№ 2-17 /11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 лютого 2008 року                   Торезький міський  суд Донецької області в складі :

          головуючої-судді                                               Стріжакової Т.В.

          при секретарі                                                       Пекунової Є.Г., Бушиної О.С., Воробйової І.О.

за участю позивача                                                            ОСОБА_2

представника відповідача                                                  Бережного Р.В.

представника третьої особи ВДВС ТМУЮ                Коломієць Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Державного підприємства «Торезантрацит», третя особа відділ Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ДП «Торезантрацит»про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, свої вимоги мотивував тим, що рішенням Торезького міського суду від 03.10.2006 року по справі №2-2603/06 ДП «Торезантрацит»зобов’язаний вивезти йому квартирне вугілля за 2-е півріччя 2004 року та за 2005 рік  у кількості 8850 кг, рішенням  від  25.01.2010 року по справі № 2-217/10 ДП «Торезантрацит»зобов’язаний вивезти йому квартирне вугілля за 2-е півріччя 2008 року у кількості 2950 кг. До теперішнього часу відповідач в добровільному порядку не виконав рішення суду та постанови ВДВС ТМУЮ по вказаним рішенням, порушуючи ст.43 Гірничого Закону України, колективний договір та його права. Вказані рішення не виконуються і в примусовому порядку ВДВС ТМУЮ, який посилається на ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Вважає, що дія вказаного закону поширюється лише на підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб’єкти господарської діяльності, на нього ж вона не розповсюджується.  Квартирне вугілля згідно вказаних рішень суду не вивезене до теперішнього часу, хоча почали вивозити вугілля вже за наступні роки. Такі дії ДП «Торезантрацит»носять систематичний характер і викликають у нього постійний душевний біль, підривають його віру у справедливість, демократію, Конституцію, президента. Він є інвалідом 3 групи у зв’язку виробничою травмою, йому заборонені психоемоційні навантаження, оскільки викликають сильний головний біль, підвищення тиску. Дії відповідача по не вивозці вугілля погіршили без того його поганий душевний та психічний стан. Відсутність вугілля примушувало його постійно бути одягнутим, приймати холодну їжу, не дотримуватися правил особистої гігієни, в таких же умовах були і його члени сім’ї, що принижувало його почуття гідності. Щоб придбати вугілля йому доводилося відмовляти собі у повноцінному харчуванні, яке йому було необхідно, як і лікування для підтримки нормальної життєдіяльності. У середині 2005 року він купив вугілля, для чого довелося позичати гроші у сусідів, але він не міг забезпечити взимку його достатнім теплом. Просив стягнути з ДП «Торезантрацит»на його користь матеріальну шкоду в сумі 3330 грн. (1650 грн. –вартість придбаного вугілля в 2009р., 1680 грн. - вартість придбаного вугілля в 2005р.), моральну шкоду в сумі 5000 грн.

28.07.2010 року, 29.07.2010 року позивач подав заяву про збільшення розміру свої позовних вимог, просив стягнути з ДП «Торезантрацит»на його користь моральну шкоду у сумі 4000 євро або по курсу 41240грн. (а.с.22,29).

           Ухвалою від 28.07.2010р. залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, на стороні відповідача Відділ державного виконавця Торезької міського управління юстиції (далі - ВДВС ТМУЮ) (а.с.23).   

19.01.2011 року позивач знову подав заяву про збільшення розміру свої позовних вимог, в ній вказав, що відповідач виконав вказані судові рішення, але це тривало значний час і таке  тривале невиконання рішень суду є порушенням ст.124 Конституції України, порушенням Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Йому довелося другий раз звернутися до суду, відповідач не визнає його вимоги, через це він переживав і це призвело до різкого погіршення його здоров’я, йому довелося звернутися за медичною допомогою з викликом додому, в результаті він був госпіталізований у неврологічне відділення, де проходив лікування з 04.12.2010 року по 15.12.2010 року. Тому просить стягнути з ДП «Торезантрацит»на його користь моральну шкоду у сумі 6000 євро або по курсу 63300грн. (а.с.71).

             У судовому засіданні позивач дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, додатково пояснив, що з 1995р. він проживає за адресою: АДРЕСА_1, за іншою адресою він не проживав. Після огляду у його паспорті прописки вточнив, що з 12.09.1986р. по 12.02.2003р. він був прописаний за адресою: АДРЕСА_2, це була його квартира, він її продав і з 12.02.2003р.  зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1, це будинок його батьків. Він не кожного року виписував квартирне вугілля, оскільки відповідачем вугілля не вивозилося, тому не було смислу його виписувати. Вугілля йому стали вивозити тільки після його звернення до суду у 2010р. і винесення рішення суду про визнання неправомірними дії ВДВС ТМУЮ. Тривале невиконання відповідачем рішень суду погіршило стан його здоров’я, 03.12.2010р. він викликав швидку допомогу, і з 04.12.2010р. по 15.12.2010р. перебував на лікуванні у лікарні. Живе він з жінкою, але тільки у «гостевому шлюбі», ходить до неї у гості. Він отримує у зв’язку з роботою в підземних умовах пенсію на пільгових умовах за списком №1, отримує виплати у відшкодування шкоди у зв’язку з трудовим каліцтвом, загальний його дохід складає приблизно 3000 грн. Просив врахувати усі надані докази по справі, практику Європейського суду по правам людини та стягнути з ДП «Торезантрацит»на його користь матеріальну шкоду в сумі 3330 грн. (1650 грн. –вартість придбаного вугілля в 2009р., 1680 грн. - вартість придбаного вугілля в 2005р.), моральну шкоду в сумі у сумі 6000 євро або по курсу 63300грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що рішенням Торезького міського суду від 03.10.2006 року по справі №2-2603/06 ДП «Торезантрацит»зобов’язаний вивезти позивачу квартирне вугілля за 2-е півріччя 2004 року та за 2005 рік у кількості 8850 кг, рішенням від  25.01.2010 року по справі №2-217/10 ДП «Торезантрацит»зобов’язаний вивезти йому квартирне вугілля за 2-е півріччя 2008 року у кількості 2950 кг., ВДВС ТМУЮ були відкрити виконавчі провадження по примусовому виконанню даних рішень. Відповідно до п.1.1 ст.1 ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»ДП «Торезантрацит»є підприємством паливно-енергетичного комплексу, яке має право приймати участь у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування передбачених законом заходів погашення заборгованості. Наказом МТЕ України від 10.11.2005 року №568 28.11.2005 року за №0141 ДП „Торезантрацит” внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які приймають участь в процедурі погашення заборгованості. Відповідно до п.3.7 ст.3 вказаного Закону на строк участі підприємства в процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження і заходи примусового виконання рішень, які застосовуються в порядку, встановленому ЗУ „Про виконавче провадження”. Аналогічні положення про зупинення виконавчого провадження містяться у п.15 ст.34 ЗУ „Про виконавче провадження”, це і було здійснено державним виконавцем  постановою від 01.12.2005 року. Незважаючи на це 24.07.2010 року позивачу у добровільному порядку було вивезено вугілля за 2-е півріччя 2008 року у кількості 2950кг, про що був повідомлений ВДВС. 04.06.2010 року судом по справі №4-с-13/10 винесена ухвала, якою скаргу ОСОБА_2 на дії та бездіяльність заступника начальника ВДВС ТМУЮ щодо невиконання вказаних судових рішень, зобов’язання здійснити певні дії задоволено, вона ухвалою Апеляційного суду Донецької області залишена без змін. В результаті ВДВС ТМУЮ винесло постанову про поновлення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду від 03.10.2006 року про поставку вугілля за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. в кількості 8850кг та надання 7-ми денного строку для виконання рішення суду у добровільному порядку. Дану постанову ДП «Торезантрацит»отримало 07.09.2010 року і в установлений строк виконало рішення суду, вивезло позивачу вугілля 08.09.2010р. та 14.09.2010р., про що повідомило ВДВС ТМУЮ, яке постановою від 15.09.2010 року дане виконавче провадження закрило. При цьому ДП «Торезантрацит»при виконанні вказаних рішень суду діяло відповідно до ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», ЗУ „Про виконавче провадження”.

Згідно з ст.1166 ЦК України підставою для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду є встановлення судом наступних обставин: наявності вини у діях відповідної особи, причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою, реальної шкоди у грошовому еквіваленті. З матеріалів справи у тривалому невиконанні вказаних рішень не вбачається протиправних дій, вини ДП «Торезантрацит»та причинного-слідчого зв’язку між його діями та шкодою, яку просить стягнути позивач; позивач не надав доказів завдання йому вказаної у позові матеріальної та моральної шкоди, її розмірів. Крім того, право позивача на забезпеченням квартирним вугіллям у теперішній час поновлено, усе вугілля йому вивезено, рішення виконанні повністю. Позивач пропустив трирічний строк звернення до суду, у нього право вимагати завдану шкоду з’явилося ще у 2004,2005, а він звернувся до суду тільки у 2010р., тому до його вимог необхідно застосувати строк позовної давності. Позивач має постійні джерела доходу: пенсію на пільгових умовах за списком №1, виплати у відшкодування шкоди, тому він не сидів без продуктів харчування і не мерз, як вказує у позові, у 2008, 2009, 2010р.р. він, навіть, не виписував безкоштовне побутове паливо. До того ж, Гірничим Законом України не передбачена відповідальність підприємства у вигляді виплати моральної шкоди. ДП «Торезантрацит» прийняті усі заходи для виконання рішень, судом встановлено, що при невиконанні судового рішення були неправомірні дії ВДВС ТМУЮ, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи ВДВС ТМУЮ Коломієць Н.В. пояснила, що виконавчий   лист Торезького міського суду від 03.10.2006р. №2-2603 про зобов'язання ДП «Торезантрацит»вивезти ОСОБА_7 квартирне вугілля в кількості 8850 кг. надійшов до ВДВС та прийнятий на виконання 06.11.2006р., 07.11.2006р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, її копії направлені сторонам, при цьому підприємству-боржнику було надано строк для добровільного виконання. В даний строк боржником рішення суду не виконані, тому 14.11.2006р. винесена постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. 01.12.2005р. боржник ДП "Торезантрацит" надіслав повідомлення про те, що він станом на 28.11.2005 року внесений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, це дало можливість підприємству приймати участь у процедурі погашення заборгованості згідно з ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Згідно з п.15 ст.34 ЗУ "Про виконавче провадження" 01.12.2005р. була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження. ЗУ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. процедуру погашення заборгованості продовжено до 01.01.2009р., але рішенням  Конституційного суду України від 22.05.2008р. цей закон визнаний неконституційним. Тому 02.06.2008 року державним виконавцем винесена постанова про поновлення зведеного виконавчого провадження, боржнику направлене розпорядження з вимогою вивезти квартирне вугілля 529 стягувачам. 03.06.2008 року прийнятий ЗУ «Про внесення змін до де яких законодавчих актів України», на підставі якого 16.06.2008р. державним виконавцем винесена постанова про зупинення зведеного виконавчого провадження відносно боржника ДП «Торезантрацит». ЗУ «Про внесення змін до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедура погашення заборгованості продовжена до 01.01.2011р. Таким чином, з дня надходження виконавчого листа 2-2603 від 03.10.2006р. до закриття провадження дії примусового характеру фактично були  зупинені.

04.06.2010 року ухвалою Торезького міського суду скаргу ОСОБА_2 про визнання неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення задоволено, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.08.2010р. дане рішення залишено без змін. На виконання рішень суду державним виконавцем 06.09.2010р. винесена постанова про поновлення виконавчого провадження, яка направлена сторонам. 06.09.2010 року боржнику було направлено розпорядження з зобов'язанням виконати рішення суду. Листами від 09.09.2010 року та 15.09.2010 року ДП «Торезантрацит»повідомило про повне фактичне виконання рішення суду, на підставі яких 15.09.2010р. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Крім того, державним виконавцем листом від 25.05.2010 року пропонувалося боржнику у зв'язку з неможливістю виконати рішення в повному обсязі звернутися до суду з заявою про заміну порядку та способу виконання судового рішення, надсилалися боржнику листи-нагадування з вимогою виконувати рішення в добровільному порядку. 06.10.2009р. державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження виїзду за кордон генерального директора ДП «Торезантрацит», ухвалою Торезького міського суду від 27.10.2009р. у задоволенні подання відмовлено. 05.02.2010р. державний виконавець звернувся до прокуратури м.Тореза з поданням про притягнення генерального директора до кримінальної відповідальності за ст.382 КК України, на що повідомлено про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ст.6 п.2 КПК України. Таким чином, ВДВС ТМУЮ в межах своїх повноважень застосував усі заходи, передбачені чинним законодавством, для виконання вказаних рішень суду. Рішення суду про визнання дій державного виконавця незаконними не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки ДП «Торезантрацит» виконало рішення у добровільному порядку. Позивач зобов’язаний доказати завдання йому моральних страждань, їх розмір, вину відповідача, але він не надав таких доказів і не обґрунтував розмір моральної шкоди, яку просить стягнути, тому позов не підлягає задоволенню.

Вислухавши позивача, представника відповідача, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що рішенням Торезького міського суду від 03.10.2006 року по справі № 2-2603/06 ДП «Торезантрацит»зобов’язаний підвезти позивачу побутове вугілля за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. у кількості 8850 кг (а.с.12), рішенням від  25.01.2010 року по справі № 2-217/10 ДП «Торезантрацит»зобов’язаний надати позивачу паливо на побутові потреби за 2-е півріччя 2008 року у кількості 2950 кг (а.с.13).

У листі ВДВС ТМУЮ від 15.04.2010р. вказано, що виконавчий лист №2-217 прийнятий на виконання 08.02.2010р., 09.02.2010р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику наданий семиденний строк для добровільного виконання рішення суду, в наданий строк рішення боржником не виконано, і 16.02.2010р. винесено постанову про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження. 01.12.2005р. ДП «Торезантрацит» внесений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що дало можливість підприємству приймати участь у процедурі погашення заборгованості згідно з ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", тому 01.12.2005р. була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження (а.с14).

У виписці з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" вказано, що ДП «Торезантрацит»внесено у даний реєстр під №0141 на підставі наказу Мінпаливенерго від 10.11.2005 року №568 (а.с.42).

Листом від 27.07.2010р. ДП «Торезантрацит» повідомило ВДВС ТМУЮ про те, що рішення Торезького міського суду №2-217/10 від 25.01.2010р. виконано шляхом забезпечення ОСОБА_2 паливом на побутові потреби за період 2-е півріччя 2008 року у кількості 2950кг, яке стягувачу вивезено 24.07.2010р. (а.с.43). Листом від 09.09.2010р. ДП «Торезантрацит»повідомило ВДВС ТМУЮ про те, що частково виконано рішення Торезького міського суду №2-2603/05 від 03.10.2006 року про забезпечення ОСОБА_2 побутовим паливом за 2-е півріччя 2004р. у кількості 2950кг та за 2005р. в кількості 5900кг, яке стягувану вивезено 08.09.2010р., залишок заборгованості по даному рішенню складає 2950кг (а.с.45). Листом від 15.09.2010р. ДП «Торезантрацит»повідомило ВДВС ТМУЮ про те, що рішення Торезького міського суду №2-2603/05 від 03.10.2006р. про забезпечення ОСОБА_2 побутовим паливом за 2-е півріччя 2004 року у кількості 2950кг  та за 2005р. в кількості 5900кг виконано в повному обсязі, 14.09.2010 року на адресу ОСОБА_2 вивезено вугілля залищок за 2-е півріччя  205 року у кількості 2950кг (а.с.44).

Постановою від 06.09.2010 року заступника начальника ВДВС поновлено виконавче провадження з примусового виконання рішення суду по виконавчому листу Торезького міського суду №2-2603 від 03.10.2006 року (а.с.46). ВДВС ТМУЮ звернувся до генерального директора ДП «Торезантрацит»з листом від 06.09.2010 року, в якому вимагав виконати вказані судові рішення про вивезення квартирного вугілля ОСОБА_2, попереджав його, що у разі невиконання рішень суду, будуть застосовані фінансові санкції, після чого буде направлено подання до прокуратури про притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.47). Постановою від 15.09.2010 року заступника начальника ВДВС виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-2603 від 03.10.2006 року закінчено (а.с.48).рішення суду по виконавчому листу Торезького міського суду №2-2603 від 15.09.2010 року (а.с.46).

У листі від 26.11.2010 року ОП «Шахтоуправління ім.Л.І.Лутугіна»вказано, що ОСОБА_2 квартирне вугілля вивозилося наступним чином: за 1-е півріччя 2007р. –у листопаді 2007р., за 2-е півріччя 2007р. –у листопаді 2008р., за 1-е півріччя 2008р. –вугілля не виписував, за  2-е півріччя 2008р. – 24.07.2010р., за 1-е півріччя 2009р. –вугілля не виписував, за 2-е півріччя 2009р. –вугілля не виписував, за 1-е півріччя 2010р. –вугілля не виписував, за 2-е півріччя 2010р. –вугілля не вивезено. Згідно з рішенням Торезького міського суду №2-2603/06 від 03.10.2006р. квартирне вугілля ОСОБА_2 за 2-е півріччя 2004р. і 1-е півріччя 2005р. було вивезено 08.09.2010р., а за 2-е півріччя 2005р. вивезено 14.09.2010р. (а.с.62).

Згідно з актом обстеження №692 від 11.11.2010 року ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, кв.2, в теперішній час за даною адресою не проживає, місце знаходження не відомо (а.с.61). Згідно з актом обстеження №738 від 07.12.2011 року ОСОБА_2 дійсно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, кв.1,  зареєстрований з 12.02.2003 року (а.с.70). Суд звертає увагу на те, що в даних актах вказаний різний номер квартири, де зареєстрований позивач.

Згідно з випискою із огляду МСЕК позивачу 26.07.2005 року повторно встановлено третю групу інвалідності у зв’язку з трудовим каліцтвом безстроково, віддалені наслідки забиття головного мозку на виробництві у 1989р., визначено, що йому протипоказаний труд, психоемоційні навантаження (а.с.15). У довідці від 11.05.2010 року вказано, що ОСОБА_2 у жовтні 2009 року придбав вугілля марки АМ у кількості 3,0т та суму 1650грн. (без НДС) (а.с.16).

Згідно з довідкою Клінічного санаторія «Бердянськ»ОСОБА_2 з 25.10.2010р. по 14.11.2010р. знаходився в ньому на лікуванні по путьовці (а.с.60). У карті виїзду швидкої медичної допомоги від 03.12.2010р. вказано, що виклик здійснив ОСОБА_2 у зв’язку з головним болем; анамнез: у 1989р. була ЧМТ, стало погано, пов’язує з психоемоційним навантаженням (а.с.72). У виписному епікрізі вказано, що ОСОБА_2, інвалід 3 групи, не працює, знаходився на лікуванні в неврологічному відділенні МБ №5 м.Тореза з 04.12.2010р. по 15.12.2010р., діагноз: віддалені наслідки перенесеної на виробництві ЧМТ з мікроорганічною симптоматикою, церебральною ангиіодистонією; легені, серце в нормі(а.с.73)

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що по АДРЕСА_1 він живе з 1982 року, знає позивача, його батьків, сестру, у листопаді 2005р. позивач звернувся до нього з проханням занести вугілля у вугільник, при ньому позивач домовився з водієм про покупку 4т вугілля по 400грн., позичив у Бедило 1,5тис.грн., і вони переносили вугілля відрами. Постійно він там живе або ні, він не може сказати, але раз на місяць його бачить.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що є десятидвірною, живе у будинку АДРЕСА_1, позивач живе по даному провулку у будинку 15, у 2005р. вона ходила до його сусідки, бачила, що у дворі позивача стояла машина, переносили вугілля відрами, тому вона вирішила, що позивач купив вугілля. Позивач у даному будинку проживав з дитинства з батьком, матір’ю, сестрою, потім він одружився і жив з своєю сім’єю. Вона два рази була у будинку позивача, робили уколи його матері, у будинку було жарко. Вона не була у складі комісії по обстеженню місця проживання позивача, не приймала участі у складанні акту..

