Справа №  2-75/11

          РІШЕННЯ

          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2011 р.

   Чигиринський районний суд Черкаської області  у складі:

головуючого - судді Совгири І.В.

при секретарі –Тендітній Л.В.                    

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в місті Чигирині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,-

                                                               ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів та моральної шкоди з ОСОБА_2, зазначивши, що протягом 2007-2010 років він надавав відповідачу у позику грошові кошти на розвиток підприємницької діяльності, але поскільки, станом на 25.10.2010 року, заборгованість відповідача ОСОБА_2, згідно розписок, становить 103 тис. грн. і в строки виконання договору позики та повернення грошових коштів, які було обумовлено сторонами в усному порядку,  відповідач не виконує  не повернутає борг, добровільно сплатити кошти відмовляється, уникає зустрічей, а тому, позивач просить стягнути з відповідача борг за договором позики в сумі 103 тис. грн., понесені судові витрати, витрати на правову допомогу в сумі три тисячі гривень.

Крім того, позивач вважає, що невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов"язань згідно договору позики, йому було завдано  сильних душевних хвилювань, частих звернень до лікарні, внаслідок чого позивач став інвалідом 2 групи загального захворювання, чим завдано значної моральної шкоди, яку він оцінює в п"ять тисяч гривень і просить їх  стягнути з відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_3, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та прохали їх задовольнити та стягнути з відповідача борг за договорами позики в сумі 103000 грн., понесені позивачем судові витрати в сумі 120 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3 тис. грн., та 5000 грн. моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2, в судовому засіданні, позов  визнав частково, зазначивши, що дійсно між ним та позивачем було укладено договори позики згідно розписок на 14 тис. грн., 30 тис. грн. та 66 тис. грн.. Гроші він позичав частинами, для здійснення підприємницької діяльності, і частинами їх погашав. На момент позики про відсотки мова не йшла, і позивач не вимагав їх сплати. Але під примусом позивача, який діяв шляхом залякування, дописав у розписці наявність боргу по процентах на суму 10 тис. грн. Тому, він визнає заборгованість перед позивачем на суму 21650 грн., а решту він віддав позивачу та в підтвердження цього надав суду копії записів щоденника про суми сплати боргу ОСОБА_1 Моральну шкоду він також не визнає, оскільки не вбачає в своїх діях підстав для її заподіяння.  

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти...., а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів... .

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 протягом 2007-2010 років було укладено договори про надання позики, відповідно до яких відповідач отримав в позику грошові кошти в сумі 87000 грн., які зобов"язувався повернути у визначений термін , 10 тис. грн. відсотків за позику та 5 900 грн. заборгованості за минулі періоди, а разом зобо"язувався повернути 103 тисячі гривень до 25.10.2010 року, що підтверджується виконаною ОСОБА_2  розпискою, дійсність якої він підтвердив в судовому засіданні.

А, відповідно до ст. 526, 1049 ЦК України, зобов’язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону, тобто відповідач повинен був в установлений договором строк  повернути грошові кошти на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, тому посилання відповідача на те, що він брав безвідсоткову позику для власних потреб на розвиток бізнесу, не звільняють його від необхідності сплати боргу.

Поскільки в установлений строк відповідачем не було повернуто борг, тому позивач правомірно вимагає від відповідача його повернення.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 1100 грн., що підтверджується відповідними записами та  підписами позивача, що визнано сторонами в судовому засіданні, а тому, суд вважає, що це  є підставою для зменшення заборгованості на вказану суму.

Посилання відповідача на те, що він частинами віддавав грошові кошти ОСОБА_1 в сумі 65350 грн., суд вважає безпідставними, поскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 не було надано жодних документальних доказів в підтвердження цього. Надані ним записи в записнику не можуть бути визнані доказами, поскільки вони законодавчо не закріплені, а сам позивач заперечує даний факт.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана неправомірними діями фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Однак, в судовому засіданні, ОСОБА_1 не було підтверджено нанесену йому моральну шкоду, поскільки судом встановлено, що позивач, незважаючи на неповернення йому боргу, тривалий час - протягом 2008 -2010 років надавав грошові позики ОСОБА_2, що свідчить про свідомі дії позивача, спрямовані на позику грошей та отримання відсотків.

А тому, суд, виходячи з принципів розумності і справедливості, враховуючи характер заключеної угоди, ступінь вини відповідача, та враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, вважає необхідним відмовити в задоволенні заявлених вимог в цій частині позову.

Таким чином, суд, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість згідно договору позики в сумі 101 900 грн. та витрати на правову допомогу, згідно договору про надання юридичних послуг від 01.02.2011 року, в сумі три тисячі грн.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, тому, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути також понесені позивачем судові витрати на ІТЗ в сумі 120 грн. та судовий збір на користь держави в сумі 1019 грн.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1167 ЦК України, ст. 8, 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сто одну тисячу дев"ятсот гривень 00 коп. боргу за договором позики, сто двадцять гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, три тисячі гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі однієї тисячі дев"ятнадцяти гривень 00 копійок.

          Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Головуючий