ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

12 жовтня 2010 р. (12:24) Справа №2а-11872/09/7/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом   Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1          

до   Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим              

про визнання протиправними та скасування  податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача – представник по довіреності Кройтор І.В.

відповідача – не з’явився

експерт – ОСОБА_3

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим та просить визнати протиправними і скасувати:

- податкове повідомлення – рішення №0003011701/0 від 12.08.2009р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 35880,90грн. (з урахуванням штрафних санкцій );

- податкове повідомлення – рішення №0003021701/0 від 12.08.2009р. про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі 10674,57грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки позивача відповідач дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, в зв’язку з чим прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, надіслав заяву (а.с.99), в якій просить розглянути справу у відсутність відповідача. У попередніх судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (а.с.44-47).

По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні експерт надав пояснення щодо зроблених під час проведення експертизи висновків.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

Працівниками ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим було проведено перевірку, за результатами якої був складений акт №224/27/17/НОМЕР_1 від 06.08.2009р. про результати планової виїзної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податного, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення – рішення №0003011701/0 від 12.08.2009р. (а.с.16), яким позивачу нараховане податкове зобов’язання на суму 35880,9грн., з яких з податку на додану вартість у розмірі 23920,6грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 11960,3грн., а також податкове повідомлення – рішення №0003021701/0 від 12.08.2009р. (а.с.17), яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі 10674,57грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень – рішень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача:

- статті 13, розділу ІV Декрету Кабінету  Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» від 26.12.1992р. №13-92 та п. 5.2.1 п.5.2., п.п. 5.3.9, п.5.3., п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97- ВР від 22.05.1997р., в зв’язку з чи донарахований податок з доходів фізичних осіб у сумі 10674,57грн.;

- п.п. 7.4.1, 7.4.3, 7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168-97-ВР, донараховано податку у сумі 23920,60грн., у тому числі по періодах: січень 2008р. - 3797,8грн.; березень 2008р. - 1874,32грн.; квітень 2008р. - 1051,05 грн.; травень 2008р. - 2266,89 грн.; червень 2008грн. - 1011.88 грн.; липень 2008р. - 1482,94грн; серпень 2008р. - 2317,97 грн.; вересень 2008р. – 1970,53грн.; жовтень 2008р. - 784,17грн.; листопад 2008р. - 428,93 грн.; грудень 2008р. – 6934,12 грн.

Так у ході перевірки було встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат (в тому числі кредит з ПДВ) послуги зі зберігання яблук та оренди трактора за грудень 2007 року на суму 16340,89грн, (без ПДВ 3268,18грн.), в тому числі 1640,61грн. - за надання тракторних послуг, 14700,28грн. - за послуги щодо зберігання яблук. Під час проведення перевірки була надана довідка, відповідно до якої залишків товару станом на 01.01.2008р. не має, крім того ці обставини підтверджуються попереднім актом перевірки №112/27/17/НОМЕР_1 від 25.04.2008р. Про результати позапланової виїзної перевірки СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р. Відповідно податкової накладної №2/112 від 21.01.2008р. здійснено повернення яблук від Фермерського господарства "Сад" у кількості 5121кг. Згідно податкової накладної №5 від 29.01.2008р. здійснено продаж яблук фірмі "Дав-99". Тобто витрати по зберіганню можна віднести до валових витрат відповідно за 9 днів зберігання.

Відповідач відзначив, що послуги по оренді трактора у розмірі 1835,81грн. (без урахування ПДВ) не пов'язані з отриманням доходу, оскільки у перевіряємий період позивач не отримував прибутку від використання садів. Також до перевірки не надано будь-яких договорів використання, правовстановлюючих документів на володіння садів та отримання прибутку.

Відносно правомірності віднесення до податкового кредиту з ПДВ за використання легкового автомобілю, відповідачем встановлено порушення п.п.7.4.1 п.п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач вважає, що автомобіль, для використання якого були використані ПММ, повинен належати підприємству (у даному випадку СПД - фізичній особі) на правах приватної власності.

В акті перевірки вказано, що у даному випадку було необхідно підтвердити також зв'язок використання ПММ з господарською діяльністю підприємства. Зв'язок таких витрат (використання пального) з господарською діяльністю, може бути підтверджений документальним оформленням списання на підставі відповідних розрахунків та документів. Використання подорожніх листів є обов'язковим для усіх СПД незалежно від форм власності та видів діяльності.

Відповідач вказує, що до перевірки надані подорожні листи, однак порядок їх заповнення не відповідає встановленим Наказу Держкомстата України «Про затвердження типової форми обліку роботи службового легкового автомобіля» № 74 від 17.02.1998р. та інструкції № 74 Про порядок його застосування, у якої чітко визначений порядок його заповнення.

Також актом перевірки встановлено, що позивачем у перевіряємий період до валових витрат (податкового кредиту) були віднесені витрат на послуги мобільного зв'язку у сумі 14098,12 грн.

Відповідачем встановлено, що мобільний телефон підприємцем для господарської діяльності не отримувався, на балансі не лічиться, відповідно відсутності основних засобів, наказ про закріплення телефонів за працівниками у виробничих цілях відсутній. В акті вказано, що встановити факт того, що переговори безпосередньо пов’язані з веденням господарської діяльності не є можливим.

Посилаючись на положення п.п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.З., ст. 5 Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідач вказав, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. До таких документів віднесені: розрахункові документи на оплату послуг, наказ керівника підприємства на придбання мобільного телефону та використання його у господарської діяльності, угода з оператором мобільного зв'язку про надання послуг с визначенням переліку номерів обслуговуючих телефонів, щодо підтвердження його використання виключно в господарської діяльності. Тобто встановити факт того, що переговори безпосередньо пов'язані з веденням господарської діяльності не надається можливим.

У ході перевірки відповідачем було встановлено віднесення до валових витрат (та податкового кредиту з ПДВ) витрат у сумі 32291,67грн. (без урахування ПДВ) за консультаційні   послуги від ТОВ «Тріумф Сервіс» на підставі податкової накладної №1623 від 04.12.2008р. Відповідач вказав, що згідно довідки бази Державної Розшукової Служби ТОВ «Тріумф - Сервіс» надає послуги при купівлі-продажу продукції за видом діяльності за КВЕДом 51.19.0 - посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Оцінюючи такий факт, відповідач зазначив, що відповідно п.п. 5.1, п.п. 5.2,1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3., ст. 5 Закону Україні «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. При складанні угоди про надання консультаційних послуг варто керуватися нормами гл.63 Господарського кодексу України. Відповідно ст. 901 ГК України по договору надання послуг виконавець повинен по завданню замовника надати послуги (здійснити відповідні дії), а замовник сплатити за надані послуги. Документом, підтверджуючим факт отримання послуги, є відповідний Акт.

Актом перевірки встановлено, що у період, який перевірявся, підприємець здійснює операції по купівлі продажу товарів, при цьому асортимент товарів не різноманітний, а саме у перевіряємий період здійснював операції по купівлі продажу лише томатної пасти, яблук, дерев'яних піддонів, айви та персиків на території Криму. До перевірки наданий Акт виконаних консультаційних послуг без звіту про здійснені дії та ціни на них. Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг та моніторингу ринку складений від 01.12.2008р. За період дії даної угоди отримано чистого доходу від продажу томатної пасти у сумі 20141,69 грн. (торгова націнка на продаж даної партії товару складає 8%). Покупцем є ТОВ «Схід - Захід» договір з ним СПД ОСОБА_1 складено за № 21-04 від 21.04.08р. У подальшому, а саме після підписання угоди про надання консультаційних послуг, СПД ОСОБА_1 не складалися угоди про діяльність з іншими постачальниками або покупцями, ніж вказані в Акті перевірки, а також у подальшому доходів від підприємницької діяльності підприємцем не отримувалося.

Оцінюючи встановлені перевіркою обставини та фактичні дані, суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи 11.09.2007р. між ЗАСО «А/ф «Чорноморець» (Зберігач) і СПД ОСОБА_1 (Поклажодавець) був укладений договір відповідального зберігання №186 (а.с.19).

Згідно даного договору Поклажодавець (позивач) передає, а Зберігач (ЗАСО «А/ф «Чорноморець») приймає і зобов'язується зберігати яблука в кількості 500 т. У відповідності с п. 4.1 Поклажодавець виплачує Зберігачу фактичну суму витрат після закінчення одного календарного місяця.

