Справа № 3916                                                             Головуючий 1 -ї інстанції - Рибальченко Р .І.

Категорія - встановлення факту                                  Доповідач - Маміна О.В.

УХВАЛА Іменем України

16 серпня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Крилової Т.Г.,

суддів - Цвірюка В.О., Маміної О.В.

при секретарі - Дмитренко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 травня 2006 року по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту визнання батьківства, заінтересовані особи: Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова, ОСОБА_2,

встановила:

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 травня 2006 року, яким їй відмовлено у задоволенні заяви про встановлення факту визнання батьківства.

В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. А саме: судом не були прийняті до уваги показання свідків, в тому числі, -матері заявниці, яка пояснила, що у 1968 - 1969 р.р. мешкала разом із ОСОБА_3 Після народження заявниці, ОСОБА_3 допомагав матеріально, стосунки між ним та матір"ю ОСОБА_1 припинились лише у 1973 році. Крім того, у свідоцтві про народження заявниці ім"я та по батькові батька співпадають з даними ОСОБА_3, а з трудової книжки матері вбачається, що вона працювала у господарстві тоді, коли там працював ОСОБА_3 Крім того, по справі слід було призначити генетичну експертизу.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, що з'явились, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено спільне проживання та ведення спільного господарства матір"ю заявниці та ОСОБА_3 до народженні ОСОБА_1 та спільного її виховання ними, немає підтвердження тому, що ОСОБА_3 визнавав себе батьком заявниці та утримував її. Тому підстав для встановлення факту визнання батьківства немає.

Судова колегія вважає, що такий висновок суду є правильним і ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 53 КЗпШС України, який був чинним на момент народження заявниці, в разі народження дитини у батьків, які не перебувають між собою у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлено у судовому порядку за заявою одного з батьків, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання, ведення спільного господарства матір"ю дитини із відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_4) народилась 27 травня 1970 року. Батьками її у свідоцтві про народження було вказано: батько - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_6.

02  квітня 2003 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення

факту визнання батьківства відносно неї ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що з моменту народження заявниці до смерті ОСОБА_3 останній ніяким чином не визнавав своє батьківство відносно ОСОБА_1 Жодного достовірного доказу того, що до народження дитини мати заявниці спільно проживала або вела спільне господарства із ОСОБА_3, разом виховували чи утримували дитину, або інші докази, що з достовірністю підтверджують визнання ОСОБА_3 батьківства, заявницею судові не надано.

3  моменту народження заявниці до смерті ОСОБА_3 минуло більш, ніж 30 років.

Матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_3 за життя визнавав наявність у нього дочки ОСОБА_7, 1970 року народження, спілкувався з нею, утримував її. Сама ОСОБА_1 не заперечувала, що не знала, хто є її батьком, ОСОБА_3 знала лише в обличчя, і вже після його смерті мати повідомила, що він і був її батьком.

Судом дана належна оцінка показанням свідків, в тому числі і показам матері заявниці, і зроблений правильний висновок про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення факту визнання батьківства.

Той факт, що ім"я та по батькові ОСОБА_3 співпадають з іменем та по батькові особи, що вказана батьком ОСОБА_1 - „ ОСОБА_5", та те, що мати заявниці працювала в господарстві одночасно з ОСОБА_3, не є свідченням визнання ОСОБА_3 свого батьківства.

Посилання апелянта на необхідність призначення генетичної експертизи стосовно батьківства ОСОБА_3 не грунтуються на законі, оскільки факт походження дитини від певної особи, не є підставою для визнання батьківства, передбаченою ст. 53 КЗпШС України, дія якої розповсюджується на дані правовідносини.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги виводи суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 24 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий -