Головуючий у 1 інстанції - Бойко Н.В.
Суддя-доповідач - Чебанов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року справа №2а-109/11/1208 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чебанова О.О.
суддів
Малашкевича С.А., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська на постанову Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 10 січня 2011 року у справі № 2а-109/11/1208 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу з січня по грудень 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 10 січня 2011 року у справі № 2а-109/11/1208 позов задоволений, визнана неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, за період з 17.06.2010 року по 17.12.2010 року; зобов’язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 17.06.2010 року по 17.12.2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням здійснених виплат.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджено копією пенсійного посвідчення, зверталася до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, але листом № 2841/01-09 від 17.12.2010 року позивачеві відмовлено у перерахунку пенсії. З 01.01.2010 року позивачеві сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 22.10.1993 року №3551-XII (далі Закон №3551).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”внесені зміни до Закону №3551, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Законами України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону №3551.
Таким чином, стаття 6 Закону №3551 з 1 січня 2010 року є діючою в наступній редакції: “дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком”.
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Таким чином, колегія суддів, виходячи з викладеного, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийшов до вірного висновку щодо визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачеві підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 17.06.2010р. до 17.12.2010 р. та зобов’язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок підвищення до пенсії та її виплату в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 17.06.2010р. до 17.12.2010р. з урахуванням здійснених виплат, оскільки внаслідок протиправних дій відповідача щодо нарахування позивачеві вказаного підвищення до пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” позивач не отримала належні їй виплати.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги.
Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська на постанову Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 10 січня 2011 року у справі № 2а-109/11/1208 залишити без задоволення.
Постанову Кам’янобрідського районного суду м. Луганська від 10 січня 2011 року у справі № 2а-109/11/1208 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею чинності.
Головуючий О.О. Чебанов
Судді С.А. Малашкевич
В.П. Юрченко