Справа № 2-19/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М       У  К  Р  А  Ї  Н  И.

16 березня 2011 року         Мар*їнський районний суд Донецької області в складі головуючого судді                                         Ступіна І.М.

при секретарі                           Готовщикової Т.О.

з участю позивача                   ОСОБА_1

представника позивача           ОСОБА_2                                          

відповідача                               ОСОБА_3

представника відповідача       ОСОБА_4

відповідача                               ОСОБА_5                                           

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Павлівської сільської ради, третя особа РКП Мар*їнське БТІ про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, за позовом ОСОБА_3 до Павлівської сільської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_6, треті особи РКП Мар*їнське БТІ, Державна нотаріальна контора Мар*їнського району про визнання права власності на момент смерті, визнання права спільної сумісної власності, визнання факту прийняття спадщини та визнання права власності на житловий будинок , суд -

                                                       В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

          Позивач звернулась до суду з позовом у якому  вказує, що вона є дружиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, шлюб було укладено 23.08.1975 року. Після укладення шлюбу вони стали мешкати в АДРЕСА_2, даний будинок було придбано батьком чоловіка позивачки ОСОБА_9 у 1973 році. Оскільки ОСОБА_9 придбав даний будинок, перебуваючі у шлюбі з ОСОБА_3, їй належить 1\2 частка цього будинку та господарських побудов.

       На весіллі позивачки ОСОБА_1 з ОСОБА_8 батьки чоловіка подарували вищевказаний будинок, заявивши про це привселюдно, однак договору дарування, відповідно до законодавства, ОСОБА_9 не уклав. На протязі спільного життя позивачка та її чоловік вважали цей будинок їх власністю, оскільки чоловік завжди казав, що батьки цей будинок їм подарували.

           Працюючи на шахті "Південно-Донбаська №1" у м.Вугледар чоловік позивачки отримав квартиру АДРЕСА_1 та деякий час вони сім*єю проживали в даній квартирі. При цьому чоловік позивачки систематично від*їжав до  с.Павлівка до будинку АДРЕСА_2 та залишався на декілька днів в будинку, так як вважав його їхнім будинком і хотів там мешкати, а не в квартирі. 03 жовтня 1995 року чоловік позивачки зареєструвався в вказаному будинку та остаточно переїхав на постійе місце проживання туди. Задля опалення будинку, починаючи з 1995 року по 2008 рік чоловік позивачки отримував на шахті, де він працював, вугілля, який відвозив в с.Павлівка та використовував для опалення будинку.

      28 серпня 1996 року батько чоловіка позивачки, ОСОБА_9, отримав державний акт про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 а в грудні 1997 року ОСОБА_9 помер. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1\2 частини домоволодіння АДРЕСА_2 ( оскільки 1\2 частина належить відповідачці ОСОБА_3) та на 1\2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_2

     Спадкоємцями першої черги, після смерті ОСОБА_9, були відповідачка ОСОБА_3, чоловік позивачки ОСОБА_8 та донька померлого відповідачка ОСОБА_5. Спадщину фактично прийняли чоловік позивачки та відповідач ОСОБА_3, які одразу після смерті чоловіка та батька фактично вступили до володіння майном, яке належало померлому, а саме 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_2 оскільки вони постійно мешкали в цьому будинку і відповідно користувалися земельною ділянкою, отже чоловік позивачки мав успадкувати 1\4 частину домоволодіння та 1\4 частину земельної ділянки.

       На протязі 1995-2008 років чоловік позивачки постійно мешкав в вищевказаному будинку, за час проживання він на сіпільні кошти ним було побудовано три сарая, уборна, карнажна яма та колодязь, придбав та встановив прилад обліку води, частково замінив труби подачі води, зробив прибудову із шлакоблоку між будинком та літньою кухнею, зробив освітлення території двору, підключив будинок до загальної системи подачі газу, встановив опалювальний котел, встановив в будинку пластикові вікна, металеві  двері, частково замінив огорожу.

       Позивачка вважає, що всі ці факти свідчать про те, що її чоловік дійсно вважав вищевказане домоволодіння власним, що за рахунок особистої праці ита вкладення коштів вартість домоволодіння значно збільшилась, а тому його частка складає ні 1\4  та 1\2 вказаного домоволодіння.

        ІНФОРМАЦІЯ_3 року чоловік позивачки помер, заповіту після себе він не залишив. Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 6,310 га на території Павлівської сільської ради, грошових внесків у ВАТ Державний ощадний банк, грошових внесків у Промінвест банку, та як вважає позивачка на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_2 і 1\4 частину земельтної ділянки по АДРЕСА_2

    Спадкоємцями першої черги за законом, після смерті ОСОБА_8, є позивачка, відповідачка ОСОБА_3, мати померлого, та їх діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

        В встановлений законом шестимісячний строк позивачка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, діти позиваки та померлого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, подали заяву про відмову від спадщини, відповідачка ОСОБА_3 також подала заяву про відмову від спадщини.

        На даний час відповідачка ОСОБА_3 не визнає право позивачки на частку домолодіння, а тому позивачка просить суд встановити їй факт володіння спадковим майном, а саме 1\2 часткою домоволодіння АДРЕСА_2, визнати за нею право власності на 1\2 частку цього домоволодіння без виділу частки в натурі, визнати за нею право власностіи на 1\2 частку, без виділу частки в натурі, земельної ділянки по АДРЕСА_2

      Позивачка ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в якому вказує, що вона 09.01.1950 року  зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 1921 року народження. 01 листопада 1973 року вони з чоловіком купили будинок в АДРЕСА_2, На присадибній земельній ділянці були розташовані  будинок жилою площею 40 кв. м. Право власності підтверджується договором купівлі-продажу  від 01 листопада 1973 року, посвідченого Мар’їнською державною нотаріальною конторою № 2378. Де і проживали разом до того як ІНФОРМАЦІЯ_2 року, коли ОСОБА_9 помер, а ОСОБА_3 проживає і до тепер. Земельна ділянка відведена  для обслуговування житлового будинку була набута, шляхом приватизації у власність, право власності на земельну ділянку,  підтверджується Актом про право приватної власності на землю від 28.08.1996 року. Право власності на будинок в бюро технічної інвентаризації зареєстроване не було, а в Павлівській с/раді, власником будинку АДРЕСА_2 вказано, що цей будинок належить  ОСОБА_9.  

      Приймаючи до уваги, те що цей будинок був придбаний нами під час шлюбу, то позивачка ОСОБА_3 також є його власником разом з чоловіком, на підставі ст.  22 КЗпШ України, в радакції 1969 року. Відповідно до ст.  28 КЗпШ України, в радакції 1969 року, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Тобто, ОСОБА_3,  як дружині ОСОБА_9, на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року належало 1\2 частка будинку АДРЕСА_2  

        Після смерті  чолоівіка позивачки, заповіту не залишилося, і його частка будинку АДРЕСА_2 як об’єкту спільної сумісної власності подружжя входить у склад спадщини, яка повинна успадкуватися за законом,  спадкоємцями 1-ї черги, до яких входили позивачка та їх син ОСОБА_8, який на момент смерті батька був зареєстрований в їх будинку, але фактично не проживав, що підтверджується довідкою виданою Павлівською с/ радою.    

         З чотирьох спадкоємців тільки позивачка прийняла спадщину, бо їх син ОСОБА_8, хоча і був зареєстрований з ними, але у нього була своя родина і він проживав разом з дружиною ОСОБА_1 та дітьми в АДРЕСА_1, а донька ОСОБА_11, проживаюча у Россії м. Ургал. та донька ОСОБА_5, проживаюча у місті Вугледар не бажали приймати спадщину після батька. Всі діти домовилися з приводу того, що хай буде все матері, а вже після моєї смерті вони успадкують наше майно. Тобто саме я після смерті чоловіка стала єдиною власницею будинку АДРЕСА_2  

          Приблизно в вересні –жовтні 1998 року син позивачки ОСОБА_8 припинив фактичні шлюбні відносини зі своєю дружиною ОСОБА_1, та переїхав до позивачки, де почав проживати, чи розірвана була реєстрація шлюбу на той час їй не було відомо. Приблизно до  з 2004 року син почав проживати у фактичних шлюбних відносинах з Тетяною, вони мешкали за адресою м. Вугледар, і проживав з нею до смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року.  За весь цей час, позивачка підтримувала відносини з його колишньою дружиною ОСОБА_1, та онуками, остання приїздила до неї і обробляла собі частину городу, де вирощувала для себе овочі. Донька позивачки ОСОБА_5 підтримувала відносини з ОСОБА_1 постійно, вони куми.  А син все частіше приїздив до неї вже з новою дружиною, вони разом допомагали позивачці, зокрема особисто Тетяна, яка за фахом   будівельник робила ремонт в будинку, купили котел, бо син з Тетяною збиралися переїздити до позивачки і жити в ньому.    

       Все почалося після смерті сина, його колишня дружина ОСОБА_1, стала оформлювати спадщину після його смерті, і тоді позивачка дізналася, що шлюб фактично між ними був не розірваний, так як син був зареєстрований з позивачкою, вона просила позивачку у нотаріуса щось підписати, мотивуючи це тим, що позивачка не претендує на речі у квартирі в м.Вугледар, позивачка підписала відмову, яку саме вона не знає. Після смерті сина, старший онук ОСОБА_10 оселився у позивачки і став разом із нею мешкати, так як погіршився її стан здоров*я, потім до позивачки переїхала її донька ОСОБА_5 щоб допомогати, та з цього моменту відповудачку ОСОБА_1 взагалі стало не впізнати, вона стала казати, що будинок повинен належати їй, як дружині померлого, почала вимагати докумети на будинок та погрожувати донькі позивачки.

      Позивачка вирішила оформити будинок, щоб після її смерті ОСОБА_1 не вигнала з будинку її онука та доньку, та звернулась до нотаріальної контори, щоб отримати свідоцтво про право власності де вияснилося, що взагалі право власності на спірний будинок в БТІ за чоловіком позивачки зареєстроване не було.  

        Відповідно до поточної інвентарізації домоволодіння АДРЕСА_2 яка проведена 18.09.2009 року, в теперішній час є такі споруди: житловий будинок (літ.А-1, загальною площею 69.6 кв.м. житловою 32.3 кв.м.), і надвірні споруди –прибудови (літ.а-1 прибудова, літ.Б-1 літня кухня - сарай, літ. Д-1 сарай, літ. Е 1- уборная, літ. м- карнажна яма, літ к –колодязь.  літ.№1, огородження, літ.№2  ворота), всім цим володіє позивачка  ОСОБА_3,  її право власності на цей будинок підтверджується договором купівлі продажу, технічним паспортом, де її чоловік вписаний власником, державним актом на земельну ділянку для обслуговування будинку,  свідоцтвом про шлюб, довідками з с/ради де вказано, що на момент смерті чоловіка тільки позивачка проживала з ним у будинку і прийняла спадщину, та це також можуть підтвердити свідки, які знають, що ніхто крім неї не прийняв спадщину після її померлого чоловіка.

          Після надання позивачці листа в бюро технічної інвентаризації, про самочинне будівництво, вона звернулася до сільської ради про отримання правовстановлюючого документу та оформлення права власності, але їй було відмовлено так як це є самовільним будівництвом, а тому позивачка про сить суд визнати на ІНФОРМАЦІЯ_2 року домоволодіння АДРЕСА_2 об*єктом спільної исумісної власності подружжя ОСОБА_9 та мене ОСОБА_3, визнати факт прийняття спадщини у вигляді 1\2 частки вищевказаного домоволодіння та визнати за нею права власності на це домоволодіння в повному обсязі.

      Позивачка ОСОБА_1 вимоги свого позову підтримала в повному обсязі просить суд його задовольнити, позов ОСОБА_3 не визнає просить суд в задоволенні відмовити.

     Позивачка ОСОБА_3 також вимоги свого позову підтримала в повному обсязі просить суд його задовольнити, позов ОСОБА_1 не визнає просить суд в задоволенні позову відмовити.       

 Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в судове засідання не явилися надали суду заяви в яких позов ОСОБА_1 визнають в повному обсязі просят суд його задовольнити, позов ОСОБА_3 не визнають.

Представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, вимоги позову підтримала в повному обсязі просить суд його задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Представник позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, вимоги позову підтримала в повному обсязі просит суд його задовольнити, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача, Павлівської сільської ради, в судове засідання не явився надали заяву в якій просять суд розглянути справу без участі їх представника.

Третя особа, представник РКП Мар*їнське БТІ, в судове засідання не явилися, надали суду відгук в якому просять справу розглядати без участі їх представника.

Представник третоьї особи, державний нотаріус Бурш Л.І.,в судовому засіданні пояснила, що 21 травня 2009 року ОСОБА_3 добровільно з*явилася до Вугледарської державної контори з проханням посвідчити її підпис на заяві про відмову від спадщини після смерті її сина ОСОБА_8, знаходилася при здоровому розумі, усвідомлювала значення своїх дій, була при ясній пам*яті, без будь-якого примусу, підписувала заяву у приміщенні, що є її робочим містом, при цьому заявляла, що ніяка спадщина їй не потрібна, що невістка ОСОБА_1піклується про неї, також повідомляла, що стосунки з невісткою в неї добрі, ніяких чвар і розладів меж ними не існує.

Суд дослідивши матеріали справи, надані докази, вислухавши учасників процесу вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав :

В судовому засіданні відповідними документами встановлено, що позивач, Омельчак Пелагія Степанівна  09.01.1950 року  зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 1921 року народження. 01 листопада 1973 року вони з чоловіком купили будинок в АДРЕСА_2, На присадибній земельній ділянці були розташовані були будинок жилою площею 40 кв. м. Право власності підтверджується договором купівлі-продажу  від 01 листопада 1973 року, посвідченого Мар’їнською державною нотаріальною конторою № 2378. Де і проживали разом до того як ІНФОРМАЦІЯ_2 року, коли ОСОБА_9 помер, а ОСОБА_3 проживає і до тепер. Земельна ділянка відведена  для обслуговування житлового будинку була набута, шляхом приватизації у власність, право власності на земельну ділянку,  підтверджується Актом про право приватної власності на землю від 28.08.1996 року. Право власності на будинок в бюро технічної інвентаризації зареєстроване не було, а в Павлівській с/раді, власником будинку АДРЕСА_2 вказано, що цей будинок належить  ОСОБА_9.  

Так відповідно до розділу ІV інструкції про порядок реєстрації будов у містах, робочіх, дачних та курортних селищах Української СРС від 23/25 грудня 1947 року, «Порядок оформлення права на будови фактичних власників при відсутності правовстановлюючих документів»При відсутності оригіналів документів або належно завірених копій, які встановлюють право власності на будову, або право забудови, документами, опосередковано підтверджуючих це право, можуть бути зокрема, інвентарні документи, в тому числі якщо в їх текстах мається точне посилання на фактичного власника

Згідно Закону «Про сільську раду народних депутатів трудящих УРСР»від 02.06.1968 року, кожна сільська рада веде погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчує право землекористування всіх громадян на території сільської ради, а також один раз у п’ять років закладку погосподарських книг. У заглавній частині особового рахунку записується призвище ім’я та по-батькові голови сім’ї, на ім’я якого відкритий особовий рахунок, і він же і є власником будинку.

Приймаючи до уваги, те що цей будинок був придбаний ОСОБА_3 та ОСОБА_9 під час шлюбу, то ОСОБА_3 також є його власником разом з чоловіком, на підставі ст.  22 КЗпШ України, в радакції 1969 року. Відповідно до ст.  28 КЗпШ України, в радакції 1969 року, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Тобто, ОСОБА_3,  як дружині ОСОБА_9, на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року належала 1\2 частка будинку АДРЕСА_2  

Після смерті її чолоівіка, заповіту не залишилося, і його частка будинку АДРЕСА_2 як об’єкту спільної сумісної власності подружжя входить у склад спадщини, яка повинна успадкуватися за законом,  спадкоємцями 1-ї черги, до яких входили ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_8, який на момент смерті батька був зареєстрований в їх будинку, але фактично не проживав, що підтверджується довідкою виданою Павлівською с/ радою.   

Відповідно до ст. 548, 549 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, 27.12.1996 року (на момент смерті чоловіка),  прийняття спадщини спадкоємцями необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року,   27.12.1996 року (на момент смерті чоловіка), в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом ….. його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Відповідно до ст. 537, Цивільного кодексу України 1963 року, в редакції  27.12.1996 року. Частина майна, що  залишилась  незаповіданою,  розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529—533 цього Кодексу.   До числа цих спадкоємців входять і ті спадкоємці за  законом, яким інша  частина  майна  була  залишена  за  заповітом,  якщо  в заповіті не передбачено інше. Тобто це майно, повинно успадковуватися за законом,  спадкоємцями 1-ї черги, до яких входили ОСОБА_3, як дружина та діти ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, який на момент смерті батька був зареєстрований в будинку, але фактично не проживав, що підтверджується довідкою виданою Павлівською с/ радою.   

Відповідно до ст. 548, 549 Цивільного кодексу України 1963 року, в редакції  27.12.1996 року (на момент смерті чоловіка), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України 1963 року, в редакції  27.12.1996 року, в разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом ….. його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

З чотирьох спадкоємців тільки одна ОСОБА_3 прийняла спадщину, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, бо ОСОБА_8, хоча і був зареєстрований в будинку, але у нього була своя родина і він проживав разом з дружиною ОСОБА_1 та дітьми в АДРЕСА_1 а донька ОСОБА_11, проживаюча у Россії м. Ургал. та донька ОСОБА_5, проживаюча у місті Вугледар не бажали приймати спадщину після батька. Тобто саме ОСОБА_3, після смерті чоловіка стала єдиною власницею будинку АДРЕСА_2  

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер син ОСОБА_3 ОСОБА_8. Заповіту після його смерті не залишилося. ОСОБА_3, його діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та зареєстрована дружина ОСОБА_1  є спадкоємцями за законом першої черги.

ОСОБА_1, коли бабуся ОСОБА_3 була дома одна, приїхала до неї, повезла до найближчої нотаріальної контори  і попросила її у нотаріуса щось підписати, як вона пояснила, що те що ОСОБА_3,  ні на які речі у їх квартирі в м. Вугледар не  претендую. Бабуся не обізнана, тим більш невістка хоч і колишня, і дійсно їй не були потрібні особисті речі її померлого сина, і підписала яку-сь відмову, яку саме вона і не знала.

Цей  правочин, не відповідає реальній ситуації, правам та інтересам однієї сторони – ОСОБА_3, як особи яка відмовилася від спадщини, про що свідчить те, що особа навіть не знала від чого відмовляється, і те що тепер особа яка умовила її піписати її –ОСОБА_1, намагається відчудити у ОСОБА_3 належний їй житловий будинок де вона тепер проживає.

Так в судовому засіданні була надана заява про відмову від спадщини, де в порушення ст. 5 Закону України «Про нотаріат»нотаріус не роз'яснив особі  всі права  і  наслідки подачі цієї заяви, та не вказано від чого фактично особа відмовляється у нотаріуса в користь кого. Бо з пояснень нотаріуса вбачається що ОСОБА_3, відмовилась на користь ОСОБА_1, а самій заяві в порушення ст.. 1274 ЦК України це не вказано.  І в теперішній  час, юридична  необізнаність  ОСОБА_3 використовується ОСОБА_1, їй на шкоду, що відповідно до ст. 5 п. 2 Закону України «Про нотаріат»недопустимо.

У відповідності до ст. 1274 ЦК України, відмова  від  прийняття  спадщини  може бути визнана судом недійсною з підстав,  встановлених статтями  225,  229-231  і  233 цього Кодексу.

Так в судовому засіданні, крім заяви про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_3,  в обґрунтування своїх позовних вимог, про те що вона прийняла спадщину від свого померлого чоловіка ОСОБА_8, в яку зокрема входить частка житлового будинку, АДРЕСА_2  ОСОБА_1 надала до суду, свідоцтва про право на спадщину за законом,  посвідчені державним нотаріусом Мар’їнської державної нотаріальної контори Донецької області,  27.09.2009 року, що вона, як дружина є спадкоємцем цілої частки майна  ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яке складається з:

1.          Земельної ділянки площею 6.310 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Мар’їнського району Донецької області, з яких 5.810 га, кадастровий номер 1423386300-02-000-1228, 0.230 га   кадастровий номер 1423386300-02-000-1229,  0.270 га   кадастровий номер 1423386300-02-000-1230, належної померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 185052, виданого Мар’їнською райдержадміністрацією та Мар’їнським районним відділом земельних ресурсів 10.05.2006 року. Оцінка спадкового майна 58 521 грн.

2.          Грошових внесків з процентами та компенсаційними виплатами, що знаходяться в ощадбанку № 5405/0192 на рахунку Пн+92 з залишком 60 613 грн. 62 коп., на рахунку КВК НОМЕР_2 с залишком 6 385 грн. 45 коп., на рахунку 4148 с залишком 12 грн. 72 коп. належних померлому.

3.          Грошових внесків з процентами, що знаходяться в без балансовому відділенні   «Мар’їнське»філії Головнеуправління Промінвестбанку в Донецькій області, на закритому картковому рахунку  № НОМЕР_1 с залишком 35 853 грн. 61 коп. належних померлому.

Таким чином всього майна ОСОБА_1 прийняла від померлого ОСОБА_8 на загальну суму  161 386 грн. 40 коп.. І від всього цього ОСОБА_3, з урахуванням відносин з невісткою, яка намагається відсудити в неї половину її будинку де вона проживає, відмовилась. Суд вважає, що ця відмова з’явилася тільки тому що ОСОБА_3 не знала і не могла знати від чого вона відмовляється, бо ОСОБА_1, навмисно  ввела її в оману, замовчала існування складу спадщини, а разом з нотаріусом поясняли їй, літній жінці, про те що вона відмовляється тільки від речей у квартирі, та гаража, який взагалі не є нерухомим майном, а є правом користування гаражним боксом і не може спадкуватися.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (частина  перша статті   229  цього  Кодексу ( Істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її  цінність  або  можливість  використання  за  цільовим призначенням.),  такий  правочин  визнається  судом недійсним.

        Обман має  місце,  якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

          Згідно зі статтєю 50 Закону України «Про нотаріат». нотаріальна дія або відмова у її вчиненні,  нотаріальний  акт оскаржуються до суду. Право такого оскарження має особа,  прав та  інтересів  якої стосуються такі дії чи акти.

Приймаючи до уваги поведінку ОСОБА_1, яка замовчала перед ОСОБА_3 існування спадщини після померлого сина ОСОБА_8, та обманним шляхом заволоділа усім спадковим майном, а також її намагання включити до спадкового майна  частку будинку АДРЕСА_2 який взагалі належить ОСОБА_3, суд вважає за необхідним визнати недійсною відмову від спадщини.

