В  И  Р  О  К                               

                                                                    І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

24 березня 2011  року                                                                           Цюрупинський районний суд

                                                                                               Херсонської області

В складі: головуючого судді                                                                    Заславець Н.В.

при секретарі                                                                                                   Бондаревій Т.К.

за участю прокурора                                                                               Сапунова Є.М.,

представника неповнолітнього потерпілого                                                 ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Цюрупинську кримінальну справу

по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Кагул Республіка Молдова, особи без громадянства, українки за національністю, з середньою спеціальною освітою,  не одруженої, перебуває у фактичних сімейних стосунках, працюючої за наймом, проживаючої  без реєстрації в АДРЕСА_1 раніше не судимої,

-          у вчинені злочину, передбаченого ст.166 КК України, -          

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2, являючись матір’ю неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, і будучи зобов’язаною згідно ст. 61 КпШС України 1969 р і ст. 150 СК  України  піклуватися  про здоров’я дитини, його моральний  духовний і фізичний розвиток та навчання, та готувати дитину до праці і самостійного життя, усунулася від виконання своїх батьківських обов’язків, злісно в період з дня народження сина і до 2011 року не виконувала  встановлені законом обов’язки по догляду за дитиною, не створила достойних санітарно-побутових умов для нормального розвитку та його життєдіяльності дитини,  не прийняла заходів до влаштування дитини у дитячий садок  та школу, перешкоджала у цьому  і  у свої 15 років син не вміє читати та писати, займався бродяжництвом та жебракуванням, проявив схильність до вчинення крадіжки, тобто не піклувалася про навчання житини, про його фізичний, моральний та духовний розвиток, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді   неналежного розвитку сина, який має відхилення від  нормального для даного віку рівня психічного розвитку, що не є наслідком психічних захворювань, а проявляються у помірно вираженому  відставанні  психічному розвитку неповнолітнього ОСОБА_3 які проявляються в інтелектуальній, емоційно-вольовій сферах та у порушенні процесу формування особистості, у відставанні  через   відповідно до висновку психологічної експертизи   результатом педагогічної занедбаності дитини у зв’язку з  ухиленням матері від виконання своїх батьківських обов’язків.

          В судовому засіданні підсудна вину по пред‘явленому обвинуваченню визнала повністю і суду показала, що вона має чотирьох дітей , старший син досяг повноліття, син ОСОБА_4 та дві малолітні дочки , 2007 та 2001 року народження) проживають з нею. Вона на протязі дев’яти років співмешкає з ОСОБА_5, який є батьком двох дочок. Однак через відсутність у неї реєстрації та паспорту діти не зареєстровані. Сина ОСОБА_4 вона дійсно не влаштувала у дитсадок. Приїхавши у 2001 року в Україну не  оформила сина у школу. Тому  він  не вмів читати та писати, поки його не забрали до притулку, де він на протязі двох місяців навчився грамоті. Вона має середню спеціальну освіту. Син доглядав її дочку 2007р.н., поки вона працювала по найму. У 2007 році нею заінтересувалися представники опікунської ради Великокопанівської сільради, оскільки син жебракував, тому вона на деякий час виїхала із села. Але оскільки вона працює за наймом, то у 2010 році повернулася, проживає з сім’єю на квартирі. Умови для нормального проживання у них в будинку належні: є необхідна їжа, одежа, предмети побуту. Розуміє, що її недбалість до долі сина призвела до того, що ОСОБА_3 у 15 років повністю не пристосований до життя, позбавлений можливості отримати спеціальність і відстав від своїх однолітків і вчинив злочин з корисливих мотивів. Тому свою вину у вчиненому визнає повністю і щиро кається.  

Таким чином, оскільки підсудна визнала свою вину і її показання повністю відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються, суд не досліджує інші докази по справі і кваліфікує дії підсудної ОСОБА_2 за ст.166 КК України, як злісне невиконання матір’ю встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

          У якості обставин, що пом’якшують підсудній покарання, суд враховує її щире каяття у вчиненому. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

            При призначені виду та міри покарання, суд враховує обставину, що пом’якшує покарання, суспільно - небезпечний характер вчиненого злочину і його тяжкість, особу підсудної, яка характеризується посередньо, вперше притягується до кримінальної відповідальності, і приходить до висновку, що виправлення засудженої можливе і без реального відбування покарання у вигляді обмеження волі, від  відбування якого її належить звільнити з випробуванням на підставі ст.ст. 75,76 КК України.      

           Судом обговорювалося питання щодо застосування випробування відповідно до положень ст. 79 КК України, однак належних доказів на підтвердження наявності двох малолітніх дітей не встановлено, оскільки відсутні відомості щодо їх реєстрації.

           На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

                                                            з а с у д и в :

           ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України та призначити їй міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

           На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування  покарання з випробуванням – з іспитовим строком на три роки  і покласти  на засуджену обов’язки протягом іспитового строку повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання та періодично з ?являтися для реєстрації  у  вказані органи, а також заборонити  виїзд за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції.

.          Міру запобіжного заходу- підписку про невиїзд засудженій залишити до набрання вироком законної сили.

          На вирок протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд.

Суддя:                                                                                                Н.В. Заславець