КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.02.2011 № 3/279
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 – паспорт;
від відповідача 1 - не з”явились;
від відповідача-2 - Косянчук Л.Г. – дов. №13253/01 від 01.11.2010р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.11.2010 року
у справі № 3/279 ( )
за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
до Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"
Солом"янська районна у м. Києві державна адміністрація
про визнання права власності та зобов"язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.11.2010р. у справі №3/279 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі №3/279 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.
Представник відповідача-1 у судове засідання не з’явився. Враховуючи те, що відповідач-1 був належним чином повідомлений згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 28) ухвала суду від 31.01.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження вручена була відповідачу-1 07.07.2011 р. За таких обставин, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-1.
Позивач в поясненнях, наданих в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010 р. у справі №3/279 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача-2 в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Рішенням постійної комісії Залізничної районної ради народних депутатів з питань будівництва, архітектури, землекористування та житлово-комунального господарства (протокол № 25 від 06.07.1995) ТОВ «Купава» надано дозвіл на оренду земельної ділянки площею 40 кв. м. під розміщення павільйону на місці демонтованого павільйону фірми «Ростіславна Лтд» вул. Солом’янська 6В.
Згідно листа виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів м. Києва ТОВ «Купава» надано дозвіл на включення Головного архітектурно-планувального управління завдання на розміщення павільйону вул. Солом’янська 6В –літньої площадки розміром 49 кв. м.
Протоколом засідання Художньої ради Головкиївархітектура № 480 від 04.12.1995, який є підставою для виконання робіт, схвалено проект благоустрою території з розміщенням збірно-розбірного павільйону та літнього майданчику вул. Солом’янська 6В у Залізничному районі м. Києва.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 20.09.1995 ТОВ «Купава» було придбано у фірми «Агрохарчосервіс» металеві конструкції для будівництва павільйону площею 40 кв. м., а відповідно до договору купівлі-продажу від 1996 року ТОВ «Купава»придбало у фірми «Агрохарчосервіс» фундаментні блоки, цеглу та цемент.
Крім того, у 1996 році між фірмою “Агрохарчосервіс” (виконавець) та ТОВ “Купава” було укладено договір на виконання будівельних робіт, за умовами якого виконавець зобов‘язався протягом 3 місяців збудувати та передати ТОВ “Купава” збудований об‘єкт за адресою м. Київ, вул. Солом‘янська, 6-в.
В матеріалах справи наявний висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 12238 від 21.11.2007, згідно якого будівля, яка розташована по вул. Солом‘янській, 6-в площею 44,3 кв. м. за характеристиками конструктивних елементів відноситься до V групи капітальності, об‘ємно-планувальне рішення обстеження приміщень та шляхи евакуації відповідають вимогам пунктів 3.21, 4.2., 4.4., 4.15, 7.3, 7.9., 7.11, 7.32 ДБН В.2.2-9-99 “Громадські будинки та споруди”, одна будівля потребує проведення ремонтних робіт для приведення її в задовільний технічний стан. Код будівлі згідно Державного класифікатора –1230.4 “кафе, їдальні, закусочні, тощо”.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
В 2003 році між ТОВ “Купава” та Суб‘єктом підприємницької діяльності Курпасом Дмитром Петровичем укладено договір купівлі-продажу кафе (павільйону з літнім майданчиком), відповідно до якого останній придбав кафе (павільйон з літнім майданчиком) загальною площею 108 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Солом‘янська, 6-в.
З акту здачі-передачі від 01.07.2003, складеного ТОВ “Купава” та Приватним підприємцем ОСОБА_1, вбачається, що майно ТОВ “Купава” переходить у володіння Приватним підприємцем ОСОБА_1, до переліку якого входить будівля павільйону по вул. Солом‘янській, 6-в.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; …
Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа який засвідчує його право власності.
Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв’язку з наявністю щодо цього права сумнів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.
Відповідно листа Вищого господарського суду України від 22.11.2005 № 01-8/2167 “Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом”названі у Законі України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень” органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України.
Проте, позивачем не зазначено, які саме права та охоронювані законом інтереси позивача порушено відповідачем 1, який не заперечує і не оспорює права власності позивача на спірне майно.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду у тому, що позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на нежитлову будівлю загальною площею 44,3 кв. м., та літнього майданчика площею 49 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Солом‘янська, 6-в не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача 1 здійснити державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна необхідно зазначити
Пунктом 1 статті 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень” передбачена обов'язкова державна реєстрація речових прав на нерухоме майно юридичних осіб, що знаходиться на території України. В силу п. 4 ст. 5 Закону державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцезнаходженням нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі. Місцевими органами державної реєстрації, у відповідності зі ст. 7 Закону є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центром державного земельного кадастру).
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень зазначеного Закону, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Повноваження бюро технічної інвентаризації щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно також визначені п. 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5.
Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п. 1.4. Положення).
Згідно п. 2.1. Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Пунктом 3.4. Положення встановлено, що БТІ зобов’язане розглянути заяву та прийняти рішення щодо реєстрації права власності або відмову в реєстрації. Про відмову в реєстрації реєстратор письмово повідомляє заявника.
В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача (до прийняття рішення Господарським судом м. Києва) до відповідача 1 з заявою про здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно з необхідним пакетом документів, та відповідно відсутні докази відповіді відповідача 1 про відмову в її здійсненні, а отже позивачем не доведено порушення його права з боку відповідача 1.
Таким чином, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги про зобов‘язання відповідача 1 здійснити реєстрацію права власності необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 16 постанови Кабінету Міністрів України “Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”від 08.10.2008 № 923, функції з присвоєння об‘єкту будівництва поштової адреси здійснюються виконавчим комітетам сільської, селищної, міської ради або місцевою державною адміністрацією.
Позивачем доказів на підтвердження того, що він звертався у визначеному законодавством порядку (до прийняття рішення Господарським судом м. Києва) з відповідним пакетом документів до Солом‘янської районної у м. Києві державної адміністрації з вимогою про присвоєння поштової адреси спірному нерухомому майну не подано, а отже також не доведено порушення його права з боку відповідача 2.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010р. у справі №3/279 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 11.11.2010р. у справі №3/279 – без змін.
2. Матеріали справи №3/279 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді