, поскільки вважає вирок в цій частині вкрай суворим і несправедливим. На його думку, судом не враховано те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин скоїв вперше та по необережності, одружений і має хвору дружину та двох неповнолітніх дітей, на місце ДТП викликав швидку медичну допомогу потерпілому і відшкодував завдані збитки, а також, що автомашина є засобом для утримання сім»ї.
Потерпілий ОСОБА_2 в своїй апеляції просить вирок суду щодо ОСОБА_1 змінити в частині застосування додаткового покарання -позбавлення права керувати всіма транспортними засобами, скасувавши цей вид покарання, поскільки засуджений повністю відшкодував йому матеріальну та моральну завдані шкоди, і це покарання. На його думку є занадто суворим з врахуванням його особи і вчиненого ним злочину.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора про обґрунтованість і законність вироку й залишення його без зміни, а апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія вважає, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з таких міркувань.
Доведеність та кваліфікація злочину в апеляціях засудженого і потерпілого не оспорюється, як і призначена основна міра покарання.
Що стосується призначеної додаткової міри покарання - позбавлення права керування всіма транспортними засобами, то суд першої інстанції її призначив правильно, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом»якшують покарання, в тому числі і ті, на які в апеляціях посилається засуджений ОСОБА_1. та потерпілий ОСОБА_2, і призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.
Щодо обставини, наведеної ОСОБА_1. і ОСОБА_2. в своїх апеляціях про те, що засуджений ОСОБА_1. працює водієм У ПП «ІНФОРМАЦІЯ_2» та змушений використовувати свій власний автомобіль для виконання роботи, то вона не може бути взята апеляційної інстанцією до уваги та підлягає спростуванню, поскільки відповідно до характеризуючи даних особи ОСОБА_1, що маються в матеріалах справи - засуджений працює на посаді друкаря у зазначеного приватного підприємця (а.с. 151).
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку та задоволення апеляцій засудженого та потерпілого.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, вирок Тернопільського міськрайонного суду від 16 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.