Київський міжобластний апеляційний господарський суд

________________________________________________________________________

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.06                                                                                            Справа №  185/18-04/4

 

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Зеленіна  Н.І. (доповідач по справі),

суддів:                                 Андрейцевої  Г.М. суддів:                                 Рибченко А.О.  

                                                                                                                                .

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області на постанову господарського суду Київської області від 20.01.2006 року

                              

у справі  № 185/18-04/4  (суддя Попікова О. В.)

          

за позовом           Відкритого акціонерного товариства “Богуславський консервний завод”, м. Богуслав

до          Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області, м. Богуслав

про           визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.02.2004 р.    № 12/25 та № 0000102310/0

в с т а н о в и в:

          Відкрите акціонерне товариство “Богуславський консервний завод” звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 09.02.2004 р. № 12/25 та № 0000102310/0.

Постановою господарського суду Київської області від 20.01.2006 року у справі                 № 185/18-04/4 (т. 1 а. с. 258-264) позов задоволено повністю; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області від 09.02.2004 року № 12/25 та № 0000102310/0; стягнуто з Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області на користь Відкритого акціонерного товариства “Богуславський консервний завод” 85 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Богуславському районі Київської області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 20.01.2006 року у справі № 185/18-04/4 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Скаржник  обґрунтовує  свої  вимоги  тим,  що  судом  першої  інстанції  при прийнятті постанови  порушено  норми  процесуального  та  матеріального  права,  що  призвело  до  неправильного  вирішення  справи, а також висновки, викладені в постанові суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.05.2006 року задоволено клопотання Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області про поновлення строку для подання апеляційної скарги на постанову господарського суду Київської області від 20.01.2006 року.

          Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 12.05.2006 року у справі № 185/18-04/4 відкрито апеляційне провадження та проведено за ухвалою від 15.05.2006 року необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Відкрите акціонерне товариство “Богуславський консервний завод” подало згідно ст. 191 КАС України заперечення на апеляційну скаргу, в якому вказує, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та виніс постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області у справі № 185/18-04/4 залишити без задоволення, а постанову господарського суду у вказаній справі від 20.01.2006 року –без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а постанова залишається без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Богуславському районі Київської області проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ВАТ “Богуславський консервний завод” за період з 01.07.2002 р. по 30.09.2003 р., за результатами якої складено акт                  № 5/23/22/05528467 від 05.02.2004 р. (т. 1 а. с. 19-23).

Документальною перевіркою встановлено порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, а саме: не підтверджено заявлений до відшкодування на розрахунковий рахунок ПДВ за жовтень місяць 2002 року в сумі 1 325 607 грн. та занижено податкове зобов’язання з ПДВ за жовтень місяць 2002 року на 85 190 грн. Таке порушення, як зазначено в акті перевірки, виникло у зв’язку з віднесенням ВАТ “Богуславський консервний завод” до податкового кредиту сум податку на додану вартість при придбанні комплексів по відновленню діючих газопроводів “Борисфен” та подальшому їх експортуванні, оскільки не виявляється можливим підтвердити факт виробництва даного обладнання (постачальники комплектуючих не знаходяться за юридичними та фактичними адресами, що не дає змоги їх перевірити).

У зв’язку з виявленим порушеннями Державною податковою інспекцією у Богуславському районі Київської області прийнято 09.02.2004 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 12/25, яким ВАТ “Богуславський консервний завод” визначено сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість загалом на суму 127 785 грн. (з яких 85 190 грн. –сума основного платежу з ПДВ, 42 595 грн. –сума фінансових санкцій з цього податку), та податкове повідомлення-рішення № 0000102310/0, яким ВАТ “Богуславський консервний завод” зменшено заявлену до відшкодування суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 325 607 грн. (т. 1 а. с. 24-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

23.09.2002 р. між ВАТ “Богуславський консервний завод” та ТОВ “Натан” укладено договір № 21 про поставку трьох комплексів обладнання “Борисфен”. На виконання договору ТОВ “Натан” здійснило поставку двох комплексів обладнання на суму 4 999 166,67 грн. (ПДВ –999 833,33 грн.) згідно податкової накладної від          08.10.2002 р.  № 21 та один комплекс обладнання на суму 2 499 583,35 грн. (ПДВ –              499 916,67 грн.) згідно податкової накладної від 16.10.2002 р. № 27. Оплата за отримане обладнання проведена ВАТ “Богуславський консервний завод” на користь ТОВ “Натан” згідно платіжного доручення № 1 від 12.11.2002 р. в сумі 7 000 000 грн. та платіжного доручення № 3 від 13.11.2002 р. в сумі 1 731 638,07 грн. Вказане обладнання знаходилось на відповідальному зберіганні у ТОВ “Інтер-Бізнес-Софт” (2 комплекси) та у ТОВ “Натан” (1 комплекс).

