2-а-124/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          08.02.2011                                                                                           смт. Розівка

          Суддя Розівського районного суду Запорізької області Аксьоненко В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управлiння Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорiзької областi  про оскарження бездіяльності, визнання права на отримання, зобов’язання зробити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної надбавки до пенсії "Дітям війни",-

           В С Т А Н О В И В :

          20.01.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся iз зазначеним адмiнiстративним позовом до суду, в якому вказав, що має статус дитини вiйни, а тому відповідно до статтi 6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни»(далi за текстом — Закон № 2195-IV вiд 18 листопада 2004 року) має право на пiдвищення розмiру пенсiї на 30% від мiнiмальної пенсiї за вiком. Проте Управлiнням ПФУ за перiод з 20.07.2010 року по теперішній час така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась, тому бездiяльнiсть Управління ПФУ, щодо не здiйснення перерахунку та не виплати йому, як передбачено законом у повному обсязi надбавки до пенсiї згiдно Закону №2195-IV вiд 18 листопада 2004 року за вказаний перiод є неправомірною та такою, що суперечить Конституцiї України та Законам України. За наведених обставин позивач просить визнати за ним право та зобов’язати вiдповiдача в особі Управлiння ПФУ в Розівському районі Запорізької області здiйснити цей перерахунок та виплатити надбавки до пенсiї відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Позивач письмово повiдомив про пiдтримання пред’явленого ним адмiнiстративного позову в повному обсязi по тих пiдставах, що викладенi в позовнiй заявi.

          Представник вiдповiдача у письмових запереченнях вказав, що Управлiння ПФУ адмiнiстративний позов не визнає, посилаючись на те, що хоча позивач має статус дитини вiйни i вiдповiдно до положень ст. 6 Закону №2195-1V вiд 18 листопада 2004 року має право на пiдвищення пенсiї в розмiрi 30% мінiмальної пенсiї за вiком, проте Управлiння ПФУ за перiод, вказаний в позові, могло дiяти лише в межах фiнансового забезпечення державних соціальних ґарантiй, якi здiйснюються за рахунок коштів державного бюджету України. Заяви вiд позивача про перерахунок та виплату пiдвищення до пенсiї за вказаний перiод до Управлiння ПФУ не надходило, тому з боку вiдповiдача не було допущено бездiяльностi, на яку вказано в позовi. У запереченнях вiдповідач зазначив, що Управлiння ПФУ дiяло у межах повноважень, у порядку та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю України та Законами України.

          Виходячи з наведеного, суддя вважає, що рiшення у справi можливо постановити при проведеннi судового засiдання в порядку скороченого провадження, що вiдповiдає вимогам п.2 частини першої ст. 183-2 КАС України, якою передбачено, що скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

          З’ясувавши обставини справи, дослiдивши та оцiнивши докази суддя вважає позов   таким, що пiдлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

          Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статус дитини війни має особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.

          Позивач відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” перебуває на облiку в Управлiннi ПФУ в Розівському районі Запорізької області має статус дитини війни, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідченні та його паспортом, копії яких є у матеріалах справи та не заперечується відповідачем. Правовий статус дитини вiйни надає йому право на отримання пiльг та державної соцiальної пiдтримки, встановлених Законом №2195-IV вiд 18 листопада 2004 року.

          Вiдповiдно до ст.22 Конституції України права i свободи людини i громадянина, закрiпленi цiєю Конституцiєю, не є вичерпними. Конституційнi права i свободи ґарантуються i не можуть бути скасованi. При прийняттi нових законiв, або внесеннi змiн до чинних законiв не допускається звуження змiсту та обсягу iснуючих прав i свобод.

          Статтею 46 Конституції України зазначається, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому в ст.8 Конституції України сказано, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативне- правові  акти  приймаються на основі  Конституції України і повинні  відповідати їй.  Норми Конституції України є нормами прямої дії.

          Конституційний суд України неодноразово розглядав проблему (що зокрема зазначено у Рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

          Законом України вiд 28 грудня 2007 року №107-VІ текст статтi 6 Закону №2195-ІV вiд 18 листопада 2004 року було змiнено та встановлено, зокрема у частинi першiй, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України «Про статус ветеранiв вiйни, гарантії їх соціальною захисту») до пенсiї або щомiсячного довiчного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замiсть пенсiї, виплачується підвищення у розмiрi надбавки, встановленої для учасникiв вiйни.

          Частиною 2 статтi З Закону №2195-IV вiд 18 листопада 2004 року передбачено, що державнi ґарантiї дiтям вiйни, встановленi цим Законом, не можуть бути обмеженi, або скасованi iншими нормативно - правовими актами.

          Довідкою відповідача підтверджено, що за рішенням суду від 04.10.2010 оку по справі за №2-645 пенсіонеру ОСОБА_1 проведено перерахунок та виплачено підвищення “дітям війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком по 30.07.2010 року з урахуванням раніше виплачених сум.

          Враховуючи наведене, суддя дiйшов висновку про проявлення вiдповідачем бездiялъності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здiйснити за перiод з 31.07.2010 року перерахунок та виплату надбавки до пенсiї ОСОБА_1 у розмiрi, встановленому ст. 6 Закону №2195-ІV вiд 18 листопада 2004 року.

          Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти адміністративного позову, не можутъ бути прийнятi до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязi вимог позивача, оскiльки особливий статус «дiтей вiйни»та обумовлені частиною 2 ст. 3 Закону №2195-ІV від 18 листопада 2004 року, державнi соцiальнi гарантії дiтям вiйни, не можуть бути обмеженi або скасованi iншими нормативно-правовими актами.

          Оскiльки функцiї з призначення, виплати пенсiй, надбавок, пiдвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсiйного фонду України, тому вiдповiдач по справi, заперечуючи проти адмiнiстративного позову, у вiдповiдностi до вимог ч.2 ст.71 КАС України, повинен був довести правомірність своєї бездiяльностi стосовно позивача. Проте відповідачем не було надано будь-яких доказiв щодо правомiрностi його бездiяльностi.
          В абзаці 2 п.8 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999р. №5-рп/1999 «До законодавчого визначення прожиткового мінімуму...має слугувати показник встановленої законом межі малозабезпеченості». Згідно абзацу 9 ч.2 ст.5 Закону України "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058- IV (далі Закон №1058) виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Відповідно до абз.1 ч. І ст.28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Разом з тим, суддя приходить до висновку про те, що позивач, окрім перерахунку та виплати недоплаченої вказаної соціальної допомоги як дитина війни, має право на її отримання у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни»як по теперішній час так і у майбутньому, а саме по час внесення відповідних змін до вказаної статті Закону, оскільки пенсія за віком позивачу призначена довічно та станом на теперішній час будь-яких змін до вказаної статті не вносилось.

          Крім того, статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналiзу положень чинного законодавства України та матерiалiв справи, суддя дiйшов висновку, що викладенi в позовнiй заявi доводи позивача пiдлягають частковому задоволенню.

          Керуючись ст.22 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», 11,158,160-163, ч. 4 ст.167, 183-2 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управлiння Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорiзької областi про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду,  та про оскарження бездіяльності, визнання права на отримання та зобов’язання зробити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної державної надбавки до пенсії "Дітям війни" —задовольнити частково.

          Визнати бездіяльність Управлiння Пенсiйного фонду України в Розівському районі Запорiзької областi щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1  підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей вiйни»з 31.07.2010 року по теперішній час в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком —неправомірною.

          Зобов’язати Управлiння Пенсiйного фонду України в Розівському районi Запорiзької областi здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соцiальний захист дiтей вiйни», починаючи з 31.07.2010 року, з урахуванням при цьому норм частини першої ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за мінусом різниці, яка вже була позивачеві виплачена за вказаний період.

          В іншій частині позовних вимог —відмовити.

          Постанова може бути оскаржена сторонами, а також іншими особами в апеляційному порядку до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.   

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

                         Суддя:                                                                      В.І. Аксьоненко