Справа № 2-а-178 / 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 року                       м. Київ          

Солом'янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді           Коробенка С.В.

при секретарі                     Бусленко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району в м. Києві про зобов'язання Відповідача нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007 та з 22.05.2008р. по 24.11.2010р.  Крім того, Позивач просила зобов'язати Відповідача нараховувати та виплачувати 30% надбавку у повному розмірі в подальшому.

Ухвалою суду від 24 січня 2011 року провадження у справі відкрите в частині позовних вимог починаючи з 13.06.2010р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив наступне.

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Позивач як дитина війни, має право на виплату соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Натомість Відповідач в порушення ст. 124 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 р., не здійснював перерахування та виплату йому пенсії у передбаченому законодавством порядку та розмірах.

Позивач у судове засідання не з’явилась, клопотала про слухання справи у її відсутність.

Представник Відповідача до суду з невідомих причин не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність Позивача та  представника Відповідача на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Встановлено, що Позивач є дитиною війни, як це визначено абз.1 п. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», про що свідчить відповідна відмітка у пенсійному посвідченні.

За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок —20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Закон України №107 від 28.12.2007р. „Про Державний бюджет України на 2008 рік" (п. 41 розділ II) встановив надбавку до пенсії дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008. Таким чином, дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була відновлена з 22.05.2008р.

Законом України №2154 від 27.04.2010р. «Про державний бюджет України на 2010 рік», ніяких обмежень щодо дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не встановлено, тому вона продовжує діяти відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008, проте Відповідачем при нарахуванні Позивачу пенсії вона не застосовується, що на думку суду є порушенням прав Позивача.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, у зв'язку з визнанням Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що вносили зміни у ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Відповідач зобов'язаний здійснити Позивачу перерахування пенсії в межах строку, щодо якого відкрите провадження у справі.

Позовна вимога про зобов'язання Відповідача і в подальшому нараховувати та виплачувати надбавку у відповідних розмірах сформульована таким чином, що спрямована на захист прав Позивача, які ще не порушені. За таких обставин у цій редакції позовних вимог  суд не має підстав для задоволення позову в цій частині.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень,чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Стаття 94 КАС України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею  документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, стягненню з держави на користь Позивача підлягає державне мито в розмірі 3,40 грн.

Що стосується компенсації витрат, понесених Позивачем, на оплату правової допомоги, то суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що понесенні Позивачем витрати в розмірі 100 гривень є платою за складання саме даного позову, відсутній погодинний розрахунок наданих послуг.

Керуючись ст.ст. 71, 97, 158-163 КАС України, суд  -

П О С Т А Н О В И В :

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково в межах вимог, щодо яких відкрите провадження у справі.

          Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району в м. Києві щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної надбавки як дитині війни всупереч вимогам статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»щодо їх розміру за період часу з 13 червня 2010 року до 24 листопада 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Солом'янського району в м.Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної надбавки передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період часу з 13 червня 2010 року до 24 листопада 2010 (за вирахуванням виплат здійснених раніше).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 3,40 гривень судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня отримання стороною  її копії.

            Суддя: