ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2011 р. № 56/150
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, суддіДемидової А.М.,
суддівВоліка І.М., Коваленко С.С.(доповідач)
розглянувши касаційну скаргу ТОВ НВП "Геліос"
напостанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.10р.
у справі№ 56/150
за позовом ТОВ НВП "Геліос"
до ТОВ "Будресурс Економія"
простягнення 104038,64 грн.
За участю представників сторін
від позивача Галушка Г.М. дов.,
від відповідача Франчук О.М. дов., Соколовська К.П. дов.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2010 року ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Геліос” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ “Будресурс Економія” про стягнення 130 038,64 грн. До вирішення спору по суті позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача 87 549,40 грн. основного боргу, 1 740,06 грн. 3 % річних, 11 763,74 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року у справі № 56/150 (суддя Джарти В.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Будресурс Економія” на користь ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Геліос”87 549,40 грн. основного боргу, 7 145,47 грн. пені, 1 057,79 грн. 3 % річних, 957,24 грн. державного мита, 173,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року у справі № 56/150 (судді Поляк О.І., Коротун О.М., Кропивна Л.В.) рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2010 року скасовано. У позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ТОВ НВП "Геліос" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.08.2009 року між ТОВ “Будресурс-економія” (замовник) та ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Геліос” (підрядник) було укладено договір підряду № 68/09 (далі по тексту–договір) відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов’язується виконати роботи по реконструкції будівлі казарми під житловий будинок у м. Берегові Закарпатської області по вул. Пляжній, 2-А, у відповідності до проектно-кошторисної документації та будівельних норм і правил, а замовник зобов’язується прийняти ці роботи та оплатити їх.
Згідно п. 2.1 договору договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику, складає 1 500 тис. грн.
Пунктом 2.3 договору сторони визначили, що замовник сплачує підряднику аванс у розмірі 500 тис. грн. у триденний термін після підписання цього договору.
Відповідно до п. 2.4 договору до 25 числа кожного місяця підрядник складає і направляє замовнику у документарному і електронному вигляді акт приймання виконаних робіт по формі КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. При цьому, до розгляду приймаються тільки закінчені конструктивні елементи або етапи видів робіт з наданням виконавчої документації. Замовник перевіряє виконані підрядником будівельні роботи, приймає їх та передає підряднику протягом трьох робочих днів оформлені документи або мотивує відмову від прийняття робіт.
Згідно п. 6.4 договору підрядник щомісячно до 25 числа звітного періоду пред’являє замовнику у документарному і електронному вигляді акти по формі КБ-2в, довідку про вартість виконаних робіт по формі КБ-3. Разом з актами форми КБ-2в замовнику представляються необхідні акти на приховані роботи, виконавчі схеми та інша необхідна для здачі виконавча документація.
В п. 5.4 договору сторони визначили, що замовник щомісячно приймає надані підрядником виконані будівельні роботи закінченим конструктивним елементам або етапам видів робіт у вигляді актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3 (у документарному і електронному вигляді) та протягом трьох робочих днів передає підряднику оформлені документи або мотивує відмову від прийняття робіт.
Замовник здійснює остаточний розрахунок за виконані роботи протягом 10 днів після одержання офіційного повідомлення від підрядника про готовність здачі робіт та після прийняття об’єкту Державною приймальною комісією (п. 5.5 договору).
Суди зазначили, що матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач направив відповідачу повідомлення № 185 від 24.12.09 року про готовність до передання етапу робіт за договором підряду, на що останній листом № 3 від 14.01.2010 року повідомив, що роботи позивачем виконані не в повному обсязі, а саме: система водопостачання, каналізаційна мережа, опалення не випробувані, не складено відповідних документів, газові котли змонтовані, але не підключені до кагалів, не закінчені оздоблювальні роботи сходової клітини, частина фасаду, яка виконувалася у грудні місяці не дофарбована, не передано актів прихованих робіт, виконавчих схем, зазначаючи при цьому, що кінцевий розрахунок буде проведений після виконання зазначених робіт.
Місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача неоплаченої частини виконаних робіт в розмірі 87 549,40 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Проте, суд апеляційної інстанції підставно не погодився з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між сторонами договір № 68/09 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Згідно ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Апеляційний суд встановив, що згідно п. 5.5 договору остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює протягом 10 днів після одержання офіційного повідомлення від підрядника про готовність здачі робіт та після прийняття об’єкту Державною приймальною комісією, тобто у відповідача виникає обов’язок щодо оплати повної вартості виконаних позивачем робіт тільки після прийняття закінченого реконструкцією об’єкту Державною приймальною комісією.
Крім того, з наявних в матеріалах справи свідоцтва № 07000798 про відповідність збудованого об’єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 18.12.2009 року, акта готовності об’єкта до експлуатації № 1 від 15.12.2009 року та витягу з проекту “Реконструкція казарми під житловий будинок в м. Берегово по вул. Пляжній, 2А”, видно, що реконструкція будівлі казарми за вказаною адресою під житловий будинок виконана на 22 квартири, що є лише першою чергою будівництва, у той час як докази прийняття Державною приймальною комісією квартир другої черги будівництва, тобто закінченого реконструкцією всього об’єкту, в матеріалах справи відсутні та позивачем не надані.
Частиною 1 статті 531 Цивільного кодексу України передбачено право боржника виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
На підставі викладеного, та враховуючи те, що умовами договору не передбачено оплати виконаних підрядних робіт по будівництву житлового будинку до завершення реконструкції об’єкту в цілому, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Геліос” про стягнення з ТОВ “Будресурс Економія” 87 549,40 грн. заборгованості є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Враховуючи відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 87 549,40 грн. основного боргу, суд попередньої інстанції також дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні вимог останнього про стягнення 1 740,06 грн. 3 % річних та 11 763,74 грн. пені.
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ НВП "Геліос" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.10р. по справі № 56/150 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Судді І.М. Волік
С.С. Коваленко