Справа №  1-280/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2011 р.  

          Подільський районний суд міста Києва

                    у складі:

                    головуючого - судді                          -           Бородія В.М.,

    при секретарі                                      -           Домшевській Г.В.,

    за участю прокурора                          -           Купецького В.Б.,

    захисника                                            -           ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальну справу за обвинуваченням

         ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого: АДРЕСА_1,  проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,   судимого:

          - 02.03.2006 року Подільським  райсудом міста Києва за ст. 289 ч.1, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

          - 15.03.2007 року Подільським  райсудом міста Києва за ст. 289 ч.2, 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково від відбування покарання 03.09.2010 року на 1 рік 8 місяців 6 днів,

           у вчиненні злочину  передбаченого ч.2  ст.289  КК України

                                           В С Т А Н О В И В:

          02 листопада 2010 року, приблизно  о 01 години  00 хвилин, ОСОБА_2, проходячи біля будинку АДРЕСА_3, помітив припаркований  біля вказаного будинку автомобіль “ВАЗ-21063”, д.р.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 В цей момент у ОСОБА_2 виник злочинний намір спрямований на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом.

         Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 вставив ключ з металу, який мав при собі, у замок лівих передніх дверей автомобіля та повернув його і таким чином, пошкодивши зазначений замок, відчинив ліві передні двері автомобіля “ВАЗ-21063”, д.р.н. НОМЕР_1, через який проник до салону. Після цього ОСОБА_2, тримаючи однією рукою кермо, а другою впираючись в стійку кузова автомобіля, почав штовхати його вперед, повторно незаконно заволодівши таким чином вказаним транспортним засобом.

        В подальшому, не справившись з керуванням автомобіля “ВАЗ-21063”, д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2 допустив зіткнення з автомобілем «Деу-Ланос», д.р.н. НОМЕР_2, який був  припаркований поблизу будинку АДРЕСА_4, в результаті  чого пошкодив автомобіль, завдавши матеріальних збитків ОСОБА_3 на загальну суму 114 гривень.

        Після цього ОСОБА_2 вирвав дроти живлення із замку запалення автомобіля “ВАЗ-21063”, д.р.н. НОМЕР_1, і з’єднуючи їх між собою, намагався завести двигун, а коли йому це не вдалося, покинув автомобіль та з місця злочину зник.

        Крім того 21.11.2010 року, приблизно о 01 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, повторно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою незаконно заволодів транспортним засобом, який належить ОСОБА_4 за наступних обставин:

       Так, 21.11.2010 року, приблизно о 01 годині, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходився по вулиці Межовій, 19 в місті  Києві та до нього підійшла незнайома невстановлена досудовим слідством особа, яка запропонувала вчинити незаконне заволодіння автомобілем. ОСОБА_2 на пропозицію невстановленої досудовим слідством особи погодився, тим самим вони вступили між собою у попередню змову.

     Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 та невстановлена досудовим слідством особа прийшли до будинку АДРЕСА_5 та підійшли до припаркованого поблизу автомобіля ‘’ВАЗ- 21063’’, д.р.н. НОМЕР_3, який належить ОСОБА_4

     Продовжуючи свій злочинний намір, діючи спільно та узгоджено,  невстановлена досудовим слідством  особа невстановленим способом відчинили ліві передні двері  автомобіля ‘’ВАЗ- 21063’’, д.р.н. НОМЕР_3, через які проникла до салону та зсередини відкрила праві передні двері автомобіля. Після цього ОСОБА_5 сів на сидіння водія до салону вказаного автомобіля, вирвав дроти живлення замка запалення, і, з’єднуючи їх між собою, намагався завести двигун автомобіля. Так як таким чином запустити двигун автомобіля їм не вдалося, ОСОБА_2 та не встановлена слідством особа вирішила запустити двигун автомобіля шляхом його буксировки. Після цього ОСОБА_2 та невстановлена особа стали штовхати автомобіль з місця стоянки із схилу у напрямку вулиці Осиповського в місті Києві та на ходу ОСОБА_2 заскочив салон автомобіля на місце водія, а невстановлена слідством особа на переднє пасажирське сидіння, повторно незаконно заволодівши  таким чином вказаним автомобілем. В цей час ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа зрозуміли, що їх злочинні дії виявлені, зупинили автомобіль та з місця вчинення злочину зникли.

          Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України визнав повністю, визнав всі фактичні обставини  обвинувачення та дав показання, що 02 листопада 2010 року, приблизно  о 01 годині, він, проходячи біля будинку АДРЕСА_3, помітив припаркований   автомобіль “ВАЗ-21063”.  В цей момент у нього виник  намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом.

         Реалізуючи свій намір, він вставив ключ з металу, який мав при собі, у замок лівих передніх дверей автомобіля та повернув його і таким чином, пошкодивши зазначений замок, відчинив ліві передні двері автомобіля “ВАЗ-21063”, через який проник до салону. Після чого він, тримаючи однією рукою кермо, а другою впираючись у стійку кузова автомобіля, почав штовхати його вперед. У подальшому, не справившись з керуванням автомобіля “ВАЗ-21063”,  він допустив зіткнення з автомобілем ‘’Деу-Ланос’’, який був  припаркований поблизу будинку по вулиці Вітряні Гори, в результаті  чого пошкодив автомобіль, завдавши матеріальних збитків ОСОБА_3 Він погоджується, що заподіяв збитки на загальну суму 114 гривень.

        Після цього він вирвав дроти живлення  із замка запалення автомобіля “ВАЗ-21063”,  і з’єднуючи їх між собою, намагався завести двигун, а коли йому це не вдалося, покинув автомобіль та з місця злочину зник.

        Крім того, 21.11.2010, приблизно о 01 годині, він, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходився по вулиці Межовій, 19 в місті  Києві та до нього підійшов чоловік, який запропонував вчинити заволодіння автомобілем. Він погодився.

        Він та цей чоловік прийшли до будинку АДРЕСА_5 та підійшли до припаркованого поблизу автомобіля ‘’ВАЗ- 21063’’.

        Продовжуючи свій намір, діючи спільно та узгоджено,  вони відчинили ліві передні двері  автомобіля ‘’ВАЗ- 21063’’, через які знайомий проник до салону та зсередини відкрив праві передні двері автомобіля. Після цього він сів на сидіння водія, вирвав дроти живлення замка запалення, і з’єднуючи їх між собою, намагався завести двигун автомобіля. Так як таким чином запустити двигун автомобіля їм не вдалося, він та його знайомий  вирішили запустити двигун автомобіля шляхом його буксировки. Після цього, вони стала штовхати автомобіль з місця стоянки із схилу в напрямку вулиці Осиповського в місті Києві та на ходу він заскочив у салон автомобіля на місце водія, а його знайомий на переднє пасажирське сидіння. В цей час вони зрозуміли, що їх злочинні дії виявлені, зупинили автомобіль та з місця вчинення злочину зникли.

          Показання підсудного відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

            Відповідно до частини 3  ст.299 КПК України,  за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з’ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини  та розмір цивільного позову  у апеляційному порядку.             

           Суд встановив, що ОСОБА_2, своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, вчинив злочин передбачений ч.2 ст. 289 КК України.

           Обираючи покарання ОСОБА_2, суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст.289 ч.2 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких, особу винного, який  по місцю проживання характеризується позитивно, схильний до скоєння злочинів, вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення.

 Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, суд визнає щире каяття та сприяння встановленню істини по справі, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.

 Обтяжуючою покарання ОСОБА_2 обставиною суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп»яніння, що передбачено п.13.ч.1 ст. 67 КК України.

 Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження  ОСОБА_2 до покарання у виді реального позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 Суд, враховуючи схильність ОСОБА_2 до злочинів, впевнений, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення  ОСОБА_2 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

 Суд також вважає, що позов потерпілого  ОСОБА_3 про стягнення з підсудного на його користь 114 гривень за заподіяну майнову шкоду підлягає задоволенню у повному обсязі. Розмір заподіяних збитків підтверджується встановленими фактичними обставинами по справі, ОСОБА_2 повністю визнав позовні вимоги потерпілого.

          Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

                                                  З А С У Д И В :

  ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.289  КК України і призначити йому покарання у виді  п»яти  років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією  всього майна, яке є його власністю.

   Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного за новим вироком частково приєднати невідбутну частину покарання за попереднім вироком Подільського  райсуду міста Києва від 15.03.2007 року і остаточне покарання ОСОБА_2 призначити у виді шести років позбавлення з конфіскації  всього майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід ОСОБА_2  до вступу вироку в законну силу залишити без змін – утримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань.

        Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання з 21 листопада 2010  року.

        Позов  потерпілого ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі, стягнути на його користь з ОСОБА_2 сто чотирнадцять гривень за заподіяну майнову шкоду.

        Речові докази по справі -  автомобілі, які передано потерпілим, залишити у них як законних володільців.

        Відеокасети із записами відтворення обстановки і обставин події, які зберігаються у камері схову Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві, після знищення наявної на них інформації, залишити для подальшого використання Подільським РУ ГУ МВС України у місті Києві.

        Стягнути з ОСОБА_2 одну тисячу двісті п»ятдесят три гривні  судових витрат за проведення  дактилоскопічної експертизи по справі.

        Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд міста Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 на протязі п’ятнадцяти  діб з моменту  отримання ним  копії вироку.

Суддя                                                                                Бородій  В.  М.