Справа №  2-97/11

РІШЕННЯ

Іменем    України

16 березня 2011 року                                                                                  м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді                                         Гусєвої Н.Д.,

при секретарі                                        Максимчук О.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Арцизі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного казначейства України, за участю третіх осіб –Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області, прокуратури Арцизького району Одеської області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання і досудового слідства, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду із позовом до Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області, за участю третьої особи Головного управління державного казначейства України в Одеській області, в якому просила суд встановити розмір відшкодування їй завданої шкоди за рахунок коштів державного бюджету України в сумі 20 750 гривень, яку стягнути у встановленому законом порядку.

В червні 2010 року позивачкою було уточнено відповідача у справі, зокрема позовні вимоги були нею заявлені до Державного казначейства України, третя особа на стороні відповідача –Арцизький РВ ГУМВС України в Одеській області.

У позовній заяві позивачка посилається на те, що 05 червня 2008 року слідчим СВ Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області відносно неї було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.310 КК України. 23 червня 2008 року її було притягнуто як обвинуваченої та відносно неї було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, на якій вона перебувала до 03 квітня 2009 року. В позові позивачка також зазначає, що неодноразово оскаржувала незаконні дії слідчого, однак її скарги судом та прокуратурою були залишені без задоволення.

В обґрунтування свого права на відшкодування шкоди в порядку, передбаченому законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»позивачка зазначає, що на чергове своє звернення до прокуратури району, вона поштою отримала постанову прокурора Арцизького району Одеської області від 19 грудня 2008 року, якою постанова слідчого СВ Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області від 05 червня 2008 року про порушення відносно неї кримінальної справи, було скасовано, відмовлено відносно неї в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, а також постанову прокурора Арцизького району Одеської області від 19 грудня 2008 року, якою постанову слідчого СВ Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області від 23 червня 2008 року про притягнення її як обвинуваченої та обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, було скасовано. Позивачка вказує на те, що в цих постановах прокурором було зазначено про незаконність постанов слідчого від 05 та 23 червня 2008 року, що вони ним були винесені з порушенням норм КПК України.

У зв’язку з незаконними постановами слідчого про порушення кримінальної справи, притягнення її як обвинуваченої та обрання запобіжного заходу позивачка потерпала моральні страждання, якими було порушено її звичайний уклад життя, вона перенесла психологічний стрес, втратила добру репутацію серед сусідів, для відновлення якої їй необхідний чималий час та зусилля, через що вона морально страждає та переживає. Завдану позивачці моральну шкоду вона оцінює у 20 000 гривень. Крім того, позивачка вказує, що незаконними діями слідчого їй було завдано матеріальну шкоду в розмірі 750 гривень, яка полягає в її затратах на дорогу до райвідділу за викликом слідчого по телефоную повістки їй не направлялися, тому вона не може їх надати суду в підтвердження своїх вимог. Також в підтвердження цих своїх вимог позивачка не може надати суду проїзні документи, оскільки за викликами добиралася пішки або попутними автомобілями.

Таким чином посилаючись на норми Конституції України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а також ст.ст.22, 23, 1176 ЦК України, позивачка просила суд постановити рішення, яким встановити розмір відшкодування їй завданої шкоди за рахунок коштів державного бюджету України в сумі 20 750 гривень, яку стягнути у встановленому розмірі з відповідача у справі.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд задовольнити їх.

В судовому засіданні представник відповідача –Державного казначейства України Лавріненко Л.А. позов ОСОБА_1 не визнала, вважаючи позов не доведеним, просила суд відмовити позивачці в його задоволенні, підтримала заперечення від 07.07.2010р. подані представником ОСОБА_2 (а.с. 42-43) .

Представники третіх осіб –Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області Пеліван Є.К. та прокуратури Арцизького району Одеської області Сандул С.Д. позовні вимоги, заявлені позивачкою також не визнали, просили суд в позові ОСОБА_1 відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, що з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, пов'язані з правом особи на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, яка відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Конституцією України, Цивільним Кодексом України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

В судовому засіданні судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

05 червня 2008 року слідчим СВ Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області відносно позивачки було порушено та прийнято до свого провадження кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.310 КК України (а.с.6). Постановою прокурора Арцизького району Одеської області від 19 грудня 2008 року постанова слідчого СВ Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області від 05 червня 2008 року про порушення відносно позивачки кримінальної справи була скасована, відмовлено відносно ОСОБА_1 в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України, а матеріали за цим фактом направлені до Арцизького РВ ГУМВС України для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.106-2 КУпАП (а.с.8-9). Постановою прокурора Арцизького району Одеської області від 19 грудня 2008 року постанову слідчого СВ Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області від 23 червня 2008 року про притягнення позивачки як обвинуваченої та обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд було скасовано (а.с.7).

З досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінальної справи №12200800141 за обвинуваченням ОСОБА_1, було встановлено, що 23 червня 2008 року ОСОБА_1 було притягнуто як обвинувачену та відносно неї було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а.с.42, 46).

Отже, судом встановлено, що відносно позивачки було порушено кримінальну справу 05 червня 2008 року. Позивачка притягнена як обвинувачена та відносно неї було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд 23 червня 2008 року. Суд прийшов до висновку, що позивачка притягувалася до кримінальної відповідальності в період з 23.06.2008р. до 19.12.2008р. і вона є такою особою, яка має право на відшкодування моральної шкоди державою.

Однак, в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт перебування позивачки на підписці про невиїзд до 03 квітня 2009 року, як вона стверджувала в своєму позові та в судовому засіданні. В підтвердження своїх тверджень позивачка не надала суду жодного переконливого доказу, також вона не змогла з цього приводу надати пояснення в судовому засіданні, тому судом ці обставини, викладені позивачкою до уваги не беруться, оскільки вони не підтвердженні відповідними доказами, дослідженими судом.

Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України). Відповідно до ст.21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст.ст.55, 56 Конституції України).

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ст.23 ЦК України).

Відповідно до ст.1176 ЦК, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді  арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства,  прокуратури або суду.  

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового ) слідства, прокуратури або суду, виникає в разі постановлення судом виправдувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовуються на загальних підставах. Порядок відшкодування  такої шкоди встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»(далі за текстом Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи  судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення  арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових  заходів, передбачених Законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.  

За змістом ст.ст.1,2 Закону право на відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 3) відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ст.4 Закону).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до п. 9 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішення цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Статтею 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня по 01 квітня 2011 року у місячному розмірі становить 941 гривню.

Судом встановлено, що внаслідок незаконних дій органу досудового слідства, позивачка потерпала моральні страждання, було порушено її нормальний уклад життя та життєвих зв'язків, погіршилися відносини з оточуючими її людьми, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого подальшого життя. Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 за рахунок державного бюджету України, суд визначає з урахуванням положень ст.13 Закону, роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»та ст.22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Суд, враховуючи те, що ОСОБА_1 внаслідок незаконних дій органу досудового слідства притягувалася до кримінальної відповідальності в період з 23.06.2008р. до 19.12.2008р., прийшов до висновку, що на її користь підлягає відшкодуванню моральна шкода за рахунок державного бюджету України в розмірі 6085 гривень 13 копійок. Тому в цій частині позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.

Суд не бере до уваги невизнання позовних вимог представниками відповідача, викладені ними в запереченнях на позов, а також представника відповідача, висловленої нею в судовому засіданні, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими судом доказами, а також законодавством, яке регулює спірні правовідносини та яке було застосовано судом при вирішенні спору.

Судом також не беруться до уваги доводи представників третьої особи у справі, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Вирішуючи питання щодо відшкодування позивачці завданої матеріальної шкоди суд виходить з наступного.

Статтею 12 Закону встановлений порядок визначення розміру та відшкодування зазначеної шкоди, а саме: в місячний термін з дня звернення громадянина відповідні органи дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду, які провадили слідчі дії чи розгляд справи, визначають розмір завданої шкоди, про що виносять постанову (ухвалу).

У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин може оскаржити цю постанову до прокуратури або суду.

Як було встановлено в судовому засіданні позивачка взагалі не зверталася до органу досудового слідства, який провадив слідчі дії з приводу відшкодування їй завданої матеріальної шкоди, тому це питання не було вирішено у встановленому Законом порядку, тому вимоги позивачки про відшкодування їй матеріальної шкоди не можуть бути розглянуті в межах даної справи і підлягають залишенню в цій частині без розгляду.

Така правова позиція щодо порядку вирішення вимог про відшкодування матеріальної шкоди викладена Судовою палатою у цивільних справах Верховним Судом України в ухвалах від 3 червня 2009 року, 30 вересня 2009 року.

Що стосується витрат, пов’язаних з правовою допомогою, отриманою позивачкою у зв’язку з подачею наявного позову до суду, то суд вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати, сплачені нею адвокату ОСОБА_6 за надану ним позивачці правової допомоги в розмірі 500 грн., яка підтверджена квитанцією від 04 червня 2010 року, наявною в матеріалах справи (а.с.51).

На підставі ст.ст.22, 23, 1176 ЦК України, ст.ст. 1-4, 12, 13 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, ст. 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, керуючись ст.ст. 15, 30, 57-60, 64, 88, 158, 208-210, 212-215 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного казначейства України, за участю третіх осіб –Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області, прокуратури Арцизького району Одеської області про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання і досудового слідства –задовольнити частково.

Стягнути з  Державного казначейство України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства у розмірі 6085 (шість тисяч вісімдесят п’ять) гривень 13 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, понесені нею при отриманні правової допомоги в розмірі 500 (п’ятсот) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог щодо відшкодування за рахунок коштів державного бюджету України моральної шкоди, завдану незаконними діями органів досудового слідства у розмірі, зазначеному позивачкою –відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання і досудового слідства –залишити без розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо сторони, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя

Арцизького районного суду                                                   Гусєва Н.Д.