КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-12629/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко к.С.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" березня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета пива»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Планета пива»(далі ТОВ «Планета пива») звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001732308/0 від 05.03.2010 та №0001732308/1 від 20.05.2010, прийнятих Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі ДПІ у Шевченківському районі, відповідач).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001732308/0 від 05.03.2010, №0001732308/1 від 20.05.2010, №0001732308/2 від 19.07.2010, №0001732308/3 від 24.09.2010, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета пива»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.02.2010 року за результатами невиїзної перевірки TOB «Планета пива»ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було складено Акт № 359/23-12/34355346, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп 7.2.3, 7.2.4 п.7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 2677071 грн.
05.03.2010 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001732308/0, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4015607 грн., в тому числі штрафні санкції— 1338536 грн.
В подальшому, за результатами первинного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва прийнято рішення, яким повідомлення-рішення №0001732308/0 від 05.03.2010 залишено без змін, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення №0001732308/1 від 20.05.2010.
За результатами подальшого оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень рішенням ДПА у м. Києві, залишеним без змін рішенням ДПА України, податкове повідомлення-рішення №0001732308/0 від 05.03.2010 скасоване в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 929134 грн. та відповідної частини штрафних санкцій, у зв'язку з чим ДПІ у Шевченківському районі міста Києва були винесені податкові повідомлення-рішення №0001732308/2 від 19.07.2010 та №0001732308/3 від 24.09.2010, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1747937 грн. та штрафних санкцій у розмірі 873969 грн.
Як встановлено судом, позивачем були укладені договори поставки та надання послуг з TOB «Салком-2007»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100069976) і TOB «Кварто-Центр»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100048341) (далі Договори), на виконання яких у період з травня по грудень 2008 року TOB «Салком-2007»та TOB «Кавтро-Центр»поставляли товари і надавали послуги TOB «Планета пива», що підтверджується належним чином оформленими накладними, видатковими накладними та податковими накладними. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначений товар та надані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши в його ціні податок на додану вартість.
Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів, а також виписаних на їх підставі податкових накладних у зв'язку з тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009 у справі № 1-119/09 було визнано винним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 358 ч. 1, 3 КК України
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.
Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.
Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.
На момент виконання зобов'язань за укладеним договором згідно з отриманими податковими накладними, підприємства ТОВ «Салком-2007», ТОВ «Кварто-Центр»знаходилось в єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про державну реєстрацію платником податку на додану вартість. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Треття особа особа не може посилатися на них у спорі, якщо не знала або не могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов’язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.
На момент підписання Договорів ТОВ «Салком-2007», ТОВ «Кварто-Центр»були зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідне свідоцтво, а відтак і мало право складати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав право включити ПДВ по таким податковим накладним до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавця на підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі необхідні податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту, що не заперечується відповідачем, також в матеріалах справи немає доказів того, що податкові накладні складені з порушенням законодавства.
Посилання відповідача на безтоварність вказаних господарських операцій, а також того, що сторони за Договором прагнули настання протиправних наслідків у вигляді несплати податків не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.
При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів порушення ТОВ «Салком-2007», ТОВ «Кварто-Центр»положень податкового законодавств, зокрема щодо формування податкових зобов'язань з ПДВ за результатами виконання вищевказаних господарських зобов'язань з позивачем.
Допустимих доказів наявності у ТОВ «Салком-2007», ТОВ «Кварто-Центр»податкових зобов'язань або податкового боргу з податку на додану вартість, що виникли внаслідок виконання вказаних господарських операцій з позивачем, відповідач не надав.
При цьому ненадання ДПІ у Шевченківському районі належних доказів факту несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому сум податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, відсутність актів перевірки, рішення податкових органів про донарахування податкових зобов’язань вказує на відсутність податкового боргу саме внаслідок господарських операцій у контрагента позивача –ТОВ «Салком-2007», ТОВ «Кварто-Центр».
Питання від’ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.
Позивачем податковий кредит сформовано з урахуванням положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0001732308/0 від 05.03.2010 та №0001732308/1 від 20.05.2010 року ДПІ у Шевченківському районі діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.
Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.
Таким чином позовні вимоги ТОВ «Планета пива»доведенні та підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва – залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 09 березня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б.Парінов
І.Й.Петрик
Повний текст ухвали виготовлений 09 березня 2011 року.