донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.03.2011 р. справа №9/8/11
Судова колегія апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого: Бойченка К.І.
Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.
Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ППЗТ" м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. по справі № 9/8/11
( суддя –Боєва О.С.)
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ
до відповідача Публічного акціонерного товариства "ППЗТ" м.Запоріжжя
про стягнення штрафу в сумі 9765грн.
за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "ППЗТ" м.Запоріжжя
до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ
про визнання недійсним комерційного акту
За участю представників сторін:
від позивача –Коваленко Ю.М.-довіреність № 39 від 01.01.2011р.
від відповідача –не з`явився
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "ППЗТ" м.Запоріжжя штрафу в сумі 9765 грн.
Публічне акціонерне товариство "ППЗТ" м.Запоріжжя, в свою чергу, звернулось з зустрічним позовом про визнання недійсним комерційного акту до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. по справі № 9/8/11 первісні позовні вимоги задоволені повністю та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ППЗТ" м.Запоріжжя на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м. Дніпропетровськ штраф в сумі 9765 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Провадження у справі № 9/8/11 в частині зустрічних позовних вимог –припинено, так як спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.
Дане рішення мотивовано наступним:
- положеннями ст.11, ст.202, ст.909, ст.15, п.10 ч.1 ст.16, ч.2 ст.20 Цивільного кодексу України, ст.6, ст.23, ст.24, ст.37, ст.118, ст.122, ст.129 Статуту залізниць України, гл.1 ст.7, ч.1 гл.2 ст.12, п.3 ч.1 гл.3 ст.12, гл.6 ст.9, ч.3 гл.3 ст.12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення п.1.1. розділу 4 "Правил оформлення перевізних документів"; п.5 "Правил приймання вантажів до перевезення", п.2 "Правил складання актів", затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002р. № 334; ст.1, п.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",
- обгрунтованістю первісних позовних вимог;
- доводи відповідача (за первісним позовом) не приймаються до уваги, оскільки відповідач не спростував обґрунтованість вимог позивача.
-необгрунтованістю зустрічних позовних вимог, оскільки спір такої категорії не підлягає вирішенню в господарських судах України, тому провадження у справі за зустрічним позовом підлягає припиненню.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. у справі № 9/8/11, ПАТ "ППЗТ" подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП "Придніпровська залізниця" до ПАТ "ППЗТ" про стягнення штрафу в сумі 9765,00грн.
В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ "ППЗТ" вказує на наступне:
- рішення є незаконним, необґрунтованим, оскільки при вирішенні справи по суті судом невірно застосовані норми матеріального та процесуального права;
- відповідач (за первісним позовом) в обгрунтування своїх заперечень посилається на вимоги гл.2, гл.64, ст.908, ст.207, ст.546, ст.547 Цивільного кодексу України, гл.19 Господарського суду України, ст.129 Статуту, п.2, п.1 розділ 28 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, п.4, п.7 ст.12, ст.23, ст.25, ст.30, ст.31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
- між товариством та залізницею не укладався договір на перевезення вантажу, який би регулював обовґязки та відповідальність між сторонами, тому у позивача не виникло підстав для покладання на відповідача відповідальності за виконання або невиконання обовґязків;
- в звґязку із стійкою неплатоспроможністю ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.04.2010р. по справі № 19/71/10 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "ППЗТ", провадження у справі було припинено у звґязку із відновленням платоспроможності 04.10.2010р. Враховуючи той факт, що позовні вимоги залізниці ґрунтуються на подіях, які мали місце під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, то вони не підлягають задоволенню, оскільки суперечать приписам ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч.1-2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Зі станції відправлення Запорізька Січ на станцію призначення Сімферополь Придніпровської залізниці (на адресу ПП "ОСОБА_1.") у червні 2010року згідно накладної № 45098179 у вагонах №№ 66177064, 60373651, 63656094, 65287104, 66174202, 6769284, 66730755, 60729878, 66064171, 67178046 був відправлений вантаж пісок будівельний, відправник Публічне акціонерне товариство "ППЗТ".
Залізницею на станції Мелітополь Придніпровської залізниці 04.06.2010р. на підставі ст.24 Статуту залізниць було проведено перевірку маси вантажу та встановлено, що у вагоні № 66730755 в накладній від 02.06.2010р. № 45098179 маса "нетто" вказана 69000 кг, а фактично маса "нетто" склала 74800 кг, що більше даних, вказаних в накладній, на 5800 кг.
