Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області    

                            Справа № 2-235/11

РІШЕННЯ

Іменем України

 02.03.2011 р.                                                                                                    м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючий суддя Камінський В.  П.

при секретарі Гудзь К. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринка цивільну справу за позовом       ОСОБА_1    до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди з службової особи прокуратури м.Жмеринка ОСОБА_2 за порушення прав ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з цим позовом і вказав, що  відповідачка ОСОБА_2- старший помічник прокурора м.Жмеринка, являючись службовою особою прокуратури м. Жмеринка не виконує постанови Жмеринського міськрайонного суду від 15.11. та 20.12.2010 року, якими були скасовані  постанови старшого помічника Жмеринського міжрайонного прокурора ОСОБА_2 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб Жмеринські електричні мережі», за ознаками злочину, передбачених ст.ст.366,367 КК України. Позивач вважає, що неприйняття мір по його заяві і невиконання постанов суду позбавляє його можливості остаточно захистити його-позивача честі та гідності, а також йому-позивачу спричинена моральна шкода яка ним  оцінена в 3000 грн.. Також позивач просить визнати порушення його прав зі сторони відповідачки ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач уточнив свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідачки,  на підставі ст.ст.1167, 1172 України,  3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, визнавши при цьому порушення його прав відповідачкою при винесенні нею постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, які були скасовані Жмеринським міськрайонним судом 15.11.2010 року, 20.12.2010 року та 25.02.2011 року.

Відповідачка ОСОБА_2 – старший помічник Жмеринського міжрайонного прокурора,  позов не визнала повністю посилаючись на не доведення позивачем заподіяної йому  шкоди, а також за відсутності визначених законом підстав щодо обов’язкового її відшкодування, а також додала, що остання винесена нею постанова про відмову в порушенні кримінальної справи була скасована 25.02.2011 року Жмеринським міськрайонним судом і  можливо  постанова суду буде оскаржена.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При розгляді даної цивільної справи встановлено, що відповідачка - старший помічник Жмеринського міжрайонного прокурора ОСОБА_2 29.10., 03.12.2010 року та 21.01.2011 року винесла постанови про відмови в порушенні кримінальної справи за ст.ст.366,367 КК України відносно службових осіб  «Жмеринські електричні мережі», які постановами Жмеринського міськрайонного суду від 15.11., 20.11.2010 року (а.с.9-10,20-21) та від 25.02.2011 року (а.с.45) були  скасовані та повернуті Жмеринському міжрайонному прокурору для проведення додаткової перевірки.

Згідно ст.60 ЦПК України - кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів  місцевого   самоврядування     матеріальної та моральної   шкоди,     завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 1176 ЦК України встановлює особливий режим відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. На відміну від актів органів влади, акти правоохоронних органів та суду, незаконність яких може призвести до виникнення деліктного зобов'язання, визначені у Цивільному Кодексі вичерпним чином. Так, відповідно до статті 1176 ЦК України, спеціальний делікт виникає у разі: незаконного засудження фізичної особи, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки невиїзд, незаконного тримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Засудженою визнається фізична особа, у відношенні якої має місце обвинувальний вирок суду, винесений відповідно до ст. 332 КПК України; незаконного притягнення фізичної особи до кримінальної відповідальності - притягненим до кримінальної відповідальності визнається громадянин, у відношенні якого органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури винесена постанова про притягнення як обвинуваченого (статті 131-132 КПК); незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд. Взяття під варту та підписка про невиїзд як запобіжні заходи можуть бути обрані органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду за правилами статей 151, 155 КПК України; незаконного затримання. Затриманою вважається особа, яка затримана по підозрі у вчиненні злочину (ст. 431 КПК).

Для настання відповідальності за ч.1 ст. 1176 ЦК України, необхідно, щоб вищеперераховані дії правоохоронних органів та суду були незаконними. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю у сфері правосуддя, виникає за умови: постановлення судом виправдувального вироку (ч. 4 ст. 327 КПК); скасування незаконного вироку суду. Незаконний вирок суду може бути скасований при перегляді справи в апеляційному (ст. 366 КПК) або касаційному (ст. 396 КПК) порядку; закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства (ст.6 КПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших  процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-

розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутності у

діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи, закриття справи про адміністративне правопорушення, а також у передбачених законом випадках в разі завдання шкоди оперативно – розшуковими заходами.

Загальними умовами притягнення до відповідальності є протиправність діяння, шкода, причинно-наслідковий зв'язок між ними та вина.

Суд не погоджується із доводами позивача щодо наявності у нього підстав для одержання відшкодування моральної шкоди від відповідачки – старшого помічника Жмеринського мідрайонного прокурора ОСОБА_2, оскільки позивачем в судовому засіданні не доведено обґрунтування підставності власних позовних вимог на підставі ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, їх відповідності вимогам закону, не представлено доказів на підтвердження вказаних ним обставин, у зв’язку з чим в позові слід відмовити.

При цьому суд приймає рішення на підставі представлених суду доказів, які були предметом дослідження в судовому засіданні, та не вирішує питання щодо невиконання відповідачкою постанов Жмеринського міськрайонного суду від 15.11., 20.11.2010 року та 15.02.2011 року.

Враховуючи викладене, керуючись  ст. 56 Конституції України; ст. 1176 ЦК України; ст.1, 2 «Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»; ст.ст. 10, 27, 31, 60, 61, 208, 209, 212- 215 ЦПК України, суд -  

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя:В. П. Камінський