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що живе по сусідству з позивачем, знає його з народження, знає, що йому у 2010р. вугілля не привозили, тому він вугілля купував. Позивач усе життя прожив АДРЕСА_1 нікуди не виїжджав. Позивач фактично з дружиною живе на 2 будинки, він тут, а вона не залишає квартиру на мікрорайоні. Чи було у нього в будинку зимою холодно, він не знає. Він не був у складі комісії обстеження умов проживання позивача, акти не підписував.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що проживає по АДРЕСА_1, будинок 1, є головою вуличного комітету, знає, що позивачу ніколи не привозили вугілля  перший акт №692 обстеження умов проживання позивача вона не підписувала особисто, а довірила це зробити за неї члену мікроради, оскільки сама 11.11.2010р. була у від’їзді, вказала, що позивач проживає не по АДРЕСА_1, а по провулку з такою ж назвою. Другий акт вона підписала і підтверджує викладені в ньому відомості. Він може тимчасово проживати і за іншою адресою, але їй про це не точно відомо. Про те, що він мав квартиру на мікрорайон, там проживав, їй не відомо.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона секретар ГДК «Центральний», знає позивача як жителя їх селища, товариських відносин не підтримувала, сім’ю його не знає. По АДРЕСА_1, будинок 15 позивач проживає, але вона не може сказати точно - як давно, постійно чи тимчасово. З виконкому їм передали запит суду про місце проживання позивача, але там в адресі замість провулок вказали АДРЕСА_1, тому вони і написали, що він там не проживає. ОСОБА_11 акт не підписувала, оскільки була у від’їзді, вона довірила розписатися за неї. Вона не знає, де проживає позивач.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона є головою ГДК «Центральний, позивача не знає, бачить його вдруге, знає, що він проживає у місті. Вони на комітет отримали лист з виконкому про перевірку місця проживання позивача по вул.40 років Жовтня, за цією адресою його не було, тому і склали відповідний акт, вказали, що він зареєстрований по АДРЕСА_1. Сусідів вони опитували, вони сказали, що він проживає по АДРЕСА_1, але буває рідко.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін.

Сторонам роз’яснені ці статті, позивач наполягає на задоволенні його позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, виклав їх у письмовій формі; відповідач вимоги не визнає. Від сторін не надійшло клопотань про витребування або долучення до справи інших доказів, виклик свідків. Вони просять розглянути справу на підставі наявних матеріалів у справі.

Відповідно до ст.1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно з постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової шкоди)»від 31.03.1995р. №4 під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру унаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу завданих позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Відповідно до ст.257 ЦК України 2003 року загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Її перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися  про порушення свого права або особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України). Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

Аналогічно ст.71 ЦК України в редакції 1963 року було передбачено, що загальний строк для захисту права за позовом  особи, право якої порушено встановлено у три роки. Статтею 75 цього кодексу передбачено, що позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав на пропущення позивачем строку позовної давності, на цій підставі просив у вимогах за межами позовної давності просив відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Торезького міського суду від 03.10.2006 року по справі №2-2603/06 відповідач зобов’язаний підвезти позивачу за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. побутове вугілля у кількості 8850 кг, для його примусового виконання позивач своєчасно подав до ВДВС ТМУЮ виконавчий лист. Державним виконавцем 07.11.2006р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, боржнику наданий строк для добровільного виконання рішення суду, в який рішення боржником не було виконано, і державним виконавцем була винесена постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження. 01.12.2005р. боржник повідомив ВДВС ТМУЮ, що він внесений до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що він приймає участь у процедурі погашення заборгованості згідно з ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", на підставі цього державний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню даного рішення.

ЗУ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. процедуру погашення заборгованості продовжено до 01.01.2009р., але рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008р. цей закон визнаний неконституційним. Тому 02.06.2008р. державним виконавцем винесена постанова про поновлення зведеного виконавчого провадження, боржнику направлене розпорядження з вимогою вивезти квартирне вугілля стягувачам. 03.06.2008р. прийнятий ЗУ «Про внесення змін до де яких законодавчих актів України», на підставі якого 16.06.2008р. державним виконавцем винесена постанова про зупинення зведеного виконавчого провадження відносно відповідача. ЗУ «Про внесення змін до ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедура погашення заборгованості продовжена до 01.01.2011р. Таким чином, з дня надходження виконавчого листа 2-2603 від 03.10.2006р. до закриття провадження дії примусового характеру фактично були  зупинені.

Рішенням Торезького міського суду від 25.01.2010 року по справі №2-217/10 відповідач зобов’язаний надати позивачу паливо на побутові потреби за 2-е півріччя 2008р. у кількості 2950 кг, що виконавчий лист №2-217 прийнятий ВДВС ТМУЮ прийнятий на виконання, 09.02.2010р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику наданий семиденний строк для добровільного виконання рішення суду, в наданий строк рішення не виконано, і 16.02.2010р. винесено постанову про приєднання виконавчого документу до зведеного виконавчого провадження, яке було зупинено у зв’язку з тим, що відповідач приймає участь у процедурі погашення заборгованості згідно з ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

04.06.2010 року ухвалою Торезького міського суду скаргу ОСОБА_2 про визнання неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення від 03.10.2006 року по справі №2-2603/06 задоволено, дії державного виконавця визнані неправомірними, ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 16.08.2010 року дане рішення залишено без змін, це визнали та підтвердили усі сторони по справі.

В результаті на виконання вказаних рішень суду державним виконавцем 06.09.2010р. винесена постанова про поновлення виконавчого провадження, 06.09.2010р. відповідачу направлено розпорядження з зобов'язанням виконати рішення суду.

По рішенню Торезького міського суду від 03.10.2006р. №2-2603/06 виконавче провадження відкрито 07.11.2006р., позивачу паливо на побутові потреби за 2-е півріччя 2004р. і 1-е півріччя 2005р. вивезено 08.09.2010р., а за 2-е півріччя 2005р. - 14.09.2010р.

По рішенню Торезького міського суду від 25.01.2010р. №2-217/10 виконавче провадження відкрито 09.02.2010 року, позивачу паливо на побутові потреби за 2-е півріччя 2008 року у кількості 2950кг вивезено 24.07.2010р.

Листами від 09.09.2010 року та 15.09.2010 року ДП «Торезантрацит»повідомило про повне фактичне виконання рішень суду, на підставі яких 15.09.2010р. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Судом встановлено, що позивач не виписував паливо на побутові потреби: за 1-е півріччя 2008р., за 1-е півріччя 2009р, за 2-е півріччя 2009р., за 1-е півріччя 2010р. Віг є інвалідом третьої групи по інвалідності у зв’язку з трудовим каліцтвом безстроково (віддалені наслідки забиття головного мозку на виробництві у 1989р.), йому протипоказаний труд, психоемоційні навантаження, він отримує пенсію на пільгових умовах за списком №1, виплати у відшкодування шкоди, з його слів його загальний дохід складає приблизно 3000грн. Він по путьовці знаходився на лікуванні у санаторії з 25.10.2010р. по 14.11.2010р., 03.12.2010р. викликав швидку допомогу,  з 04.12.2010р. по 15.12.2010р. лікувався в неврологічному відділенні МБ №5 м.Тореза, діагноз: віддалені наслідки перенесеної на виробництві черепно-мозкової травми.

В матеріалах справи мається два акта обстеження житлово-побутових умов позивача, в першому вказано, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1/2 і там не проживає, а в другому, що він з 12.02.2003р. зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1/1 і там  проживає. У судовому засіданні 30.01.2011р. були допитані у якості свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, їх підписи зазначені в цих актах. Але ОСОБА_11 пояснила, що перший акт не підписувала, і хоча відомості в другому акті підтвердила, але вказала, що позивачу ніколи вугілля не привозили (що спростовується матеріалами справи), що позивач може проживати і за іншою адресою, їй про це точно невідомо. ОСОБА_12 пояснила, що позивача знає тільки як жителя їх селища, сім’ю його не знає, де він проживає точно не знає. ОСОБА_13 пояснила, що позивача не знає, бачить його вдруге, сусіди сказали, що він проживає за даною адресою, але буває рідко. Враховуючи, що в актах вказані різні номери квартир, а позивач у своїх заявах взагалі не вказує номеру квартири, аналізуючи пояснення вказаних свідків, суд вважає, що до даних актів необхідно віднестись критично, не брати їх до уваги як докази.

Згідно з поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 у 2005р. позивач купував вугілля, але остання не бачила, як він передавав за нього гроші, ОСОБА_9 також підтвердила, що позивач живе у будинку по АДРЕСА_1, вона була двічі у них в будинку, там було жарко. Свідок ОСОБА_10 теж підтвердив, що позивач живе за даною адресою, що позивач фактично з дружиною живуть на 2 дома, оскільки та не залишає квартиру на мікрорайоні, що в будинку у позивача не був, не знає, чи було там холодно взимку. Тому в судовому засіданні в результаті опитування свідків не знайшло свого підтвердження ствердження позивача про те, що взимку у нього в будинку було холодно, що він та його сім’я від цього страждали, їли холодну їжу, не мали можливості дотримуватися правил особистої гігієни, що його постійно переслідували простудні захворювання.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну та моральну шкоду.

Для застосування відповідальності, передбаченої ст.1166,1167 ЦК України, необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага. Майнова шкода поділяється на реальну шкоду, яка полягає в зменшенні (пошкодженні або знищенні) майна потерпілого, включає в себе витрати, які особа, права якої порушено, зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права у зв’язку з втратою, пошкодженням її майна; та упущеної вигоди –доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Причинний зв’язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою, яку зазнала потерпіла сторона полягає у тому, що шкідливий результат є наслідком саме цієї поведінки; при цьому йдеться не про причину поведінки відповідальної особи, а про причину виникнення шкоди; протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо пов’язана зі збитками. Вина в цивільному праві розглядається як психічне ставлення до своєї протиправної поведінки та її наслідків. У позадоговірних відносинах враховується тільки груба вина потерпілого, а проста (легка) необережність значення не має.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в сумі 3330 грн. (1650 грн.–вартість купленого вугілля в 2009р., 1680 грн.–вартість купленого вугілля в 2005р.).

У довідці від 11.05.2010 року, яку надав позивач, вказано, що позивач у жовтні 2009 року придбав вугілля марки АМ у кількості 3,0т на суму 1650грн.

Враховуючи, що позивачем  не надано  чеків, накладних про придбання вугілля у жовтні 2009р. на дану суму, що у за цей період він не виписував паливо на побутові потреби; враховуючи що позивачем не надано ніяких письмових доказів про придбання вугілля у 2005р., що ним порушений трирічний строк звернення з вимогами про стягнення матеріальної шкоди у зв’язку з покупкою вугілля у 2005р.; враховуючи, що усі пред’явлені ним вимоги про постачання йому побутового вугілля за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. та за 2-е півріччя 2008р. рішенням суду розглянуті і задоволені, відповідач зобов’язаний рішеннями суду паливо на побутові потреби підвезти, рішення набрали чинності і на теперішній час у повному обсязі виконані, він вугілля отримав у повному обсязі; враховуючи, що позивач не обґрунтував, в чому саме складається матеріальна шкода (яке зменшення (пошкодження або знищення) майна сталося, які додаткові витрати понесені, яке майно не отримав; яка його упущена вигода); суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути моральну шкоду в сумі 6000 євро або по курсу 63300 грн., вказує, що відповідач, порушує Гірничий Закон України, колективний договір, не виконує судові рішення, які набрали чинності, неправомірно посилається на ЗУ "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

В судовому засіданні встановлено, що в результаті дослідження матеріалів справи, опитування свідків не знайшло свого підтвердження ствердження позивача про те, що в опалювальний період він з сім’єю жив в неопалюваному будинку, він та його сім’я від цього страждали, їли холодну їжу, не мали можливості дотримуватися правил особистої гігієни, що він собі відмовляв у повноцінному харчуванні. Встановлено, що позивач має постійний, стабільний і достатній дохід, його дружина живе в квартирі на мікрорайоні (позивач назвав шлюб гостьовим), а свідки вказали, що вони з нею живуть на два дома, що за адресою: АДРЕСА_1 позивач проживає, але  рідко буває.

Позивачем не надано і в судовому засіданні не встановлено, що мається причинно-слідчий зв’язок між поганим самопочуттям позивача, викликом швидкої допомоги, його лікуванням у лікарні і протиправними діями або бездіяльністю відповідача. У зв’язку з виконанням відповідачем рішень суду 15.09.2010р. була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, відповідач викликав швидку допомогу 03.12.2010р. і потрапив у лікарню 04.12.2010р., при цьому встановлений діагноз: віддалені наслідки перенесеної ЧМТ на виробництві.

Згідно із положеннями п.2 Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.1995р. спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено спеціальним Законом.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, наявності причинно-слідчого зв’язку між станом здоров’я позивача та неотриманням вугілля, що вказані правовідносини регулюються Гірничим Законом України, а ним не передбачено відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що у вимогах позивача про стягнення у відшкодування моральної шкоди позивачу необхідно відмовити.

Керуючись ст.43 Гірничого Закону України, ст.1166,1167 ЦК України, Постановою ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.1995р., ст.ст. 10,11,15,60,79,88,209,210,212,214,215,223 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні  позовних вимог ОСОБА_2 до Державного підприємства «Торезантрацит», третя особа відділ Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди -  відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                                Т.В.Стріжакова