Справа № 2-888/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 лютого 2011 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                судді Шевченко Л. В.,

при секретареві          Прохоровій К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 18.04.2008 на підставі розписки передав відповідачу в якості авансу за виконання робіт 45 800 дол. США. Остання зобов’язувалася виконати роботи за 3-5 місяців з моменту передачі їй авансу, але свої зобов’язання у вказаний строк не виконала, внаслідок чого у неї виникло зобов’язання повернути передані їй кошти. Лише після неодноразових звернень позивача вона повернула 4 000 гривень.  

Такі дії відповідача свідчать про визнання нею свого боргу перед позивачем. Крім того, Шевченківським РУГУ МВС України в м. Києві було проведено перевірку щодо вчинення неправомірних дії громадянкою ОСОБА_2 У ході перевірки вона вказала, що брала кошти у борг на власні потреби.

Строк виплати боргу настав 18.09.2008. Розмір боргу станом на 23.12.2010 складає 45 800 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 364 728,30 грн. У  зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач на підставі ст. 625 ЦК України  просить стягнути індекс інфляції у сумі 102 853,38 грн. та 3 % річних –24761,56 грн. Крім того, позивач вважає, що відповідач своїми діями завдала йому моральної шкоди, яку він оцінив у 10 000 грн. Крім вищезазначених сум, позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 1700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  у сумі 120  грн. та витрат на правову допомогу у сумі 8 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача зменшив позовні вимоги в частині розміру основного зобов’язання та просив стягнути з відповідача 360 728,30 грн., у зв’язку з тим, що 4 000 грн. відповідачем були сплачені. Інші вимоги щодо відповідальності за прострочення виконання зобов’язання, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат підтримав у повному обсязі.

Відповідач визнала позов лише в частині грошової суми, яка їй передавалася з урахуванням виплачених нею 4000 грн., тобто в частині стягнення 360 728,30 грн. В іншій частині позовних вимог заперечувала та просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.04.2008 позивач передав відповідачеві 45 800 дол. США. Даний факт підтверджується розпискою (а.с. 9) та не заперечувався сторонами.

З розписки вбачається, що грошові кошти були передані в якості авансу за виконання робіт по зміні цільового призначення земельної ділянки площею 1,83 га в с. Білгородка Київської області. Строк виконання робіт встановлений від 3 до 5 місяців з моменту підписання розписки. Виконання етапів роботи буде обумовлено додатково у договорі доручення.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що між сторонами склалися правовідносини щодо укладання та виконання договору позики. При цьому він посилався на постанову Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві від 29.07.2009 про відмову у порушенні кримінальної справи, в якій зазначено, що написання розписки у вказаній формі ОСОБА_2 пояснює тим, що саме на такому формулюванні наполягав ОСОБА_1, а кошти нею отримувалися на власні потреби у борг у зв’язку з скрутним матеріальним становищем (а.с. 11).

Відповідач суду пояснила, що отримала грошові кошти як аванс для проведення робіт по зміні цільового призначення земельної ділянки. Сторони мали намір укласти договір доручення, проте останній укладений так і не був. Відповідач приступила до виконання обумовлених робіт, однак коли з’ясувалося, що на земельній ділянці проходить газова труба, закінчити роботи по зміні цільового призначення земельної ділянки виявилося неможливим з незалежних від неї причин.

Відповідно до ч 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що договір доручення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений не був. Доказів того, що відповідач виконала частину робіт по зміні цільового призначення земельної ділянки, суду не надано. Розписка від 18.04.2008 підтверджує лише факт передачі грошових коштів. Таким чином, суд приходить до висновку, що 45 800 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.12.2010 складає 364 728,30 грн., є безпідставно набутим майном.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на положення цієї статті суд приходить до висновку про повернення ОСОБА_2 безпідставно набутих нею грошових коштів в розмірі 360 728,30 грн., з розрахунку: 364 728,30 грн. –4 000 грн. (повернуті відповідачем грошові кошти відповідно до повідомлення про одержання переказу від 03.11.2010 (а.с. 10) = 360 728,30 грн. Позов в цій частині відповідач визнала, що відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України є підставою для його задоволення.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У зв’язку з тим, що отримані відповідачем грошові кошти є безпідставно набутим майном, підстави для відповідальності за порушення грошового зобов’язання, передбачені ст. 625 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з вимогами ст. ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.   

На підтвердження факту завдання моральної шкоди позивачем надані довідки медичних закладів, зокрема, діагностичний висновок від 09.10.2008, протокол Національного інституту рака від 30.03.2010, довідка Київської міської станції швидкої медичної допомоги та медицини катастроф від 27.11.2010, висновок Центрального клінічного шпиталю від 14.08.2008, висновок Центральної районної поліклініки Дарницького району від 12.10.2009, ультразвукове обстеження органів черевної порожнини від 08.10.2009 (а.с. 13-21).

З даних довідок вбачається лише те, що позивач має захворювання, однак вони не встановлюють наявність причинно-наслідкового зв’язку між станом здоров’я позивача та неповерненням відповідачем грошових коштів. Суд вважає недоведеним факт завдання позивачу моральної шкоди, тому підстави для її відшкодування відсутні.

Також позивач просив стягнути з відповідача 8000 грн. судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право на правовому допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ст. 84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.   

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частки позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.   

З матеріалів справи вбачається, що 13.12.2010 ОСОБА_1 та фізична особа –підприємець, адвокат ОСОБА_3 уклади договір № 94/10 про надання юридичних послуг (а.с 12).

Однак позивачем не надано свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 на підтвердження статусу адвоката, не надано доказів оплати вартості юридичних послуг. Крім того, у судовому засіданні інтереси позивача представляла не ОСОБА_3, як адвокат, з яким укладено договір, а ОСОБА_4 на підставі довіреності (а.с. 5).

Главою 17 розділу ІV ЦК України, яка регулює порядок представництва в цивільному процесі, не передбачено права особи, яка є представником за довіреністю, на отримання винагороди від довірителя.   

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу відсутні.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1700 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 625, 1000, 1003, 1212 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 12, 84, 57-60, 88, 174, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 360 728 гривень 30 копійок грошових коштів.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження –після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий