ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 березня 2011 р.                                                                                    № 16/198  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Демидової А.М.,

суддів:Воліка І.М.,

Жукової Л.В.,          

розглянувши  у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   ОСОБА_4 (позивач-1)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. (скасовано рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2008 р.)

у справі№ 16/198 господарського суду міста Києва

за позовом1. ОСОБА_4 (позивач-1);

2. ОСОБА_5 (позивач-2)

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6

прозобов'язання передати майно

за участю представників:

від позивачівне з'явились

від відповідачане з'явились

від третьої особиОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року ОСОБА_4 (далі –ОСОБА_4.) та ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5) звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" (далі –ТОВ "Дежавю") про: зобов'язання відповідача передати позивачу-1 та позивачу-2 нежиле приміщення –об'єкт громадського харчування загальною площею 356,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнання права спільної часткової власності на вказане нежиле приміщення за позивачем-1 та позивачем-2 у рівних частинах.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.06.2008 р. (суддя Ярмак О.М.) у справі № 16/198 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. –головуючого, Алданової С.О., Калатай Н.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2008 р. скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р., ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати вказану постанову та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2008 р. Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Воліка І.М., Жукової Л.В. прийнято касаційну скаргу ОСОБА_4 до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 15.03.2011 р. о 9 год. 55 хв.

14.03.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшов відзив ОСОБА_6 на касаційну скаргу, у якому третя особа просить суд залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_4 –без задоволення.

Також, 14.03.2011 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи у зв'язку з його терміновим відрядженням та неможливістю з'явитися у судове засідання, призначене на 15.03.2011 р.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивачі та відповідач не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

Розглянувши клопотання позивача-1 про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника третьої особи, враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 р. про призначення розгляду касаційної скарги на 15.03.2011 р. явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові документи від сторін не витребувались, зважаючи, що до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, а також з урахуванням особливостей розгляду скарги судом касаційної інстанції, передбачених ст. 1117 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що заявлене позивачем-1 клопотання задоволенню не підлягає.

Заслухавши представника третьої особи, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, ТОВ "Дежавю" створене на підставі рішення зборів учасників від 12.07.2000 р. та установчого договору від 13.07.2000 р. Засновниками ТОВ "Дежавю" виступили ОСОБА_4, ОСОБА_5 Вклад позивачів до статутного фонду відповідача сформовано за рахунок нежилого приміщення гриль-бару площею 356,8 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 150/15, що підтверджується угодою про внесення змін та доповнень до установчого договору ТОВ "Дежавю" від 19.0.2001 р., угодою про внесення змін та доповнень до установчого договору ТОВ "Дежавю" від 23.01.2001 р. та актом приймання-передачі вбудовано-прибудованого приміщення гриль-бару від 01.07.2001 р.

06.06.2001 р. на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 30.05.2001 р. № 311-В ТОВ "Дежавю" було видано свідоцтво про право власності на спірне нежиле приміщення.  

04.12.2006 р. за заявою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про вихід з ТОВ "Дежавю" загальними зборами учасників відповідача було прийнято рішення про виключення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зі складу учасників ТОВ "Дежавю" (протокол загальних зборів № 09 від 04.12.2006 р.).

Відповідно до ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства; за домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Як встановлено місцевм господарським судом, відповідно до п. 5.3 Статуту ТОВ "Дежавю" учасники Товариства мають право на виплату частини вартості майна Товариства пропорційно його частці у Статутному фонді при виході з Товариства, вимагати повернення його внеску повністю або частково в натуральній формі. Згідно з п. 5.5 Статуту ТОВ "Дежавю" при виході учасника з Товариства йому сплачується вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства, але не пізніше 12 місяців з дня його виходу. За рішенням Загальних зборів учасників Товариства внесок учасника, що має намір вийти з Товариства, може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що Загальними зборами ТОВ "Дежавю" (протокол № 09 від 04.12.2006 р.) було прийнято рішення про заміну виплати вартості частини майна, пропорційну часткам у статутному капіталі Товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 переданням майна в натурі, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 356,8 кв.м (по 178,4 кв.м кожний), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у цокольному приміщенні на загальну суму 244 432 грн., у строк відповідно до чинного законодавства. Статтею 319 ЦК України передбачено право власника володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд, а згідно зі ст. 392 цього Кодексу власник може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Однак, відповідач відмовляється в добровільному порядку передати спірне приміщення та не визнає право власності позивачів на вказане приміщення. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що на час розгляду справи доказів передачі спірного приміщення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дежавю" суду не надано. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, виходив з того, що вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності та усуненням перешкод у користуванні майном, слід мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи, тоді як позивачами не надано доказів набуття та оформлення у встановленому законом порядку права власності на спірне нежиле приміщення, а тому підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на вказане приміщення у суду першої інстанції не було. Також, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22.05.2006 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного господарського суду міста Києва від 16.11.2006 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2007 р., було вжито заходів забезпечення позову та накладено заборону на відчуження нежилого приміщення ТОВ "Дежавю", що знаходиться в приміщенні кафе-бару "Найт-блюз" за адресою: АДРЕСА_1, до вирішення справи по суті, а також накладено арешт на вказане майно до вирішення справи по суті. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов до висновків, що рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Дежавю", оформлене протоколом № 09 від 04.12.2006 р., яким замінено виплату вартості частини майна, пропорційну часткам у статутному капіталі Товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 переданням майна в натурі, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 356,8 кв.м (по 178,4 кв.м кожний), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, прийнято всупереч ст. 124 Конституції України, ст. 11 Закону Україн "Про виконавче провадження" та ст. 14 ЦПК України і не могло бути використане судом у якості підстави для задоволення позову. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції суперечить ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 22.05.2006 р. як судовому акту, який обмежував ТОВ "Дежавю" у розпорядженні належним йому спірним нерухомим майном.

Проте, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки судами не досліджено питання щодо дійсності чи недійсності вищевказаного рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Дежавю", оформленого протоколом № 09 від 04.12.2006 р., на момент вирішення спору та не надано цьому відповідної правової оцінки.

Крім того, суд апеляційної інстанції, дійшовши до висновку про ненадання позивачами доказів набуття та оформлення у встановленому законом порядку права власності на спірне нежиле приміщення, при цьому не дослідив обставин щодо набуття ТОВ "Дежавю" права власності на спірне нежиле приміщення та не надав правової оцінки спірним правовідносинам у контексті правових норм, які на момент передачі позивачами до статутного фонду відповідача вказаного нерухомого майна визначали порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, передані до статутного фонду юридичної особи, зокрема, п. 11.3 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. № 1820 та зареєстрованого у Київському міському управлінні юстиції 31.08.2001 р. за № 62/324, відповідно до якого для оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності на об'єкти, передані до статутного фонду юридичної особи, заявниками до Головного управління комунальної власності м. Києва надаються у тому числі документи, які підтверджують право власності засновника (учасника) на об'єкт нерухомого майна на момент передачі до статутного фонду підприємства (господарського товариства).

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, вказані судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

  Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 18.06.2008 р. у справі № 16/198 скасувати.

Справу № 16/198 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                                        А.М. Демидова

Судді                                                                                                   І.М. Волік

                                                                                                                         Л.В. Жукова