Справа № 2a-107

2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2009 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Троян Н.М.

при секретарі - Колісник K.B.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Киш адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Святошинського району м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та про зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати невиплачену державну соціальну допомогу як дитині війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у січні 2009 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав за період з 01.01.2006 року по теперішній час, визнати діяння (бездіяльність та відмову в перерахунку) управління пенсійною фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні не сплаченої державної соціальної допомоги з 01.01.2006 року по теперішній час протиправними та зобов’язати його протягом (п ‘яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати їй до виплати у повному обсязі недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року загальною сумою 3891 гри. 90 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Позивач, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказала, що бездіяльність відповідача грубо порушило її законні права, позбавило право отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

У судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав за період з 01.01.2006 року по теперішній час, визнати відмову Управління пенсійного фонду України в Святошингському районі м. Києва щодо нарахування і виплати невиплаченої соціальної допомоги як дитині війни (30 % надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по теперішній час та зобов’язати управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати їй до виплати та виплатити у повному обсязі недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, яка з урахуванням коефіцієнту інфляції, становить суму в розмірі 5016 грн. 59 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, в своїх письмових запереченнях проти позовних вимог позивача заперечував зазначаючи, що Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідач зазначив, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, разом з тим статтею 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006рік"та пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік " було зупинено на 2006 та 2007роки дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».

Відповідачем також зазначено, що Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, яким визнано неконституційними, зокрема положення пункту 12 статті 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не має зворотної дії в часі, а тому зазначені положення Закону якими зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратили чинність з моменту прийняття вказаного Рішення.

Разом з тим, представник відповідача посилаючись на статті 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту КАС України) зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому наполягав на відмові в задоволенні позову у зв»язку з пропуском строку позовної давності на звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши її доказами, вважає встановленими наступні обставини по справі.

Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві Святошинського району і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування йому доплати до пенсії в сумі 30 % від мінімальної пенсії за віком відповідачем здійснено частково за 2008рік (а.с. 7, 9).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" -дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею б зазначеного Закону.

Відповідно до cm. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.

Разом з тим, згідно cm. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Суд вважає необхідним зазначити, що посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно п, 5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008року № 10-рп/2008, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет неможна вносити до інших законів зміни, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

Так, вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, визнано таким, що відповідають Конституції України(є конституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007року № 107- VI.

Крім цього Конституційний Суд України вирішив, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Частиною 3 cm. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування " мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною З статті 28 вказаного закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 09.07.2007) та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Поряд з цим, частина 1 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", набирає чинності з 01.01.2008 року.

За таких обставин, надбавка, передбачена у статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 9 липня 2007 року), підлягала виплаті у період з 22.05.2008 року до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до правил ч.3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони; 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; б) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до суду 26.01.2009 року.

Згідно ч. 1 cm. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач наполягає на відмові в задоволенні вимог саме з підстав передбачених вказаною статтею.

За таких обставин позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України, щодо вимог про зобов’язання перерахувати та виплатити пенсію з врахуванням доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1 січня 2006 року до 1 січня 2008 року без поважних причин.

Слід зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008року за № 10-рп/08 Конституційний Суд України вирішив, визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».Вказане рішення не має зворотної дії в часі, а тому зазначені положення Закону якими зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" втратили чинність з моменту прийняття вказаного Рішення тобто з 22.05.2008року.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача в частині визнання дій (бездіяльність та відмову в перерахунку) Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні несплаченої ОСОБА_1 державної соціальної допомоги протиправними, зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України Святошинського району м. Києва нарахувати та виплатити позивачці надбавку передбачену ст. 6 Закону України «Про соиіальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за виключенням виплат здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва за 2008 рік.

Що стосується позовної вимоги щодо зобов’язання управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати позивачу до виплати та виплати у повному обсязі недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну 30 % набавку, з урахуванням індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Згідно п.2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.

Згідно ч.6 п.3 цієї ж постанови, до об’єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що щомісячна державна допомога, яку просе стягнути позивач не підлягає індексації, а тому в цій частині заявлених вимог позивачу необхідно відмовити.

Таким чином, суд даючи юридичну оцінку обставинам справи приходить до висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають частковому задоволенню з врахуванням річного строку звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів та за виключенням виплат здійснених Управлінням Пенсійного Фонду в м. Києві Святошинського району за 2008 рік.

Посилання позивача на ті обставини, що строк на звернення до суду він пропустив з поважних причин.оскільки раніше не знав, що має право на отримання 30 відсоткової надбавки до пенсії як дитина війни відповідно до Закону України « Про захист дітей війни», суд до уваги не приймає, так як зазначена причина не є поважною.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», cm. 2 Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008, п.п. 2, 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року № 1078, ст. 28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 99 100, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до Святошинського районного суду м. Києва та про зобов ‘язання суб ‘єкта владних повноважень нарахувати несплачену державну соціальну допомогу як дитині війни задовольнити частково.

Визнати дії (бездіяльність та відмову в перерахунку) Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні несплаченої ОСОБА_1 державної соціальної допомоги протиправними.

Зобов ‘язати Управління Пенсійного Фонду України Святошинського району м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за виключенням виплат здійснених Управлінням пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва за 2008 рік.

В задоволенні інших заявлених вимог - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.