Справа № 22-а-3821/2006р. Головуючий 1 інстанції - Русанова В.Б.
Категорія - правочини Доповідач - Кіпенко І.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2006 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційно
суду Харківської області в складі: головуючого судді КотелевецьА.В., суддів: Кіпенка І.С, Солодкова А.А, при секретарі - Половецькій А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника позивачки ОСОБА_2 на рішення Московського районно суду м. Харкова від 17 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про примушування виконання взятих на себе зобов'язань, -
ВСТАНОВИЛА:
2 серпня 2005р. позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просш зобов'язати ОСОБА_3 виконати взяті на себе зобов'язання по попередньому договору від 05.03.2005р.. саме укласти з нею договір купівлі-продажу належного відповідачці АДРЕСА_1, стягнути з відповідачки 300грн. за договором позики від 12.03.2005р., а також стягнути рахунок відшкодування моральної шкоди 10000грн.
В обгрунтування позовних вимог вказувала, що 05.03.2005р. між нею та відповідачкою було укладене нотаріально посвідчений договір, згідно якого сторони зобов'язались укласти договір купівлі-продажу належного відповідачці АДРЕСА_1, договір повинен бути підписаний в строк не пізніше 10 травня 2005р. За умовами договору ОСОБА_2 передала продавцеві будинку б360гр., які при укладанні договору купівлі-продажу будинку зараховуються в рахунок суми, що сплачується покупцем продавцю.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 травня.2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 300гр. за договором позики від 12.03.2005р., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 представник позивачки просить вказане рішення суду змінити, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2 повністю. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права. Апелянт вважає, що суд невірно тлумачить положення ч.2 ст. 635 ЦК України, вважаючи не доведеною наявність моральної шкоди, безпідставно не взяв до уваги, факт шахрайських дій ОСОБА_3, оскільки відповідачка 06.06.2005р. уклала аналогічний договір з іншою особою.
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді, перевіриш матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені дока правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
з матеріалів справи вбачається, що 05.03.2005р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було укладе
нотаріально посвідчений договір, згідно якого сторони зобов'язались укласти договір купівлі-прода належного відповідачці АДРЕСА_1, договір повинен бути підписаний в строк не пізніше 10 травня 2005р.
Судовим розглядом встановлено, що право власності на спірний будинок встановлено за ОСОБА_3 рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2005 року (а.с.52) та зареєстровано ОСОБА_3 в КП Харківське МБТІ 30.06.2005р, тобто після сплину терміну 10 травня 2005р. зазначено попереднім договором від 05.03.2005р.
Суд першої інстанції, вирішуючи справу на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі доказів, правильно дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, в частині зобов'язання ОСОБА_3 укласти договір купівлі-продажу належного їй АДРЕСА_1 на умовах, а також стягненні в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000грн.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 635 ЦК України, сторона яка необгрунтовано ухиляється від укладання договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Попереднім договором від 05.03.2005р., п.2.5, встановлена матеріальна відповідальність у випадку невиконання зобов'язань продавцем, у вигляді штрафу.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні.
Згідно ч. З ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем ОСОБА_2 не доведено протиправності дій ОСОБА_3, наявність моральної шкоди, та вина останньої в її заподіянні.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про те, що правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, 308,313-315,317,319 ЦПК Україна, судова колегія,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника позивачки ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції' набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий