Справа  № 2-906/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 року  Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Пепеляшкова С.М.

при секретарі – Зінзівєр С.В.

за участю представників позивачки – ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу та визнання права власності на 1/2 частину квартири,

                                                   В С Т А Н О В И В :

          Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить визнати поважними причини пропуску нею строку позовної давності на подачу позову та визнати договір дарування від 22.11.2004 року, зареєстрований приватним нотаріусом ОСОБА_10 в реєстрі під № 5607 удаваним та визнати його договором купівлі-продажу; визнати квартиру АДРЕСА_1 сумісною власністю її та відповідача ОСОБА_3; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, посилаючись на те, що 18.09.2003 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. В період шлюбу 22.11.2004 року вони з відповідачем ОСОБА_3 придбали квартиру АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, що складало 5/42 частин зазначеного домоволодіння, які згодом рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 05.12.2005 року було виділено в окремий об'єкт нерухомості. В січні 2010 року відносини з відповідачем ОСОБА_3 погіршились, в зв'язку з чим вона звернулася до юриста, після чого їй стало відомо, що замість договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 було оформлено договір дарування від 22.11.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстр № 5607, на ім'я її чоловіка ОСОБА_3 Вважає, що нею було допущено пропуск встановленого ЦК України строку позовної давності з поважних причин, оскільки вона не знала про укладення удаваної угоди. При оформленні договору вона не була присутня, оскільки доглядала за дитиною, умови придбання квартири обговорювалися в її присутності, тому вона вважала, що саме на цих умовах було оформлено договір. Документів на квартиру відповідач ОСОБА_3 їй не передавав. Вважає договір дарування удаваним, оскільки він був здійснений для прикриття договору купівлі-продажу, який сторони насправді уклали та повністю виконали.

          В судовому засіданні позивачка та її представники позовні вимоги пітримали, просили задовольнити позов та зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, накладений ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 03.06.2010 року.

          Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги визнає, просить справу розглянути за його відсутності, не заперечує проти визнання договіру дарування від 22.11.2004 року договором купівлі-продажу та визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з надвірними спорудами.

          Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечує проти задоволення позову.

Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилися, хоча про місце, час слухання справи повідомлялись належним чином, надали 18.06.2010  року заяви, в яких заявлені позовні вимоги визнають, просять справу розглянути за їхньої  відсутності.

Відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилась, хоча про місце, час слухання справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила.  

Вислухавши позивачку та її представників, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.  

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_1 від 18.09.2003 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис №369 від 18 вересня 2003 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб 18 вересня 2003 року.

На підставі договору дарування від 22.11.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий номер 5607,  ОСОБА_3 належить 5/42 частин домоволодіння  по АДРЕСА_1.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 05.12.2005 року 5/42 частин будинку АДРЕСА_1 що складали квартиру № 7 з надвірними спорудами, було виділено ОСОБА_3 в окремий об’єкт нерухомості.

Враховуючи те, що позивачкою причини пропуску строку позовної давності обґрунтовані, суд вважає за необхідне на підставі ч.5 ст.267 ЦК України визнати їх поважними.  

Оскільки відповідачі визнали позов і обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню у відповідності до ч.1 ст. 61 ЦПК України, і відповідно до ст.235 ЦК України даний правочин може бути визнаний удаваним, будь-які права, свободи чи інтереси інших осіб в даному випадку не порушуються, тому суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та визнає договір дарування 5/42 частин житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 22.11.2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 удаваним правочином та визнає його договором купівлі-продажу. Враховуючи те, що на момент  укладання договору сторони перебували у шлюбі, суд вважає за необхідне визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3

          Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду від 03.06.2010 року  в цілях забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу та визнання права власності на 1/2 частину квартири накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 з надвірними спорудами.

Враховуючи те, що відповідачі визнали позов, суд вважає за необхідне зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 з надвірними спорудами.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст.10,60,61,154,212-215 ЦПК України, ст.ст.235, 267, 328 ЦК України, ст.60 СК України, суд

                                                             ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання договору дарування договором купівлі-продажу та визнання права власності на 1/2 частину квартири – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири  АДРЕСА_1 з надвірними спорудами.

          Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, накладений ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області  від 03.06.2010 року.

          На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: