ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.03.11 Справа № 30/5009/230/11
Суддя
За позовом: Прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, вул. Маяковського, 1) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Управління житлового господарства Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 214)
до відповідача: Приватної науково-виробничої фірми «ЕОМсервіс»(69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 170-г)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1»(69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64)
про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та виселення.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників процесу:
Прокурора: не з’явився;
від позивача: Прокопенко І.Г., довіреність № 2 (15-05/27) від 04.01.2011р.;
від відповідача: Кисленко В.І., директор, паспорт НОМЕР_1 від 13.05.1998р.;
третьої особи: Прокопенко І.Г., довіреність № 4085/07 від 31.12.2010р.
До господарського суду Запорізької області звернувся прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –Управління житлового господарства Запорізької міської ради з позовною заявою про стягнення з Приватної науково-виробничої фірми «ЕОМсервіс»на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району 11468,47 грн. заборгованості, розірвання договору оренди №1152/1 від 01.11.2004р. та виселення Приватної науково-виробничої фірми «ЕОМсервіс»з нежитлового приміщення площею 144,30кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 84. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1».
В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на приписи ст.ст. 175, 193, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 782 Цивільного кодексу України та ст.ст. 18, 19, 29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна». При цьому вказує, що за період з червня 2010р. по грудень 2010р. внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань у останнього утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 11468,47 грн. Наведене, на думку прокурора, є підставою для розірвання договору оренди № 1152/1 від 01.11.2004р. та виселення відповідача з орендованого приміщення.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/230/11, розгляд справи призначено на 10.02.2011р.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку із нез’явленням у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 10.02.2011р. розгляд справи було відкладено на 10.03.2011р.
Письмовою заявою від 14.02.2011р. (№ 1-35 вих. 11) прокурор збільшив заявлену до стягнення суму, просить стягнути з Приватної науково-виробничої фірми «ЕОМсервіс»заборгованість по орендній платі в розмірі 13878,55 грн. на користь місцевого бюджету Орджонікідзевського району; розірвати договір оренди № 1152/1 від 01.11.2004р.; звільнити нежитлове приміщення площею 144,30 кв. м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 84, шляхом виселення з нього Приватної науково-виробничої фірми «ЕОМсервіс». Заява в порядку ст. 22 ГПК України прийнята судом до розгляду.
Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1»у наданих письмових поясненнях в повному обсязі підтримало доводи, викладені у позовній заяві. Вважає, що внаслідок несплати відповідачем орендної плати протягом більш ніж три місяці (з червня по вересень 2010 року) договір оренди підлягає розірванню, а орендоване приміщення –поверненню. При цьому вказує, що направлена на адресу відповідача претензія № 2647/05 від 13.10.2010р. залишена без відповіді та задоволення.
Приватна науково-виробнича фірма «ЕОМсервіс»(ПНВФ «ЕОМсервіс») у відзиві за позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує. Позовну заяву вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Вказує, що з метою приведення договору оренди № 1152/11 від 01.11.2004р. у відповідність до чинного законодавства ПНВФ «ЕОМсервіс»було подано до господарського суду Запорізької області позов про визнання договору дійсним, в задоволення якого рішенням суду від 30.06.2010р. у справі № 6/160д/10 відмовлено. Відзначає, що за висновками господарського суду встановлено, що оскільки спірний договір не пройшов державної реєстрації, він вважається не укладеним, не має юридичної сили, та не породжує у сторін ні прав, ні обов'язків. Посилається на правову позицію Верховного суду України, викладену в пункті 13 постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009р., згідно з якою, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державної реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів, відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. Наведені обставини, за твердженням відповідача, є дослідженими у судовому порядку і приймаються при розгляді іншої справи у суді такими, що доведені. Зауважує, що рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2010р. набрало законної сили після перегляду рішення у апеляційному порядку. Крім того, посилається на приписи ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»і вважає, що спірний договір не мали права укладати без згоди та дозволу співвласників будинку. Посилаючись на викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні 10.03.2011р. запис розгляду справи здійснювався за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Представник позивача та третьої особи, який одноособово представляв їх інтереси, у судовому засіданні підтримав доводи, викладені прокурором у позовній заяві та уточненнях до неї.
Представник відповідача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав доводи, викладені у відзиві на позов.
В судовому засіданні 10.03.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
01.11.2004 року між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавцем, позивачем у справі), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 1»(Балансоутримувачем, третьою особою у справі) та Приватною науково-виробничою фірмою «ЕОМсервіс»було оформлено договір № 1152/1 оренди нежитлового приміщення (надалі –Договір).
Згідно з п. 1.1 та п. 1.2 Договору Орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.10.2004р. за № 414/93 передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 145,70 кв. м. у буд. № 84 по вул. 40 Років Радянської України у м. Запоріжжі, що значиться на балансі КП «ВРЕЖО № 1», для розташування медичного центру, аптеки та офісу.
Додатковою угодою № 4 від 02.11.2009р. було змінено площу орендованого приміщення на 144,30 кв. м.
Пунктом 11.1 сторони визначили, що договір діє з 01.11.2004р. по 31.10.2009р.
Додатковими угодами № 3 від 07.08.2009р. та № 5 від 22.02.2010р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2011р.
За твердженням прокурора та позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо внесення орендних платежів, у останнього утворилась заборгованість за Договором, яка підлягає стягненню, і зазначене є достатньою підставою для розірвання договору та повернення майна.
У зв’язку з порушеннями умов Договору щодо сплати орендних платежів КП «ВРЕЖО № 1»на адресу відповідача направлено претензію (вих. № 2647/05 від 13.10.2010р.) з вимогою щодо сплати заборгованості та попередженням про розірвання договору в разі відмови у задоволенні претензійних вимог.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.
Позовні вимоги про стягнення з Приватної науково-виробничої фірми «ЕОМсервіс»заборгованості по орендній платі в розмірі 13878,55 грн., розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.
Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.
Статтею 20 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об’єктами права комунальної власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендодавцем цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності орган місцевого самоврядування. Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 267/1 від 03.09.2002р. орендодавцем у м. Запоріжжі є Управління житлового господарства Запорізької міської ради.
Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи –Управління житлового господарства Запорізької міської ради.
Спірні правовідносини сторін виникли у зв’язку з виконанням позивачем його функцій контролю за виконанням умов договору оренди, в тому числі реалізацією його права стягнення з порушників зобов’язання заборгованості та порушення питання про розірвання договору. Законодавчими актами України, що передбачають порядок та підстави розірвання договору, є Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі – ГК України), згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Загальні підстави розірвання цивільно-правових договорів, визначені у нормах глави 53 Цивільного кодексу України, зокрема ст. ст. 651, 652 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Істотні порушення, на думку позивача, полягають в тому, що у визначений договором строк відповідач не виконав взяті на себе за договором зобов’язання щодо внесення орендної плати.
Судом встановлено, що передане в оренду приміщення знаходиться у користуванні орендаря і факт існування заборгованості по орендній платі відповідачем не заперечується.
Проте, як зазначалося вище, підставами для виникнення прав та господарських зобов’язань є договір. І саме на умови договору оренди № 1152/1 посилається прокурор та позивач в обґрунтування позивних вимог.
Згідно з частинами 2, 4 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За змістом ч. 2 статті 793 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2010р. у справі № 6/160д/10, яке залишено без змін судом апеляційної інстанції і набуло законної сили, договір оренди № 1152/1 від 01.11.2004р. підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Також рішенням суду встановлено, що оскільки вказаний договір не пройшов державної реєстрації, він вважається не укладеним, не має юридичної сили, та на породжує у сторін ані прав, ані обов’язків.
Зазначені факти не потребують доведенню в силу ст. 35 ГПК України.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню ані позовна вимога про стягнення заборгованості, ані вимога про розірвання договору та звільнення приміщення шляхом виселення. Виходячи з норм чинних ЦК та ГК України, а також загальних засад цивільного законодавства зобов’язання виконання умов договору на вимогу однієї зі сторін в судовому порядку, а також розірвання договору, можливе лише за наявності факту укладення цього договору. В даному ж випадку заявлені вимоги за договором, який є неукладеним (нікчемним).
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві підстав, позовні вимоги прокурора, підтримані позивачем, не є обґрунтованими.
Проте, суд вважає необхідним зауважити, що власник майна не позбавлений права захисту своїх інтересів з інших правових підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 22, 33, 34, 49, 64, 82, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “15” березня 2011 р.