18.10.2002 р. між ВАТ “Богуславський консервний завод” та ТОВ “Портовик”              (м. Іллічівськ) укладено договір № 10/10-1, згідно умов якого ТОВ “Портовик” виступило комісіонером з реалізації вищезазначених трьох комплексів обладнання “Борисфен”. Вказаним договором на ТОВ “Портовик” покладено обов’язки щодо оцінки обладнання, пошуку покупців та оформлення товаросупровідних документів   на   реалізацію   товару.   ТОВ “Портовик” встановило, що комплекси “Борисфен” мали певні дефекти, внаслідок чого ціну на них занижено та зроблено коригування податкового кредиту згідно розрахунку на суму 86 447 грн.

21.10.2002 між ВАТ “Богуславський консервний завод” та компанією “TRENDMAX LLC” Delaware USA укладено контракт № 009-РАR на поставку трьох комплексів обладнання “Борисфен”. На виконання умов договору вказане обладнання експортовано ВАТ “Богуславський консервний завод” та вивезено за межі митного кордону України, що підтверджується 5-м екземпляром вантажно-митної декларації від 25.10.2002 р. № 50004/2/025250. Валюта виручка в сумі 681 779,58 доларів США надійшла 17.12.2002 р., в сумі 697 515,15 доларів США надійшла 18.12.2002 р. на особовий рахунок позивача.

За результатами здійснення описаної вище операції ВАТ “Богуславський консервний завод” відніс у жовтні 2002 року до податкового кредиту 1 325 607 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов’язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків.

Податкова накладна повинна відповідати вимогам, визначеним п. п. 7.2.1 п. 7.2           ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо її оформлення.

Порядок формування права на податковий кредит визначено пунктом 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до абз. 1 п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. 3.4 п. 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника та даним книг податкового обліку, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (директора, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом підзвітних осіб, зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством. (пункт 3.4 у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 18.04.2001 р. № 170).

Спірну суму податкового кредиту ВАТ “Богуславський консервний завод” сформовано на підставі податкових накладних № 21 від 08.10.2002 р. та № 27 від 16.10.2002 р., виписаних продавцем обладнання –ТОВ “Натан”. Вказане підприємство зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку; факт реальності створення та діяльності цього підприємства ДПІ у Богуславському районі не оспорюється та під сумнів не ставиться; угода, на підставі якої придбано обладнання не визнавалась у встановленому порядку недійсною, її фактичне виконання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; вказані податкові накладні складені у відповідності з вимогами п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що не оспорюється відповідачем.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач мав усі підстави, передбачені чинним законодавством України, для формування податкового кредиту у жовтні 2002 року на підставі податкових накладних від 08.10.2002 р. № 21 та від 16.10.2002 р. № 27, виписаних продавцем обладнання –ТОВ “Натан”.

Стосовно доводів відповідача про “фіктивність” підприємств –постачальників комплектуючих до комплексів “Борисфен”, згідно ст. 205 Кримінального кодексу України фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Згідно положень листа Державної податкової адміністрації України від 21.05.1999 року № 329/4/25-1210 на даний момент законодавством України не визначено поняття “фіктивна фірма”. В цьому ж листі вказано, що суб’єкт господарської діяльності вважається фіктивним з моменту відміни його державної реєстрації з причин визнання недійсними або протизаконними його установчих документів.

Дійшовши висновку про фіктивність підприємств –постачальників і             комплектуючих   та    висновок    про    інсценування    факту    виробництва комплексів “Борисфен” з підстав неможливості здійснити їх перевірку, посадові особи ДПІ в Богуславському районі допустили порушення пункту 2 частини II Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності-юридичними особами, їх філіями, відділенням та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 429 від 16.09.2002 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1023/7311 (чинний на час оформлення результатів перевірки), відповідно до якого не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що у відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” право на відшкодування ПДВ виникає лише при його фактичній надмірній сплаті, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті ПДВ.

Проте такі доводи скаржника не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до абз. 1 п. п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Таким чином, законодавство не ставить в залежність бюджетне відшкодування платнику податку від фактичної сплати податку на додану вартість його контрагентами, а лише від суми його податкового кредиту та податкового зобов’язання з ПДВ та фактичної сплати ним ПДВ, тобто оплати вартості придбаних товарів (робіт, послуг) з ПДВ, що знайшли відображення у податковому кредиті платника податку в декларації з ПДВ.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів суду апеляційної інстанції, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, знайшли повне відображення та належну правову оцінку в постанові суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів суд апеляційної інстанції прийшла до висновку, що постанову господарського суду Київської області від 20.01.2006 року у справі № 185/18-04/4 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 195, п. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд  

У Х В А Л И В:

1.          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Богуславському районі Київської області залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Київської області від 20.01.2006 року у справі № 185/18-04/4.

3.          Справу № 185/18-04/4 повернути господарському суду Київської області.

          Ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі за наслідками перегляду відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України у порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                           Зеленіна  Н.І.                                            Судді:                                                                                       Андрейцева  Г.М.  Судді:                                                                                       Рибченко А.О.