від  03.02.2011                                                                               Справа; 2-272/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03.02.2011 р.                                                                                                                  № 2-272/11

суддя Солом’янського районного суду м. Києва

при секретаряхБобровник О.В.

Славовій Н.Ю.

розглянувши позовну заяву  Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Міжрегіональної Дирекції

доОСОБА_3

Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»

простягнення суми фактичних витрат

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року, Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Міжрегіональної Дирекції звернулось до суду з позовом про стягнення суми фактичних витрат.

В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначала, що 25.07.2007 року в м. Києві по вул. Соціалістична, 7/17 мала місце дорожньо-транспортна пригода, яка сталась внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ВАЗ 2108» реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «ГАЗ 3302»державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, власником якого є ПП «Чайка-К».

Автомобіль «ГАЗ 3302» державний номер НОМЕР_2 було застраховано позивачем за договором страхування № 0053842 наземних транспортних засобів (автокаско) від 01.06.2007 року, згідно якого та на підставі страхового акту № 167/07 (аварійний сертифікат) від 10.10.2007 року, платіжного доручення № 556 від 10.10.2007 року, позивач сплатив ПП «Чайка-К»страхове відшкодування за ремонт автомобіля в розмірі 2 156,33 грн., а тому, на думку позивача, до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Міжрегіональної Дирекції перейшло право вимоги від особи, якій виплачено страхове відшкодування, до відповідачів.

Крім того, представник позивача просила стягнути з відповідачів на користь позивача 340 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження та судові витрати.

В ході розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_3 франшизу в розмірі 510 грн., з ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»виплачене страхове відшкодування в розмірі 1 646,33 грн.,  340 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, державне мито в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

ОСОБА_3 позов визнав у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Представник ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»позов визнав у повному обсязі та не заперечував проти його задоволення.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення сторін присутніх у судовому засіданні, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.07.2007 року в м. Києві по вул. Соціалістична, 7/17 мала місце дорожньо-транспортна пригода, яка сталась внаслідок порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ВАЗ 2108»реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4, в результаті якого було пошкоджено автомобіль «ГАЗ 3302»державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, власником якого є ПП «Чайка-К».

01.06.2007 року автомобіль «ГАЗ 3302»державний номер НОМЕР_2 було застраховано позивачем за договором страхування № 0053842 наземних транспортних засобів (автокаско). (а.с. 13)

З наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_3 в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена, згідно постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 27.08.2007 року (а.с. 33).

10.10.2007 року власнику пошкодженого у результаті ДТП автомобіля було виплачено 2 156,33 грн., що підтверджується страховим актом № 167/07 (аварійний сертифікат) від 10.10.2007 року (а.с. 6), платіжним дорученням № 556 від 10.10.2007 року (а.с. 7).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є  діяльність,  пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів,
механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів,  службових  собак  та  собак  бійцівських порід  тощо,  що  створює  підвищену  небезпеку для особи,  яка цю
діяльність здійснює, та інших осіб.

 Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована на підставі полісу № ВА/9658493 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів виданого ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»з лімітом відповідальності 25 000 грн. (а.с. 42)

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов?язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ч. 1 ст.. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин та враховуючи, що вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП встановлена постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 27.08.2007 року, відповідачі визнали у судовому засіданні позов у повному обсязі, керуючись ст.ст. 1191, 1194 ЦК України, суд вважає за можливе у частині стягнення суми матеріального збитку позов задовольнити.

Також є обґрунтованими вимоги позивача у частині стягнення витрат понесених позивачем за проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 340 грн., сплачені позивачем за платіжним дорученням № 488 від 11.09.2007 року. (а.с. 8)

З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 51 гривень судового збору та 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 993, ч. 1 ст. 1166, ст.. 1187, ст.. 1191ст. 1194 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 212-215, 209-215 ЦПК України суд, -     

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Міжрегіональної Дирекції 510 грн. франшизи.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»на користь Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»в особі Міжрегіональної Дирекції 1 646,33 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 340 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, 51 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 2 157,33 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: