2-а-1449/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 березня 2011 року                                                          м. Володимир-Волинський

Суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області Сарапін Г.С.,

розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Володимирі-Волинському справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському Волинської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни відповідно до вимог ст. 6  Закону України   “Про соціальний захист дітей війни”,

встановив:

25 лютого 2011 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Володимирі-Волинському Волинської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни відповідно до вимог ст. 6  Закону України від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни”, покликаючись у позовній заяві на те, що  він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і відповідно до    ст. 1 цього Закону має статус «дитина війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, всупереч вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Конституції України, рішень Конституційного  Суду України від 09.07.2007 року (справа № 1-29/2007) та від 22.05.2008 року (справа №  1-28/2008), зазначене підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідачем  йому не нараховувалося і не виплачувалося, в зв’язку з чим позивач просить визнати бездіяльність відповідача щодо нарахування і виплати йому підвищення до пенсії як дитині війни в передбаченому законом розмірі протиправною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату  йому як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за 6 місяців до дня звернення до суду і по день ухвалення судового рішення, з урахуванням абзацу 1 ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням виплачених сум.

У визначений законом строк відповідачем  не подано ні заяви про визнання позову, ні  заперечення проти позову.

Розглянувши справу в скороченому провадженні, оцінивши докази  в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють зокрема, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та  законами України.

Судом встановлено, що позивач має статус “дитина війни” та перебуває на обліку            в управлінні Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському Волинської області, що підтверджується його пенсійним посвідченням та довідкою відповідача.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення цього спору судом,  дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного  законом.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування мінімального розміру за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті  мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно із ст.ст. 7, 13 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” № 2017 від 05.10.2000 року, мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати віднесені до основних соціальних гарантій і не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму доходів громадян, а відповідно до  ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум” № 966-XIV від 15.07.1999 року прожитковий мінімум встановлюється для визначення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про державний бюджет на 2010 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня 2010 року - 695 гривень,  з 1 квітня - 706 гривень,  з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень,               з 1 грудня - 734 гривень.

Законом України “Про Державний бюджет на 2011 рік” передбачено наступний прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність:  з 01.01.2011 року –750 грн., з 01.04.2011р. –764 грн.,  з 01.10.2011р. –784 грн.,  з 01.12.2011 року –800 грн.

3 наявної в справі довідки відповідача вбачається, що позивачу підвищення до пенсії як дитині війни нараховувалося та виплачувалося в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.

        Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана  Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії позивача застосуванню підлягає не постанова Кабінету Міністрів України “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

        Таким чином, невиплата позивачу як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,                  є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Відповідно до ч.2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень та про зобов'язання його вчинити певні дії.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах зазначені управління Пенсійного фонду України здійснюють функції з призначення, нарахування та виплати пенсій, а тому саме на відповідача слід покласти обов’язок щодо нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”.

Виходячи з цього, відповідач зобов’язаний здійснити нарахування та виплату  позивачу як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,                       із застосуванням ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  ч. 3 ст. 4 Закону України “Про прожитковий мінімум”, ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст. 21 Закону України “Про Державний бюджет України на  2011 рік”, за період  з 25 серпня 2010 року по 15 березня 2011 року як зазначено в позовній заяві, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і виплачених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, з Державного бюджету України в користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати щодо сплати судового збору в розмірі 3, 40 грн.

На підставі ст. 6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 ч.1 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст. 21 Закону України “Про Державний бюджет на 2011 рік”,  керуючись  ст.ст. 9 ч.4, 18 ч.1 п.4, 183-2, 71 ч. 2, 86, 94              ч. 1, 99 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України                      в м. Володимирі-Волинському Волинської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Володимирі-Волинському Волинської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 25.08.2010 року по 15.03.2011 року, з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і виплачених сум,  та виконати постанову негайно.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: