Торезький міський суд Донецької області

Справа  № 2-а-860/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.03.2011 Торезький міський суд Донецької області  в складі:

          головуючої-судді                    Стріжакової Т.В.

          при секретарі                              Бушиної О.С.  

розглянувши в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про поновлення пропущеного строку, визнання дій противоправними, зобов’язання вчинити певні дії,    

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку, визнання дій противоправними, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що він є дитиною війни, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. УПФУ такі виплати йому не здійснювало. Просить поновити пропущений строк, визнати дії відповідача протиправними, зобов’язати УПФУ провести йому нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2010р., виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Ухвалою суду від 28.10.2010 року позовна заява ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про поновлення пропущеного строку, визнання дій противоправними, зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.01.2010 року по 26.04.2010 року залишена без розгляду.

Позивач, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи до суду не з’явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідач, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, до суду свого представника не направив, заперечень не надав.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни»-  осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, про що свідчить відбиток штампу у пенсійному посвідченні позивача.

Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом не можуть бути обмежені  або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Статтею 6 даного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а статтею 7 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999р., а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії»від 05.10.2000р., згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи із вимог Конституції України.

ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії»у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3 ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі №1-29/2007 про соціальні гарантії був визнаний таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),  положення пункту 12 статті 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Згідно із п.5 резолютивної частини вказаного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані  неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

28.05.2008 року КМУ прийнята постанова №530, відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня –48,10грн., з 1 липня –48,20грн., з 1 жовтня –49,80грн. Таким чином, підвищення дітям війни виплачується УПФУ відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності УПФУ в м.Торезі в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Судом встановлено, що всупереч вказаному законодавству підвищення до пенсії позивачеві за період з 27.04.2010 року не нараховано, пенсія виплачувалась не у повному обсязі. Тому бездіяльність УПФУ у вказаний період є протиправною, такою, що не відповідає ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а вимоги позивача про зобов’язати УПФУ здійснити нарахування та виплату йому як «дитині війни»за період з 27.04.2010 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в ці періоди, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням фактично отриманих сум в цій частині підлягають задоволенню.

Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. У справі «Кечко проти України»вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у даному рішенні, реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не можуть бути  прийняті до уваги.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, ст.46, ч.1 ст.50, 92,152 Конституції України,  Законами України: ч.2 ст.3, ст.6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N6-рп/2007, від 22.05.2008р. №10-рп, ст.ст. ст.2,8,9,10,69-71,79,99,100,102,104,105,158-163,186,254КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 - як «дитині війни»за період з 27 квітня 2010 року в розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 як «дитині війни»за період з 27 квітня 2010 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з врахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 27 квітня 2010 року до зміни законодавства, з врахуванням фактично отриманих сум.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та виготовлена в повному обсязі 01.03.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя           Т. В. Стріжакова