Київський міжобласний апеляційний господарський суд
________________________________________________________________________
01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.06 Справа № 22/42
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Федорова М. О. (доповідач по справі),
суддів: Міщенко П. К. суддів: Рудченка С.Г.
.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ «Агробітум», с. Жовтневе, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2006 року
по справі №22/42 (суддя Штофель Т.В.)
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі,
смт. Решетилівка
до ТОВ «Агробітум», с. Жовтневе Решетилівського району,
Полтавська область
про стягнення 6819,83 грн.
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі в звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Агробітум», с. Жовтневе про стягнення 6819,83 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.02.2006р. по справі №22/42 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2006р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.
Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.05.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі №22/42 та, відповідно до ухвали від 29.05.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 29.05.2006р. апеляційну скаргу призначено до розгляду на 08.06.2006р.
В зв’язку з тим, що представники сторін 08.06.2006р.не з’явились в судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.06.2006р її розгляд було відкладено на 22.06.2006р.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до ст.1, п.1 ст.15 Закону України № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі-Закон №1058) відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Об'єкт оподаткування, коло платників збору, ставки і порядок справляння збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульовані Законом України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. п. 5.1.5. п. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 платники зобов'язані сплачувати до Пенсійного фонду України відповідну суму коштів у порядку та строки визначені чинним законодавством.
Відповідно вимог ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно із ч. 8 п. 3 ст.106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»орган Пенсійного фонду України має право звернутися до господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем суми, зазначені в розрахунках страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування своєчасно та в повному обсязі не сплачувались, тому станом на 01.01.2006р. заборгованість перед Пенсійним фондом, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 3610,58 грн.(а.с.6).
Відповідно до п. 2 частини дев'ятої ст. 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, нараховується штраф залежно від строку затримки платежу.
На підставі викладеного вище, позивачем 18.11.2005р. прийнято рішення №230 відповідно про застосування фінансових санкцій в сумі 2414,99 грн. та нарахування пені в сумі 794,26 грн. за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, які відповідачем не оскаржені і наданий час є чинними (в матеріалах справи).
Відповідно до абзацу першого - третього частини третьої ст. 106 Закону №1058-VI територіальні органи Пенсійного фонду України за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем, на підставі абзацу першого частини третьої ст. 106 Закону було виставлено відповідачу вимоги про сплату заборгованості за страховими внесками, які отримані відповідачем, що підтверджується повідомленням Укрпошти про вручення поштового відправлення, яке було надане в судовому засіданні позивачем та знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до абзацу восьмого частини третьої ст. 106 Закону №1058-VI, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійною фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідач не узгодив вимоги з позивачем та не оскаржив їх в судовому порядку, тобто ним визнана заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За ст. 17 Закону України № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхувальник зобов'язаний виконувати вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64 Закону України № 1058-ІV управління Пенсійного фонду має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми.
Оскільки позивачем заявлена до стягнення сума в розмірі 6819,83 грн. (3610,58+2414,99+794,26) заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (недоїмка з урахуванням фінансових санкцій та пені), то колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого суду щодо задоволення заявленої суми в повному обсязі.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 86 КАС України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи та наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Полтавської області по справі № 22/42 від 23.02.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу ТОВ «Агробітум», с. Жовтневе, Полтавська область на рішення господарського суду Полтавської області від 23.02.2006 року по справі № 22/42 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області по справі № 22/42 від 23.02.2006р. залишити без змін.
3. Матеріали справи № 22/42 повернути до господарського суду Полтавської області.
Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Федоров М. О. Судді: Міщенко П. К. Судді: Рудченко С.Г.