КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-379/10                            Головуючий у 1-й інстанції:   Соколов О.О.  

Суддя-доповідач:  Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

    Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:            Безименної Н.В.,

суддів:                                 Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши, в порядку письмового провадження, справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області про стягнення неотриманої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року позов задоволено, а саме: визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірах, менших ніж передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 14.06.2010 року по 14.12.2010 рогку та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області здійснити нарахування та забезпечити виплату ОСОБА_3 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війниу відповідності до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 14 червня 2010 року по 14 грудня 2010 року з урахуванням проведених раніше нарахувань і виплат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нову про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним штампом у пенсійному посвідченні.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22  травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Городнянському районі Чернігівської області –залишити без задоволення, а постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 грудня 2010 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                     Н.В. Безименна                         

        Судді:                                                                                        Л.В. Белова

                                                                                                       А.Ю. Кучма