Справа №2-13/2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2007 року                               Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі: головуючого судді:                               Вирста М.М.

при секретарі:                                                      Фещак Г.М., Шупер Г.В.

позивачки                                                             ОСОБА_1

за участю представника позивачки                   ОСОБА_8

представника ТзОВ «Лан»                                 Яремій С.П..

Відповідача                                                           ОСОБА_2

захисиників                                                         ОСОБА_9. ,ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Лан» ,ОСОБА_2про невиконання умов договору та визнання договору купівлі - продажу дійсним .

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вище зазначеним позовом посилаючись на те ,що в січні 1993 року вона звернулася до правління к-пу «Правда» Козівського району із заявою про купівлю будинковолодіння по АДРЕСА_1вартість якого згідно оцінки становила 148 800 крб.

6.02.1993 року на зборах к-пу «Правда» Козівського району було вирішено затвердити акт оцінки будинковолодіння по АДРЕСА_1та надано ОСОБА_1дозвіл на купівлю даного будинковолодіння із знижкою 50 відсотків вартостю 74 400 крб. зобов'язавши її перерахувати кошти на рахунок колгоспу «Правда» ,та доручивши головному бухгалтеру ОСОБА_3 підписати договір купівлі- продажу в Козівській нотаріальній конторі.

30.03.1993 року позивачкою на рахунок колгоспу «Правда» було внесено 148 800 карбованців оплати за будинковолодіння без 50 відсотків знижки ,однак договір купілі-продажу не було укладено.

Позивачкою пропущено строк позовної давності .Просить поновити строк позовної давності визнати дійсним та таким ,що відбувся договір купівлі - продажу будинковолодіння по АДРЕСА_1,який був укладений між кологоспом «Правда» ( тепер ТзОВ «Лан» ) ,що в с. Криве Козівського району та нею.

У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала ,просить їх задоволити .Представник відповідача ТзОВ «Лан» позовних вимог не визнав. Співвідповідач ОСОБА_2 позовних вимог теж не визнав та пояснив ,що згідно протоколу №9 засідання правління колгоспу «Правда» від 27 вересня 1986 року у зв'язку з закріпленням молоді на селі йому виділили квартиру в колгоспному житловому будинку .3 того часу він проживає у спірному будинковолодінні .Просить в позові відмовити за безпідставністю позовних вимог .

Суд вивчивши матеріали справи,пояснення учасників процесу , свідка ОСОБА_5 та дослідивши надані сторонами докази ,прийшов до наступного .

 2

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини

Відповідно до ст. 153 ЦК (1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах . Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди .

Однією з істотних умов договору купівлі-продажу є ціна . Згідно ст.228 ЦК України (1963 року) продаж майна проводиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін . Другою істотною умовою являється строк і умови передачі майна по договору .Позивачка вказує, що 6 лютого 1993 року зборами уповноважених колгоспу було прийнято рішення про :

- затвердження акту оцінки будинковолодіння ;

- надання їй дозволу на купівлю будинку із знижкою 50 відсотків його вартості і зобов'язано перерахувати кошти на рахунок колгоспу ;

- головному бухгалтеру колгоспу ОСОБА_3 доручено підписати договір купівлі-продажу в нотаріальній конторі після закінчення будівництва власного будинку ОСОБА_2, який "тимчасово" мешкав у спірному будинку .

Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що ніби-то між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, є необґрунтованим і спростовується слідуючими матеріалами справи :

З належно оформленої архівної копії протоколу № 1 загальних зборів колгоспу "Правда" від 6 лютого 1993 року(а.с.25), слідує, що, розглянувши заяву ОСОБА_1, збори вирішили : "Продати жилий будинок, що належить колгоспу, колгоспниці ОСОБА_1після закінчення будівництва хати ОСОБА_2, який зараз у будинку колгоспному проживає".

Посилання позивачки на інші умови договору купівлі-продажу будинку вартість, знижка при купівлі-продажу, доручення головному бухгалтеру підписати договір в нотаріальній конторі, "тимчасовість" проживання ОСОБА_2 в будинку тощо, які ніби-то приймалися на зборах, відсутні .

В той же час позивачкою представлена інша виписка із цього ж протоколу, яка не відповідає оригіналу і ніким не завірена(а.с.13), згідно якої ніби-то на зборах від 6 лютого 1993 року затверджувався акт оцінки будинковолодіння, надавалась знижка на ціну договору, довалось доручення головному бухгалтеру колгоспу підписати договір в нотаріальній конторі.

Тобто, правдивість цієї виписки викликає сумніви .

Також в справі (а.с.10) міститься ксерокопія довідки № 10 від 17 лютого 1993 року без печатки, яка ніби-то видана правлінням колгоспу "Правда", про те, що згідно рішенню зборів уповноважених № 1 від 5 лютого 1993 року житловий будинок буде проданий ОСОБА_1, за підписом родича позивачки ОСОБА_6 і невідомої особи, яка теж не відповідає оригіналу протоколу зборів .

Дані "документи" суд не приймає як належні докази ,оскільки в них є суттєві розбіжності із оригіналами документів виданих архівним відділом Козівської РДА .

Документи на які посилається позивачка і які нею долучені до справи не оригінали і їх не можливо оцінити ,оскільки їх правдивість викликає сумніви . Це

 3

зокрема документи на (а.с. 10-14 ) довідка правління колгоспу «Правда» від 17 лютого 1993 .року , акт визначення вартості будівель і споруд ,акт про встановлення проценту зносу будинковолодіння ,виписка із протоколу № 1 зборів уповноважених колгоспу «Правда» від 6 лютого 1993 року , квитанція від 30 березня 1993 року .

Таким чином, на підставі проаналізованих матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що на зборах колгоспників 6 лютого 1993 року було прийнято рішення лише про продажу будинку ОСОБА_1 і при цьому не приймалося рішень про ціну будинку, знижку при укладенні договору купівлі-продажу і про інші істотні умови договору .

Тобто, договір купівлі-продажу на умовах, передбачених законом , укладений не був, а було прийнято рішення про намір продати будинковолодіння на певних умовах, а саме - після закінчення будівництва власного будинку ОСОБА_2

Відповідно до вимог ст.61 ЦК(1963 року) угода вважається укладеною під відкладальною умовою, якщо сторони поставили виникнення прав і обов'язків у залежності від обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи не станеться .

В даному випадку ОСОБА_2 разом з сім'єю вселився в будинок на законних підставах в 1986 році (а.с.27), проживав і проживає на даний час в цьому будинковолодінні, який на даний час є його приватною власністю . Вклав значні кошти на перебудову будинку і його ремонти . Намірів звільняти його не мав і не має .Питання про його виселення не ставилося і не ставиться .3 наведеного слідує, що строк виконання так званого "договору купівлі-продажу" не визначений. Пояснення колишнього голови колгоспу "Правда" родича позивачки ОСОБА_6 про те, що ніби-то після березня 1993 року спірний будинок був знятий з балансу колгоспу (а.с.44 - інша нумерація), спростовується довідкою голови комісії по розпаюванню Яремій С.П..(а.с.51 - інша нумерація), відповідно до якої житловий будинок знаходився на балансі колгоспу "Правда" і внесений в списки інвентаризаційних описів при реорганізації колгоспу в ТзОВ "Лан".

Як слідує з позову, позивачка ОСОБА_1 вважає, що вартість будинку, на який вона претендує, складає 148800 купоно-карбованців, які вона по власній ініціативі перерахувала в березні 1993 року (на зборах колгоспників це питання не вирішувалось). З формальних підстав така ціна є заниженою .Згідно оціночного акту (а.с.4-8) в 1985 році вартість будинковолодіння, 1957 року забудови, складала 15669 рублів .Відповідно до акту інвентаризації від 2 квітня 2001 року житловий будинок, в якому проживає ОСОБА_2, коштував 4000 грн. В довідці управління Національного банку України в Тернопільській області вказується, що курс українського карбованця до долара США, встановлений Національним банком України, станом на 30 березня 1993 року(дата перерахування ОСОБА_1 коштів) складав 1 долар США - 2180-00 українських карбованців . Тобто, позивачка бажає придбати будинковолодіння за 68.21 долари США (на сьогоднішній день - 344 грн.46 коп.).Ця сума не відповідає його фактичній вартості. Наведене також свідчить про те, що позивачка користується неналежними, сфальсифікованими доказами.

Згідно вимог ст.ст.75, 80 ЦК України(1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін . Закінчення строку повної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові . Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту . Аналогічна вимога міститься в ст.267 ЦК (2004 року). Позивачка не навела жодної

4

причини пропуску строку позовної давності, яка б могла бути визнана поважною . У зв'язку з наведеним вище , суд приходить до висновку ,про те, що    в позові ОСОБА_1  слід  відмовити  як по суті  позову  із-за  його  безпідставності  і недоведеності, так із-за спливу позовної давності.

На   підставі   наведеного   керуючись   ст.ст. 10,11,209,212,214-215,218   ЦПК України, ст. 75,80,224,227,228 ЦК України (1963 рік) суд,-

 ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «Лан» ,ОСОБА_2про невиконання умов договору та визнання договору купівлі -продажу дійсним із-за його безпідставності і недоведеності, так із-за спливу позовної давності.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заява на апеляційне оскарження подається Апеляційному суду Тернопільської області через Козівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви, або без попереднього подання такої заяви в строк встановлений для її подання.