В акті перевірки від 25.04.2008р. № 112/27/17/НОМЕР_1 (а.с.25-29), відповідно до якого проводилася перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.12.2007р., вказано, що: «В ході перевірки інвентаризація товарно-матеріальних цінностей у СПД ОСОБА_1 не проводилася, згідно даних бухгалтерського обліку, залишки товарно-матеріальних цінностей на 31.12.2007р. не має» (а.с.27).

Відповідно до листа позивача від 21.04.2008 р. б/н, що направлявся ним в адресу ДПІ в Бахчисарайському районі вказано про те, що залишки ТМЦ на момент перевірки на складі відсутні (а.с.23).

Вказане свідчить, що фактична  відсутність  яблук у позивача числиться  станом на  21.04.2008 р., а не  за  період  з 01.01.08 по 31.01.08р.р.

Як встановлено експертом у висновку судової економічної експертизи № 64 від 14.07.2010р., експертом досліджені представлені податкові накладні СПД ОСОБА_1 за січень 2008р., згідно до яких встановлено, що  відвантаження (повернення) яблук значиться по наступних документах: накладна №4 від 09.01.2008р. (відвантаження) контрагент ОСОБА_5 сума з ПДВ 17032грн., накладна №2/112 від 21.01.2008р. (Повернення по н/н № 112 від 19.12.07 р.), контрагент САД ФХ, на суму з ПДВ -17923,5грн., накладна №7 від 21.01.2008р. (відвантаження),   контрагент САД ФХ, сума з ПДВ 17923,5грн., накладна №5 від 29.01.2008р. (відвантаження) контрагент фірма "Дав-99", сума з ПДВ 75314,98грн., накладна №1/88 від 31.01.2008р. (Коректування по н/н № 88 від 24.09.07 р.), контрагент САД ФХ, сума з ПДВ  -1000грн.

Експертом вказано, що згідно картці рахунку 311 і виписок банку позивача за період з 01.01.2008 р. по 01.04.2009 р. була здійснена оплата за відвантажені яблука від ОСОБА_6 і фірми «Дав-99» в повному об'ємі, зокрема: ОСОБА_6 17032,00грн., фірма "Дав-99" 75314,98грн.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2008р. між позивачем та ЗАСО «А/ф «Чорноморець» був складений акт виконаних робіт (а.с.20) про надання послуг із зберігання яблук на суму 17640,33 грн., а також за тракторні послуги, надані в грудні 2007 р. на суму 4778,35 грн., а всього на суму 22418 грн.

Експертом, під час проведення експертизи, був досліджений розрахунок вартості зберігання яблук ФОП ОСОБА_1 додаток до акту від 21 січня 2008р., згідно якому вартість  послуг із зберігання у холодильнику ЗАСО «А/ф «Чорноморець»  складала у розмірі 17640,33 грн. за період зберігання грудень 2008р.  і  оренді трактора  за грудень 2008р. на суму 4778,35 грн.

Також експертом встановлено, що за даними картки рахунку № 311 «Розрахунковий рахунок» і виписок банку позивачем, за період з 01.01.2008 р. по 01.04.2009 р. оплата послуг ЗАСО «А/ф «Чорноморець» за зберігання яблук і оренду трактора була здійснена 11.02.2008 р. (банк. виписка БВ-0000025) в сумі 22418,68 грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до залучених до матеріалів справи податкових накладних (а.с.21-22) вбачається, що ЗАСО «А/ф «Чорноморець»  21.01.08р. була складена податкова накладна №НН-0000040, номенклатура  постачання товару  (послуг) – зберігання  яблук, на суму 14700,28 грн. без ПДВ – 2940,06 грн., всього  з ПДВ-17640,34грн., а також податкова накладна № НН-0000039 від 21.01.08р. на суму 1640,61 грн. без ПДВ – 328,12 грн., а всього  з  ПДВ на суму -1968,73 грн. за номенклатурою  - оренда трактора.

Відповідно абзацу 3 ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92, до  складу  витрат,  безпосередньо  пов'язаних  з  одержанням доходів,  належать витрати,  які  включаються  до  складу  валових витрат  виробництва  (обігу)  або  підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку    підприємств".

Згідно до пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

При цьому, слід відзначити, що однією з основних специфічних особливостей заняття сільськогосподарською діяльністю є сезонність отримання доходу, тобто відповідно до технології вирощування сільськогосподарських культур первинне здійснення витрат значно випереджає в часі безпосередній збір урожаю, його подальшу обробку,  продаж і відповідно отримання доходу від такої діяльності.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок, що віднесення позивачем до валових витрат сум сплачених за послуги із зберігання яблук та оренді трактору здійснено з додержанням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких підстав, висновки зроблені в акті перевірки щодо завищення витрат (включення до складу податкового кредиту з ПДВ) позивачем на вартість послуг ЗАСО «А/ф «Чорноморець» за зберігання яблук у розмірі 14700,28 грн. і  послуг з оренди трактора за грудень 2007 р. в сумі 1640,61 грн. є необґрунтованими.

Як було вказано вище, відповідачем було встановлено, що позивачем необґрунтовано включені до складу витрат (і податкового кредиту по ПДВ) витрати на придбання палива для автомобіля в загальній сумі 33044,59 грн.

З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_1, на праві приватної власності належить автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, рег. № НОМЕР_2 (а.с. 48).

17.12.2004р. між ОСОБА_1 (Орендодавець) і позивачем (Орендар) був укладений договір оренди автомобіля VOLKSWAGEN GOLF, рег. №АК1700АВ, відповідно до положень договору, автомобіль, що орендується, використовуватиметься для господарських поїздок, а також для перевезення дрібних речей. Орендна плата не встановлюється (а.с. 24).

Експертом, у рамках проведеної судової економічної експертизи було встановлено, що згідно представлених документів ФОП ОСОБА_1 за період 2008 р. – 1 кв. 2009 р. було  придбано ПММ на суму 66089,20 грн. без урахування ПДВ, за даними картки рахунку 311 та виписок банку позивачем за період з 01.01.2008 р. по 01.04.2009 р. оплата за придбання палива для автомобіля була здійснена в повному об'ємі на загальну суму 79307,00 грн. (включаючи ПДВ).

Як зазначено вище, відповідно абзацу 3 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92, до складу  витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про   оподаткування прибутку підприємств".

Згідно до положень пп. 5.4.10 п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат платника податків не включаються 50 відсотків витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів і оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Таким чином, законодавцем надано можливість включення до складу валових витрат 50% витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів і оперативну оренду легкових автомобілів.

Документальним підтвердженням  списання  ПММ позивачем є  надані  подорожні листи, складені за формою 3  (а.с.49-52).

Експертом були досліджені акти на списання палива, які, як вказано експертом, оформлені  за  належною формою, а також оплата за безготівковим розрахунком та договори з АЗС.   

Отже сума витрат на придбання ПММ витрачена платником податку підлягає включенню до складу валових витрат у розмірі 50 %, що становить 33044,60 грн. від суми 66089,2грн.

Суд вважає необґрунтованими зроблені в акті перевірки висновки відповідача про порушення формування валових витрат за сумами сплаченими за ПММ з тих підстав, що автомобіль, що використовується повинен належати підприємству на праві власності.

Вказані вище норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», що встановлюють порядок формування валових витрат, у тому числі пов’язаних з   придбанням паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, не містять умов формування валових витрат тільки у зв’язку з використанням паливно – мастильних матеріалів для легкових автомобілів, що належать платнику податку на праві власності.

Зазначення відповідачем в акті на відсутність документального підтвердження використання позивачем ПММ у зв’язку з невідповідністю заповнення подорожних листів положенням Наказу Держкомстату України №74 від 17.02.1998р. «Про затвердження типової форми обліку роботи службового легкового автомобіля»  та Інструкціїї №74 Про порядок його застосування, суд вважає необґрунтованими з наступного.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей  Порядок  розроблено  відповідно  до  вимог   Закону України  "Про  державну податкову службу в Україні" для застосування  посадовими  особами  органів  державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових   перевірок з питань дотримання податкового,   валютного   та   іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями,  відділеннями та іншими відокремленими  підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Пунктом 1.3 Порядку встановлено, що за результатами проведення невиїзних  документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень    податкового,    валютного   та   іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної  або  виїзної  планової чи  позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності  суб'єкта господарювання і є  носієм доказової інформації  про  виявлені порушення  вимог  податкового,  валютного  та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 2.3.4. Порядку встановлено, що 2.3.4. не допускається відображення в акті   перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

З положень вказаних норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації  про  виявлені порушення вимог податкового,  валютного  та іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв’язку з чим діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок, якого податкові органи повинні дотримуватися.  

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку невідповідності заповнення подорожних листів, при цьому акт перевірки взагалі не містить жодного мотивування та посилання на те, у чому саме полягає невідповідність заповнення таких подорожних листів.

За таких підстав суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача у частині завищення валових витрат в цій частині.

Щодо необґрунтовано включення позивачем до складу витрат (і податкового кредиту з ПДВ) витрат на оплату послуг зв'язку в загальній сумі 14098,12 грн.

Як встановлено експертом у висновку судової економічної експертизи від 14.07.2010р. №64, 12.06.2004р. згідно наказу ФОП ОСОБА_1 № 12/06 «Про впровадження і використання телекомунікаційних послуг на підприємстві» було визначено, що в цілях ефективності підприємницької діяльності і розвитку нових напрямів діяльності, а також з причини постійної необхідності підтримки зв'язку між співробітниками і контрагентами по питаннях господарської діяльності необхідно укласти договір з оператором мобільного зв'язку на обслуговування абонентського номера, в господарській діяльності використовувати особистий телефон.

12.06.2004р. між СП «Український Мобільний Зв'язок» і позивачем був укладений договір про надання послуг зв'язку №1685249/1.10929703 (а.с.53-55).

01.01.2008 р. між ОСОБА_1 (Орендодавець) і позивачем (Орендар) був укладений договір оренди телефонного номера, згідно якому мобільний номер, що орендується, використовуватиметься для господарської діяльності (а.с.30).

Відповідно до експертного висновку, експертом були оцінені надані позивачем документи, за наслідком вивчення яких експертом зроблений висновок, що позивачем за період 2008 – 1 кв. 2009 р. було  придбано послуг зв'язку ЗАО «УМС» на загальну суму  14098,11 грн. без урахування ПДВ. За даними картки рахунку 311 і виписок банку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 р. по 01.04.2009 р. оплата за послуги зв'язку була здійснена на загальну суму 17100,00 грн. (включаючи ПДВ).

Виходячи з положень ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992р. № 13-92 та п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд робить висновок, що витрати по оплаті послуг мобільного зв'язку, використовуваного в господарській діяльності, включаються до складу витрат приватного підприємця.

З аналізу норм вказаних нормативно – правових актів вбачається, що чинне законодавство не покладає на нього обов'язок для підтвердження зв'язку витрат з господарською діяльністю представляти документи по якій-небудь спеціальній формі, не вимагає здійснювати які-небудь дії або виконувати особливі правила.

Таким чином, суд робить висновок, що надані докази, а саме укладений між  ОСОБА_1 як фізичною особою та ФОП ОСОБА_1 договір оренди, наказ позивача про те, що даний телефон використовується  в  господарській  діяльності, а також проведена оплата  за безготівковим розрахунком за договором про надання послуг мобільного зв’язку вказують на використання телефону у межах господарської діяльності.

Зазначення в акті перевірки відповідачем того, що не є можливим встановити факт ведення переговорів безпосередньо для ведення господарської діяльності позивача, судом не приймається до уваги в обґрунтування неправомірності формування валових витрат, оскільки неможливість встановлення такого факту відповідачем під час перевірки не вказує на однозначність не ведення позивачем переговорів для ведення господарської діяльності, такий висновок є припущенням наявності такого факту та не підтверджений, а ні в акті перевірки, а ні в матеріалах справи, відповідними доказами.

В порядку ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем також не надано доказів невикористання позивачем телефону у межах господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, виводи відповідача в частині завищення витрат (включення до складу податкового кредиту по ПДВ) вартості послуг мобільного зв'язку у розмірі 14098,12 грн. є необґрунтованими.

З акту ДПІ від 06.08.2009 р. № 224/27/17/НОМЕР_1 про результати планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 по питаннях дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. витікає, що ФОП ОСОБА_1 необґрунтовано включені до складу витрат (і податкового кредиту по ПДВ) витрати на оплату консультаційних послуг ТОВ «Тріумф-Сервіс» в сумі 32291,67 грн.

Щодо встановлення відповідачем факту віднесення до валових витрат суми за консультаційні послуги ТОВ «Тріумф - Сервіс», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2008р. між позивачем (Замовник) і ТОВ «Тріумф-Сервіс (Виконавець) укладений договір (а.с.31) про надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно якому Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується проводити абонентне інформаційне обслуговування Замовника, що полягає в наданні інформації про моніторинг ринку збуту томатної пасти на території України під час кризи. Договором передбачено, що виконавець зобов’язується здійснювати:

- пошук обумовленої інформації і надання її Замовникові;

- обробка наявної і отриманої інформації;

- приміщення Заявок Замовника в комп'ютерний банк даних

Згідно п. 4.1 Договорів вартість послуг визначена у розмірі 38750,00 грн.

04.12.2008р. між вищезгаданими сторонами був підписаний акт виконаних робіт №1623, згідно якому, вартість наданих консультаційних послуг склала 38750,00грн., зокрема ПДВ 6458,33 грн. (а.с.32).

ТОВ «Тріумф-Сервіс» була виписана податкова накладна №1623 в адресу ФОП ОСОБА_1 на вартість наданих консультаційних послуг у розмірі 32291,67 грн., ПДВ – 6458,33 грн.

Взаємний розрахунок сторін за вищезгаданим договором був здійснений шляхом заліку зустрічних вимог між позивачем і ТОВ «Тріумф-Сервіс» на загальну суму 38750,00грн. згідно  договору від 02.03.2009р.

Матеріали справи свідчать, що операції з придбання і реалізації томатної пасти, є одною з складових господарської діяльності позивача для отримання прибутку.

Таким чином, придбання інформаційно-консультаційних послуг у ТОВ «Тріумф-Сервіс» за договором від 01.12.2008р. з метою моніторингу ринку збуту томатної пасти на території України нерозривно пов'язано із здійсненням підприємницької діяльності і, відповідно, з отриманням доходу від такої діяльності, як в справжньому звітному періоді, так і в подальших періодах.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94 до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Поряд з цим, суд вказує, що матеріали справи свідчать про фактичне виконання умов договору укладеного між позивачем та ТОВ «Тріумф-Сервіс», надані за даним договором послуги за своїм змістом направлені на здійснення позивачем господарської діяльності та отримання прибутку.  

Діючим законодавством не встановлено обов’язковість наявності будь якого зв’язку між наданими послугами з консультаційних послуг та укладеними після їх надання договорів з постачальниками або покупцями товарів (послуг). Відсутність факту укладення таких договорів після надання позивачу консультаційних послуг контрагентом не є доказом та належним підтвердженням того факту, що консультаційні послуги надані позивачу не пов’язані з основною діяльністю позивача. Відповідачем також в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано таких доказів суду.

Таким чином, суд робить висновок, що висновки відповідача в частині завищення витрат (включення до складу податкового кредиту по ПДВ) на вартість послуг ТОВ «Тріумф-Сервіс» за інформаційно-консультаційні послуги за договором від 01.12.2008 р. у розмірі 32291,67 грн. є необґрунтованими.

З висновку експерта (а.с.82) вбачається, що під час проведення експертизи було встановлено, що за період, що перевірявся не донарахування позивачем податку з доходів фізичних осіб, склало у розмірі 732,00 грн. Розбіжності з даними ДПІ склали в сумі 9942,57 грн. у бік зменшення (10674,57 грн. – 732,00) і утворилися по причинах, описаних в дослідницькій частині експертного висновку.

Суд вважає висновок експерта повним та обґрунтованим та приймає його у якості доказу по справі.

Враховуючи викладене оскаржуване податкове повідомлення – рішення є протиправним та підлягає скасуванню частково, а саме у сумі 9942,57 грн.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Встановлення порушення Закону України «Про податок на додану вартість» зазначені відповідачем у розділі 3.1.4 акту перевірки.

У даному розділі акту відповідачем відзначено, що у ході перевірки встановлені  порушення позивачем п.п. 7.4.4, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додаткову вартість», що докладно описані у п.3.1.2 акту перевірки за фактом неправомірного віднесення до валових витрат, витрати на купівлю палива для легкового транспортного засобу, використання послуг мобільного зв'язку, що стало підставою для донарахування податку на додану вартість у сумі 16016,22 грн.

Судом встановлена необґрунтованість висновків відповідача про те, що за період, що перевірявся, а саме з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. були встановлені факти порушення податкового законодавства в зв’язку з необґрунтованістю включення позивачем до складу валових витрат на придбання палива для легкового автомобіля, послуг мобільного зв'язку, а також неправомірність віднесення до складу валових витрат інших витрат з господарської діяльності, оцінка яких надана відповідачем у розділі 3.1.2 акту перевірки «валові витрати».

Відповідно до експертного висновку, експертом під час дослідження первинних документів встановлено, що висновки відповідача про донарахування позивачу сум ПДВ у розмірі 23920,60грн., документально необґрунтовані.

При цьому експерт відзначив, що згідно даним, відбитим в додатку № 2 до експертного висновку, встановлено, що включення ПДВ до складу податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за період 2008р. – 1 кв. 2009р. здійснювалося на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами з вказівкою всіх необхідних реквізитів і сплачених ФОП ОСОБА_1 в повному об'ємі. Дані податкові накладні на придбання товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_1 включені в повному об'ємі в реєстри отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2008 р. – 1 кв. 2009 р.

На дослідження експерта були представлені податкові накладні контрагентів, зокрема ЗАСО «А/ф «Чорноморець», ТОВ «Капітал», ТОВ «УТН-восток», ЗАТ «УМС», ТОВ «Тріумф-Сервіс». Експертом встановлено, що вищезгадані податкові накладні оформлені відповідно до вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР з подальшими змінами і доповненнями.

Експертом встановлено, що згідно даним, відбитим в картці рахунку № 311 «Розрахунковий рахунок» і виписках банку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2008р. по 01.04.2009р. оплата ПДВ по вищезгаданих накладних була здійснена контрагентам в повному об'ємі у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1., податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи  із  договірної  (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не  вище  рівня  звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної  ціни  на  такі  товари (послуги), та складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з: придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;      придбанням (будівництвом,   спорудженням)   основних   фондів (основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  в   необоротні капітальні   активи),  у  тому  числі  при  їх  імпорті,  з  метою подальшого використання  у  виробництві  та/або  поставці  товарів (послуг)   для  оподатковуваних  операцій  у  межах  господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вказаної норми, право на нарахування податкового  кредиту  виникає  незалежно від  того,  чи  такі  товари  (послуги)  та  основні  фонди почали використовуватися   в   оподатковуваних  операціях у межах господарської діяльності   платника  податку  протягом  звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював  платник податку   оподатковувані  операції   протягом   такого   звітного податкового періоду.

Відповідно до положень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені  податковими  накладними чи митними деклараціями  (іншими подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту).

Акт перевірки та матеріали справи не містять доказів про визнання операцій проведених з вказаними вище контрагентами позивача недійсними в судовому порядку.

Враховуючи встановлення судом необґрунтованості висновків відповідача в частині неправомірності включення позивачем до валових витрат витрат за операціями з контрагентами визначених у розділі 3.1.2 акту перевірки «валові витрати», що стало підставою для висновку відповідача про не донарахування позивачем ПДВ, а також приймаючи до уваги встановлення експертом, за наслідком вивчення первинних документів позивача, правильності їх складання, суд робить висновок про необґрунтованість висновків відповідача в частині нарахування позивачу сум податку на додану вартість.

Таким чином, висновки відповідача про допущені позивачем порушення податкового законодавства є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення – рішення є протиправними та підлягають скасуванню: податкове повідомлення – рішення №0003011701/0 від 12.08.2009р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість  у повному обсязі, а податкове повідомлення – рішення №0003021701/0 від 12.08.2009р. про визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності у сумі 9942,57грн.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 18.10.10р.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд  

ПОСТАНОВИВ:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі №0003011701/0 від 12.08.2009р., яким позивачу нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 35880,90грн., з яких 23920,60грн. за основним платежем,  11960,30грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

3. Визнати протиправним і скасувати частково податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі №0003021701/0 від 12.08.2009р. у частині визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності у розмірі 9942,57грн.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 3,40грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

Суддя                                                                Маргарітов М.В.