ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2011 р. № 52/460
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Жукової Л.В. –головуючий,
Воліка І.М.,
Коваленко С.С.
розглянувши касаційну скаргуФеодосійського казенного оптичного заводу
на рішеннягосподарського суду м.Києва від 07.04.2010р.
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2010р.
у справі №52/460
за позовомФеодосійського казенного оптичного заводу
доДочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (правонаступник Дочірнього підприємства "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України")
простягнення 33 589,46 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: не з’явилися;
відповідача: Левченко О.Є., Мацегорін А.О.
ВСТАНОВИВ:
Феодосійський казенний оптичний завод звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства “Газ-тепло” НАК “Нафтогаз України” про стягнення 33589,46 грн. безпідставно отриманих коштів. В процесі вирішення спору господарським судом міста Києва здійснено правонаступництво відповідача на Дочірню компанію “Газ України” НАК “Нафтогаз України”.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.04.2010р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010р., рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2010р. у справі №52/460 залишено без змін, а апеляційну скаргу Феодосійського казенного оптичного заводу без задоволення.
Феодосійський казенний оптичний завод подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд рішення господарського суду м.Києва від 07.04.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. скасувати, а справу №52/460 передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами встановлено, 01.10.2005р. між відповідачем (за текстом договору “постачальник”) та позивачем (за текстом договору “споживач”) укладено договір № 16/05-781 на постачання природного газу.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, відповідач зобов’язаний передати у власність позивача в 2005-2006 роках природний газ виключно для виробництва теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ і організацій та господарсько-розрахункових підприємств, а позивач зобов’язується прийняти газ та оплатити його вартість на умовах, визначених сторонами в договорі.
Зобов’язання позивача згідно п. 1.1 вказаного договору було прийняття газу та оплата відповідачу його вартості, встановленої в актах прийому-передачі газу (п. 7.1 договору).
Як вбачається з пункту 7.1 договору, оплата природного газу здійснюється споживачем винятково грошовими коштами в такому порядку: 50% від вартості запланованих місячних обсягів передачі газу, сплачується споживачем в якості попередньої оплати не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця передачі газу; 25% від вартості запланованих місячних обсягів, сплачується споживачем до 8 числа місяця передачі газу; 25% від вартості запланованих місячних обсягів, сплачується споживачем до 18 числа місяця передачі газу. Остаточний розрахунок за переданий газ в звітному місяці здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітній місяць) до 8 числа місяця, наступного за звітним.
В разі невиконання умов пункту 7.1 договору, постачальник має право не виділяти та не вводити через об’єднане диспетчерське управління ДК “Укртрансгаз” ліміти природного газу на наступний місяць для споживача (п. 7.2 даного договору).
Таким чином, договором не передбачено грошових зобов’язань відповідача.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п. 1 ст. 903 ЦК України).
Частиною 1 ст.193 ГК України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічне зазначено і в ст. 526 ЦК України.
Відповідач на виконання умов договору на постачання природного газу від 01.10.2005р. № 16/05-781 поставив позивачу природний газ відповідно до актів в обсязі 646,227 тис. куб.м. загальною вартістю 136 529,29 грн.
Позивачем не надано доказів виконання зобов’язань з оплати зазначеного у актах обсягу поставленого газу (646,227 тис. куб.м. загальною вартістю 136 529,29 грн.), а також не надано суду першої інстанції доказів того, що кошти 33 589, 46 грн. за платіжним дорученням № 212 від 30.11.07 були сплачені ним помилково. Як вбачається з матеріалів справи в призначенні платежу в платіжному дорученні 3 212 від 30.11.07 зазначено “заборгованість за газ 2006-2007 року”.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог позивача про стягнення 33 589,46 грн. основного боргу та 3% річних в сумі 1 802,79 грн., оскільки дані вимоги випливають зі змісту ст. 625 ЦК України.
Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Феодосійського казенного оптичного заводу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м.Києва від 07.04.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. у справі №52/460 залишити без змін.
Головуючий: Жукова Л.В.
Судді: Волік І.М.
Коваленко С.С.