Справа № 22-ц-191/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Павлишиної А.Т., Горблянського Я.Д.,
секретаря Балагури М.О.,
з участю: представника апелянтки ОСОБА_2, представника позивача Непорадної Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2010 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. Стягнуто з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь позивача – ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 231437 доларів 34 центи США заборгованості за кредитним договором № 014/14-10-836 G 175 від 14 листопада 2009 року, що у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 1830437 грн. 91 коп. Також стягнуто з відповідачів у солідарному порядку на користь позивача 1820 грн. оплаченого судового збору.
На дане рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що суд, зіславшись у рішенні на ст.526 ЦК України, не врахував, що саме позивач не виконував умови кредитного договору. Так, між позичальником та кредитором 25 вересня 2009 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 12.11.2007 року, якою досягнуто згоди про реструктуризацію боргу. При цьому в додатковій угоді було зазначено нове прізвище боржника як ОСОБА_6, а не ОСОБА_8, та нова її адреса. Однак, листи-вимоги про дострокове погашення кредиту направлялись Банком за старою адресою боржника та на ім’я ОСОБА_8, а не ОСОБА_6, що свідчить про неотримання таких листів-вимог боржником. Таким чином рахує, що позивач не вправі був просити суд стягнути всі кредитні кошти за кредитним договором, а суд задовольняти такі позовні вимоги, оскільки позивачем не пред’явлена вимога до позичальника про дострокове погашення кредиту, а кінцевий термін погашення кредиту є 12 листопада 2014 року. Також вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.10 ЦПК України, оскільки розглянув справу у відсутності представника відповідача. Окрім того, суд порушив вимоги ст.31 ЦПК України, поскільки при розгляді справи по суті позивачем було змінено предмет і підставу позову, що суперечить процесуальному законодавству. В зв’язку з цим, просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, а також просила скасувати вжиті у даній справі заходи забезпечення позову.
_____________________________________________________________________________ Справа 22-ц-191 /2011 р. Головуючий в 1 інстанції: Антоняк Т.М.
Категорія 27 Суддя-доповідач: Соколовський В.М.
В судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_2 підтримав вимоги скарги з наведених вище мотивів та просив її задовольнити в повному об’ємі.
Представник позивача ОСОБА_3 скаргу не визнала, вважає її безпідставною, а рішення – законним і обґрунтованим, яке просила залишити в силі, відмовивши в задоволенні скарги.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянтки ОСОБА_2, який підтримав скаргу, заперечення проти скарги представника позивача Непорадної Т.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12 листопада 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 014/14-10-836 G 175 про надання позичальнику кредиту в сумі 200000 доларів США терміном на 84 місяці, зі сплатою 14,5% річних (а.с. 9-10).
Згідно договору поруки від 14 листопада 2007 року (а.с. 13), поручителем перед банком за виконання позичальником зобов»язань щодо повернення кредиту являється ОСОБА_7
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_6 систематично порушувала строки сплати кредиту, що підтверджується попередженнями, направленими ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на адресу ОСОБА_6 та її поручителя (а.с. 26-34).
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Статтею 530 зазначеного Кодексу визначено, якщо у зобов»язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов»язання у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 6.3 кредитного договору встановлено, що кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти за користування кредитом та неустойки у випадках невиконання позичальником умов кредитного договору.
Представленим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» розрахунком підтверджується, що заборгованість ОСОБА_6 по кредитному договору становить 231437,34 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1830437 грн. 91 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 197165,26 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1559380 грн. 04 коп.; по відсотках – 29627,72 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 234325 грн. 63 коп.; пеня – 4644,36 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 36732 грн. 24 коп.
Відповідно до п.1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі та в правильному розмірі стягнув заборгованість та неустойку в солідарному порядку із відповідачів на користь Банку.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції всіх обставин по справі та невідповідності його висновків таким обставинам, оскільки, суд повно, всебічно і об’єктивно дослідив обставини справи і дав їм вірну юридичну оцінку, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого колегією суддів не встановлено.
Рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді: В.М. Соколовський
А.Т. Павлишина
Я.Д. Горблянський