Номер провадження: 11-кп/813/2187/24

Справа № 522/13284/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2024 року                                                                 м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.08.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162510001520, внесеному до ЄРДР 15.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено частково.

У задоволенні клопотання захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу – відмовлено.

Продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 14.10.2024 року, без визначення розміру застави.

Рішення суду мотивоване обґрунтованістю висунутого обвинувачення, наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливістю застосуванням більш м`якого запобіжного заходу. Крім того, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважав за недоцільне визначати розмір застави обвинуваченому, оскільки від обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, яке спричинило загибель людини.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій посилається на наступне:

- клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 отримано без участі захисника, в той же час клопотання захисникам не скероване;

- всі ризики, наведені прокурором, не доведені та не обґрунтовані, не підтверджуються доказами;

       - ОСОБА_7 має місце проживання, що підтверджується договором оренди житла.

На підставі наведеного захисник просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.08.2024 року та постановити нову, якою засотувати до ОСОБА_7 запобіжний захід, непов`язаний з позбавлення волі.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_9 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

26.09.2024 року від прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_10 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, ухвалу суду першої інстанції просив залишити без змін.

Враховуючи положення ст.422-1 КПК, колегія суддів вважає за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12023162510001520, внесене до ЄРДР 15.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.

Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, належне виконання ним процесуальних обов`язків.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо відсутності існування ризиків, можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, апеляційний суд зазначає наступне.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК України у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.

Як вбачається з обґрунтованих висновків суду, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, які обумовлені наступним.

- враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за вчинення якого, в разі доведеності під час розгляду кримінального провадження його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років, на думку апеляційного суду, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений з огляду на тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від органів досудового розслідування і суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Колегія суддів звертає увагу, що обвинувачений неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, проживає у м. Одеса без реєстрації та договору оренди житла, що свідчить про відсутність у ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків, які можуть утримати останнього за місцем свого проживання;

- в зазначеному кримінальному провадженні також існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв`язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитані свідки, не досліджені письмові докази, а, знаходячись на свободі, обвинувачений ОСОБА_7 може здійснювати на них вплив;

- враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення проти проти найцінніших людських благ – життя та здоров`я особи, фактичні обставини справи, колегія суддів констатує про суспільну небезпечність обвинуваченого, оскільки інкримінований злочин вчинений останнім у стані алкогольного сп`яніння, вказане свідчить про схильність останнього до протиправної поведінки та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, твердження захисника, що ризики у кримінальному провадженні недоведені, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому  ОСОБА_7 , виходячи з вимог ст.ст. 177, 178, 183, 199 КПК, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованого останньому кримінального правопорушення, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам, що унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 місця проживання, яке підтверджується договором оренди житла, оскільки жодних документальних підтверджень зазначеним обставинам захисником надано не було.

Щодо тверджень захисника стосовно того, що клопотання прокурором не було вручено захисникам, що позбавило їх можливості ознайомитись завчасно з його змістом, колегія суддів зазначає, що із журналу судового засідання від 15.08.2024 року вбачається, що судом забезпечено можливість ознайомлення захисників із клопотанням прокурора, шляхом оголошення перерви в судовому засіданні та наданні часу захисникам на ознайомлення.

Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, встановлено не було.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень положень КПК, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 –залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15.08.2024 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12023162510001520, внесеному до ЄРДР 15.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                 ОСОБА_4