РІШЕННЯ

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                                                16.03.2011року                                                                         Справа № 2-334/11

        Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                                             Шигірт Ф.С.,

при секретарі                                                                      Костенко Ю.О.,

при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 Імамкулиєвич, державний нотаріус Ясинуватського нотаріального округу, про визнання майна спільною частковою власністю подружжя та визнання договору дарування недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

          18 січня 2011 року до суду звернувся позивач з позовом про визнання майна спільною частковою власністю подружжя та визнання договору дарування недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.12.1997 року сім’єю позивача приватизована квартира АДРЕСА_1. З моменту приватизації квартира зазнала значного ремонту. У жовтні 2010 року позивачу стало відомо, що відповідач під час спільного життя з позивачем, але без її згоди, подарував ј частину квартири ОСОБА_5. У грудні 2003 року обдарований ОСОБА_5 помер. Вважає, що відповідач своїми діями порушив її права на спільну частку власності подружжя. Просила визнати ј частину квартири АДРЕСА_1, що подарована відповідачем на користь ОСОБА_5, спільною частковою власністю подружжя, визнати правочин – договір дарування від 10.02.1998 року, недійсним, визнати за нею право власності на ј частину квартири, що належала відповідачу, а також стягнути з відповідача витрати, пов’язані з розглядом справи.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, просили справу розглянути без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги визнав, про що звернувся до суду з відповідною заявою.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, державний нотаріус Ясинуватського міського нотаріального округу просили справу розглянути без їх участі.

          Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.  

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Згідно ст. ч. 1 ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається,  що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів,  які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судом встановлено, що 20.02.1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб (а.с. 9). 25.12.1997 року сім’єю позивача була приватизована квартира АДРЕСА_1 (а.с. 15). 20.05.2005 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 8). 10.02.1998 року ОСОБА_2 під час спільного життя з ОСОБА_1, але без її згоди, подарував ј частину квартири ОСОБА_5 (а.с. 10), про що позивач дізналася лише у 2010 році. У грудні 2003 року обдарований ОСОБА_5 помер.

Позивач згоди на укладення договору дарування на користь ОСОБА_5 не надавалась.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 139,50 грн., витрати, пов'язані зі сплатою ним при пред'явленні позову витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

          На підставі викладеного та керуючись ст. 392 ЦК України, ст. 174 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

          Позов зодовольнити.

Визнати ј частину квартири АДРЕСА_1 Донецької області, що подарована ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5, спільною частковою власністю подружжя.

Визнати правочин – договір дарування від 10.02.1998 року за реєстровим номером 260, посвідчений Ясинуватською держнотконторою, на ј частку квартири АДРЕСА_1 Донецької області, недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 Донецької області, що належала ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 139 гривень 50 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 1000 гривень, а всього 1259 гривень 50 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд.

    Суддя:   Ф. С. Шигірт