По даному факту складено акт загальної форми № 0637 від 04.06.2010р. та комерційний акт від 04.06.2010р. № АА 016720/7, згідно з розділом Д якого навантаження у вагоні рівномірне, нижче бортів; вагон технічно справний, люки та двері закриті.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі-Статут залізниць) накладна-це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовґязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно зі ст.24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно з п.5.5. розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст.122 Статуту залізниць. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Згідно зі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі згідно із ст.118 Статуту залізниць (5-кратна провізна плата за всю відстань перевезення).У даному випадку провізна плата –1953,00 грн., сума штрафних санкцій –1953, 00 грн. х 5= 9765,00 грн.
Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній –основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно п. 28 "Правил приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон є напіввагоном та приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.
Частиною першою ст. 26 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобовґязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002р.
За пунктом 4 Правил складання актів комерційні акти на місцях загального користування складаються у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу.
Наведені норми свідчать про те, що залізниця не зобовґязана перевіряти відповідність вказаних відправником вантажу даних, зазначених у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем невірно вказані відомості у накладній, у звґязку з чим, відповідно до вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць, позовні вимоги є обґрунтованими.
В статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дано поняття “мораторій”. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
З вищевикладеного вбачається, що в період дії мораторію зупиняються лише грошові зобов’язання, та зобов’язання, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
ПАТ “ППЗТ” не брало на себе грошових зобов’язань перед ДП “Придніпровська залізниця”, та термін виконання до дня введення мораторію не настав.
Відповідно п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховується (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовґязань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових, платежів).
На момент розгляду справи стягнення на підставі виконавчих документів ще не проводиться. Більш того, відповідач за первісним позовом не довів суду, що на момент виконання цього рішення буде діяти мораторій.
З пункту 4 ст. 12 вказаного Закону вбачається, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується штраф тільки за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовґязань. В даному випадку відповідач не брав на себе грошових зобовґязань перед позивачем.
За таких підстав, положення пункту 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”на спірні правовідношення не поширюються.
Посилання відповідача про відсутність інформації про вантажопідйомність вагону є безпідставною, оскільки в залізничній накладній № 45098179 в графі "Вантажопідйомність т." чітко зазначено вантажопідйомність вагонів, правильність цих даних підтверджена представником вантажоодержувача.
Також ПАТ "ППЗТ" безпідставно вказує, що начебто в комерційному акті АА № 016720/7 від 04.06.2010 р., вказано, що він складений на підставі акту загальної форми за № 0627, а не акту загальної форми № 0637, тому, що в преамбулі комерційного акту зазначено, що він складений на підставі акту загальної форми № 0637 від 04.06.2010р.
Крім того, судова колегія звертає увагу на наступне.
Згідно з пунктом 10 Правил приймання вантажів до перевезення, зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розчеплення.
Зважування під час руху дозволяється тільки на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування.
Із зупинкою і розчепленням вагонів зважуються лише вантажі: зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом; харчові в цистернах (олія, меляса тощо); картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова, метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом.
Зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.
Як вбачається з вищенаведеного, маса піску визначається з зупинкою вагону без розчеплення вагонів.
Розглянувши зустрічні позовні вимоги ПАТ "ППЗТ" про визнання недійсним комерційного акту АА № 016720/7 від 04.06.2010р., господарський суд дійшов правомірного висновку щодо припинення провадження у справі № 9/8/11 на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, так як спір такої категорії не підлягає вирішенню в господарських судах України, враховуючи наступне.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 ЦК України. Одним із таких способів, як вказано у пункті 10 частини 1 статі 16 ЦК України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.
Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають, змінюються чи припиняються з прийняттям такого акту.
Як вірно зазначив суд, оскаржений акт за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки не носить характеру обов'язкового до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією виявленої невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
За таких обставин, доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.
Таким чином, рішення господарського суду про задоволення первісного позову та про припинення провадження у справі за зустрічним позовом відповідає матеріалам справи, вимогам діючого законодавства та не підлягає скасуванню.
Витрати за апеляційною скаргою покладаються на скаржника.
Керуючись п.1, ч.1 ст.80, ст.ст. 33, 43, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів,-
П О С Т А Н О В И В:
1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ППЗТ" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. по справі № 9/8/11 залишити без задоволення.
2) Рішення господарського суду Запорізької області від 07.02.2011р. по справі №9/8/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий К.І.Бойченко
Судді Г.І.Діброва
Т.А.Шевкова
Надіслано 5 примірників:
1-позивачу
1-відповідачу
1-до справи
1-ДАГС
1-госп.суду