При визнанні недійсною відмови від прийняття спадщини, необхідно також визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом,  посвідчені державним нотаріусом Мар’їнської державної нотаріальної контори Донецької області,  27.09.2009 року, згідно яких ОСОБА_1, як дружина є спадкоємцем цілої частки майна  ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Про те що вони недійсне, говорить також той факт що в них вказано, що ОСОБА_1, є спадкоємцем цілої частки спадкового майна з урахуванням двух третіх часток, від яких відмовились ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а частка від якої відмовилась ОСОБА_3, взагалі чогось не взята нотаріусом до уваги.

У зв*язку з повним задоволенням позову ОСОБА_3 в задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідним відмовити у зв*язку з тим, що вона не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_9.

У зв*язку з задоволенням позову ОСОБА_3 суд вважає за необхідним стягнути з ОСОБА_1 судові витрати держмито 600 гривень та витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 120 гривень.

На підставі ст.529,533, 537,548,549,554  ЦК України  1963 року, ст.225,229,231,233 ЦК України, Закону України "Про нотаріат" керуючись ст. ст. 10,60, 209 ч 2, 212-215, ЦПК України, суд -

                                              В  И  Р  І  Ш  И  В  :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати  на ІНФОРМАЦІЯ_2 року домоволодіння АДРЕСА_2 села Павлівка Мар’їнського району Донецької області об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_3.

Визнати факт прийняття спадщини у вигляді 1\2 частки домоволодіння АДРЕСА_2 села Павлівка Мар’їнського району Донецької області, як  належної частки одному з подружжя, яка входить в склад спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 ОСОБА_3

Визнати за ОСОБА_3 право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 яке складається: літ.А-1, загальною площею 69.6 кв.м. житловою 32.3 кв.м.), і надвірні споруди –прибудови (літ.а-1 прибудова, літ.Б-1 літня кухня - сарай, літ. Д-1 сарай, літ. Е 1- уборная, літ. м- карнажна яма, літ к –колодязь.  літ.№1, огородження, літ.№2  ворота).

Визнати  недійсною відмову ОСОБА_3 від прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, засвідчену державним нотаріусом Вугледарської державної нотаріальної контори Бурш Л.І. 21.05.2009 року.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом посвідчені державним нотаріусом Мар’їнської державної нотаріальної контори Донецької області,  27.09.2009 року, про те що ОСОБА_1, є спадкоємцем ЦІЛОЇ частки майна  ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, яке складається з:

-          Земельної ділянки площею 6.310 га, розташованої на території Павлівської сільської ради Мар’їнського району Донецької області, з яких 5.810 га, кадастровий номер 1423386300-02-000-1228, 0.230 га   кадастровий номер 1423386300-02-000-1229,  0.270 га   кадастровий номер 1423386300-02-000-1230, належної померлому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 185052, виданого Мар’їнською райдержадміністрацією та Мар’їнським районним відділом земельних ресурсів 10.05.2006 року. Оцінка спадкового майна 58 521 грн.

-          Грошових внесків з процентами та компенсаційними виплатами, що знаходяться в ощадбанку № 5405/0192 на рахунку Пн+92 з залишком 60 613 грн. 62 коп., на рахунку КВКНОМЕР_2с залишком 6 385 грн. 45 коп., на рахунку 4148 с залишком 12 грн. 72 коп. належних померлому.

-          Грошових внесків з процентами, що знаходяться в без балансовому відділенні   «Мар’їнське»філії Головнеуправління Промінвестбанку в Донецькій області, на закритому картковому рахунку  № НОМЕР_1 с залишком 35 853 грн. 61 коп. належних померлому.

Визнати за ОСОБА_3, як за спадкоємцем за законом першої черги,  право на 1\4 частку всієї спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8, зобов’язавши нотаріуса видати відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати держмито 600 (шістьсот) гривень та витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 120 (сто двадцять) гривень

Рішення може бути оскаржене сторонами та іншими особами, які приймали участь у справі, шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а для осіб які не приймали участь у справі протягом 10 днів з отримання копії рішення, до Апеляційного суду Донецької області, через Мар’їнський районний суд.

Суддя Мар’їнського

           районного суду                                                                                  І.М.Ступін