№2-а-3475/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

03 березня  2011 року                    Торезький міський суд Донецької області в складі :

          головуючого-судді                     Стріжакової Т.В.

          при секретарі                               Бушиної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити

виплату різниці у компенсації у зв’язку з встановленням вищої групи інвалідності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 29.12.2010 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської Ради Донецької області (УПСЗН) про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити виплату одноразової грошової допомоги. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на відповідному обліку в УПСЗН. З 30.06.2010 року йому встановлена 2 група інвалідності, до цього у нього була 2 група інвалідності. Відповідно до ст.48 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” він має право на отримання різниці у компенсаціях у випадку встановлення вищої групи інвалідності, оскільки для інвалідів 3 групи встановлена одноразова компенсація у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а для інвалідів 2 групи –45 мінімальних заробітних плат. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності. Виплат він не отримував. Він звернувся до УПСЗН з проханням здійснити виплату різниці у компенсації при встановленні вищої групи інвалідності у розмірі, який ґрунтується не на нормах ПКМУ, а на нормах ст.48 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але УПСЗН відмовило йому у даному проханні. Вважає, що  дії УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст.48 вказаного Закону, оскільки розмір мінімальної заробітної плати на момент встановлення йому вищої групи інвалідності становив 605 грн. Ним раніше було отримано 30 мінімальних заробітних плат при встановленні 3 групи інвалідності, тому різниця у компенсації при встановлені вищої групи інвалідності становить: 45 мінімальних зарплат –30 мінімальних зарплат=15 мінімальних зарплат. Тому виплата різниці у компенсації складається: 605грн х15=9075грн.. Враховуючи, що розмір мінімальної заробітної плати на момент встановлення йому вищої групи інвалідності становив 884грн., йому відповідач повинен був виплатити: 884грн.х15=13290грн.

Просив визнати дії УПСЗН при визначенні йому сум різниці у компенсації при встановленні йому 2 групи інвалідності такими, що не відповідають ст.48 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, протиправними, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату різниці у компенсації у зв’язку з встановленням йому 2 групи інвалідності у розмірі 13290 грн. (а.с.1-3).

Позивач, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, подав до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути у його відсутність (а.с.25).

Представник відповідача, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, подав до суду заяву, в якій вказав, що заперечення за позовом підтримує, просить у позовних вимогах відмовити, справу розглянути у його відсутність (а.с.24).

Вислухавши позивача, представника відповідача УПСЗН, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має 1 категорію (а.с.9). Згідно із довідкою МСЕК 07.11.2007 року йому встановлено повторно третю групу інвалідності у зв’язку з професійним захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС строком до 01.12.2010 року (а.с.7). При огляді МСЕК 30.06.2010 року позивачу повторно встановлено 2 групу інвалідності до 09.06.2012 року у зв’язку з професійним захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС безстроково (а.с.6).

Згідно із довідкою УПСЗН від 24.01.2011 року позивач дійсно перебуває на обліку в УПСЗН і йому призначена та виплачена 19.01.2011 року одноразова компенсація як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що став інвалідом 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно з постановою КМУ №836 від 26.07.1996р.  у розмірі 94грн.80коп. (а.с.19).

Позивач звертався до УПСЗН письмово про виплату йому вказаної компенсації у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (а.с.10), на що отримав відповідь, в якій вказано, що йому відповідно до ПКМУ №836 від 26.07.1996р. нарахована різниця у компенсаціях між 3 та 2 групою інвалідності у розмірі 94грн.80коп. (а.с.11. УПСЗН Торезької міської Ради Донецької області утворюються рішенням міської ради, підконтрольне та підзвітне міській раді, є юридичною особою (а.с.17,18).

У запереченнях відповідача УПСЗН вказано, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, визнаний 23.06.2010 року інвалідом 2 групи, до цього мав 3 групу інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до вимог ст.48 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має право на виплату одноразової компенсації в розмірі: інвалідам 2 групи –45 мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення вищої групи інвалідності інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Статтею 62 вказаного Закону роз’яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ. На підставі ст.117 Конституції України КМУ в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов’язковими до виконання, тому всі виплати, передбачені вказаним Законом, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах встановлених вказаною ПКМУ. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно із п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать в тому числі і нормативно-правові акти КМУ, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України.  Оскільки позивач звернувся з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.99 КАСУ, наполягає на застосуванні ст..99 КАСУ і залишенні позову без  розгляду. Враховуючи викладене, просило у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах  повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції чинній до 31.12.2007 року), одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи... виплачується в таких розмірах: інвалідам ІІ групи –45 мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено в наступній редакції: Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлено конкретні розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 2 групи –284 гривні 40 копійок, інвалідів 3 групи –189 гривень 60 копійок (за грошовою реформою 1996 року).

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

22.05.2008 року Конституційним Судом України постановлено рішення №10-рп/2008, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема  п.28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», відповідно до якого ст. 48 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в наступній редакції:  «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».  

Конституційний Суд України відзначив, що у Конституції України Україну проголошено соціальною і правовою державою (стаття 1), в основу правового регулювання бюджетних відносин закладено принцип справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ч.1 ст.95). Держава відповідальна  перед людиною за свою законодавчу діяльність, зобов’язана утверджувати та забезпечувати права і свободи людини і громадянина. Закони та інші нормативно-правові акти  мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч.2 ст. 8). Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, КМУ на необхідність додержання положень Конституції України і Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: ст.38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої ст.95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституцій України  визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет –встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 4,5,6,8 п. 4 мотивувальної частини).

У зв’язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що «зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 8, ч.2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п. 1 ч.2 ст.92, ч.1,2,3 ст. 95 Конституції України ( абз.1 п.5 мотивувальної частини).         

При прийнятті оспорюваного Закону всупереч зазначеним правовим позиціям законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними.      

Конституція України у ст.92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до ст.152 ч.2 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані  неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. Частиною 3 цієї статті передбачено, що матеріальна або моральна шкода, спричинена фізичним або юридичним особам актами або діями, визнаними неконституційними, відшкодовується в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 63 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього  Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Суд враховує, що визначений КМУ розмір разової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, не відповідає вимогам ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили –Закон. Нарахування та виплата позивачу різниці у компенсації у разі встановлення вищої групи інвалідності здійснювалися УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до ч.6 ст. 48 вказаного Закону, визначається на момент встановлення інвалідності.

За таких обставин та з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 884 грн., яка діяла на момент встановлення позивачу 2 групи інвалідності –30 червня 2010 року відповідно до ст.2 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму», з врахуванням того, що позивачу 10.01.2011 року виплачена вказана одноразова компенсація в сумі 94,80грн., необхідно зобов’язати УПСЗН здійснити виплату позивачу різниці в компенсації у зв’язку з встановленням йому вищої групи інвалідності з розрахунку: 884грн.х(45-30)-94грн.80коп.=13165грн.20коп.

Суд оцінює як таке, що не ґрунтується на законі і є безпідставним, посилання представника відповідача на те, що для розрахунку одноразової компенсації позивачу, передбаченої ст.48 Закону №796-Х11, необхідно застосовувати ПКМУ №836 від 26.07.1996р. В цій постанові закріплено конкретні розмірі компенсації, що суперечить Закону №796-Х11, яким визначено кратність одноразової компенсації залежно від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом. При вирішенні даного спору Закони України мають пріоритет над підзаконними нормативними актами, яким є ПКМУ № 836. Тому застосовувати цю постанову не можна.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судами не повинні прийматися до уваги.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даними вимогами та вимога застосувати строк позовної давності, залишити позов без розгляду є безпідставним, оскільки згідно з відміткою пошти на конверті даний позов позивачем був направлений до суду 29.12.2010 року, право на звернення з даними вимогами у нього виникло після 30.06.2010 року, тобто позивачем позов поданий у межах шестимісячного строку позовної давності, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України, тому підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково у сумі 13165грн.20коп., в іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись ст.8,9,16,19,22,46,50,55 Конституції  України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.2,8,9,10,69-71,79,86,87,94,98,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -  

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області при визначенні ОСОБА_1 різниці в компенсації у зв’язку з встановленням йому вищої групи інвалідності, такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області здійснити ОСОБА_1 виплату різниці в компенсації у зв’язку з встановленням йому вищої групи інвалідності, внаслідок професійного захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС - у сумі 13165грн.20коп.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 03 березня 2011 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 07 березня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя           Т. В. Стріжакова