ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 березня 2011 р.                                                                                    № 7/98-Б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б. М.,

суддів:Коваленка В. М., Короткевича О.Є.

розглянувши  матеріали

касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", м. Луцьк

на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 р.

у справі№ 7/98-б

за заявою Акціонерного товариства відкритого типу "Волиньрембуд", м. Луцьк

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", м. Луцьк

про Банкрутство

в судовому засіданні взяли участь  представники :

             Від боржника:Андрійчук О. В. дов. 20.10.2009 року

            Від заявника:Щербатюк о. Ю. дов. від 07.02.2011 року,

Тіунов Е. В. витяг з протоколу №01 від 23.06.2009 року

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою підготовчого засідання господарського суду Волинської області від 09.11.2010 року (суддя Шум М. С.)  у справі №7/98-Б зобов'язано заявника в 10-денний термін з дня винесення даної ухвали подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Цією ж ухвалою розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", м. Луцьк призначено розпорядника майна боржника, якого зобов'язано скласти реєстр вимог кредиторів, погодити з керівником, скріпити печаткою та подати суду до  попереднього засідання, а також протягом 10 днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду повідомити кредиторів, згідно з реєстром вимог кредиторів, про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення за місцем  знаходження боржника.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року (головуючий: Михалюк О. В., судді: Новосад Д. Ф., Мельник Г. І.) ухвалу господарського суду Волинської області від 09.11.2010 року у справі №7/98-Б залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", м. Луцьк звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року у справі №7/98-Б, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2011 року прийнято скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року до провадження та призначено вищезазначену скаргу до розгляду.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, як це передбачено ст. 2 ГПК України.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пункт 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року № 2343-XII встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно ст. 19 Конституції України суд повинен діяти на підставах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Загальні підстави порушення провадження у справі про банкрутство передбачено статтею 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

За заявою кредитора (кредиторів) справа про банкрутство порушується господарським судом за наявності підстав, передбачених у частині третій статті 6 Закону. Цими підставами є підтверджені відповідними документами фактичні дані про те, що: вимоги кредитора (кредиторів), які подали таку заяву, є безспірними; боржником пропущено мінімальний тримісячний строк виконання свого зобов'язання перед ініціюючим справу кредитором (кредиторами);сукупний мінімальний розмір вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) складає не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до частини 8 статті 7 Закону, до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство додаються відповідні документи, зокрема, копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону, у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника та, за наявності підстав, передбачених статтю 40 цього Закону, виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство.

Отже у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.

За змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність, як це передбачено п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року №15.

Порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою, оскільки відповідно до чинного законодавства списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою.  Відлік тримісячного терміну, по   закінченні якого може бути порушено справу про банкрутство боржника, починається  з дати відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій Акціонерне товариство відкритого типу "Волиньрембуд", м. Луцьк  звернулось з заявою про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій", м. Луцьк, оскільки за боржником рахується заборгованість в сумі 875194,70 грн., що підтверджується рішенням господарського суду Волинської області від 11.03.2009 року у справі №6/117/7-64, виданим на його виконанням наказом. Постановою ВДВС від 16.07.2009 року про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, вимоги ініціюючого кредитора перевищують суму трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не задоволені понад три місяця після встановленого для їх погашення строку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України  постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін не вбачається.

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 09.11.2010 року у справі №7/98-Б залишити без задоволення.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 09.11.2010 року у справі №7/98-Б залишити без змін.

Головуючий                                                                        Б. М. Поляков

         Судді                                                                                     В. М. Коваленко

                                                                                                       О. Є. Короткевич