ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

03 березня 2011 р.                                                                                    № Б-50/137-07

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Удовиченка О.С.,

суддів Заріцької А.О.,

Міщенка П.К.,

розглянувши касаційну скаргу   державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

на постанову

 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від

16 грудня 2010 року

господарського суду Харківської області від

18 листопада 2010 року

у справі

господарського суду № Б-50/137-07  

Харківської області

за заявою

 до

 голова комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Південенергомаш"

державного підприємства "Харківський електромеханічний завод"

 товариство з обмеженою відповідальністю "Південна правозахисна співдружність"

про

розпорядник майна визнання банкрутом

Панасюк І.В.

за участю представників:  

державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Данильченко С.А., Линник І.М., Діанової С.Ю.,

ТОВ "Південна правозахисна співдружність" Перегонцева І.В.,

Лазаренка С.А.,

ВСТАНОВИВ:

  Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2010 року у справі № Б-50/137-07 (суддя Міньковський С.В.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від                   16 грудня 2010 року (колегія суддів: Фоміна В.О. – головуючий, Лакіза В.В., Пуль О.А.), задоволено клопотання ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ”, визнано ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ”, м. Харків учасником провадження у справі № Б-50/137-07 про банкрутство ДП “Харківський електромеханічний завод” в якості третьої особи, затверджено  мирову угоду від  25 серпня 2010 року, укладену між комітетом кредиторів в особі голови комітету кредиторів ТОВ “Південна правозахисна співдружність” Лазаренко С.А. та боржником в особі в.о. керівника боржника Гриневича О.В., припинено дію мораторію, введеного судом ухвалою про порушення справи про банкрутство від 25 червня 2007 року, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 18 листопада 2010 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року ДПІ у Московському районі            м. Харкова звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові акти скасувати, справу направити до місцевого господарського суду для розгляду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, приписів Закону Украни "Про перелік суб'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна", ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 36, ч. 4 ст. 37  Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його  банкрутом” (далі –Закон).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24 лютого              2011 року розгляд касаційної скарги було відкладено на 3 березня                2011 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги виходячи з наступного.

Провадження у справі про банкрутство ДП "Харківський електромеханічний завод" порушено за заявою ТОВ "Південенергомаш" ухвалою господарського суду Харківської області від 25 червня 2007 року. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Панасюка І.В.

Як вбачається з матеріалів справи 6 жовтня  2010 року розпорядником майна, на підставі п. 1 ст. 38 Закону, до господарського суду подано заяву про затвердження мирової угоди з боржником (т. 40 а.с. 74).

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону мирова угода - домовленість між боржником та кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформлюється угодою сторін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 травня 2010 року мирову угоду погоджено  з органом уповноваженим управляти майном боржника - Міністерством промислової політики України, що підтверджується листом міністерства № 10/1-6-944, а також заставним кредитором ТОВ „Новокаховський електромашинобудівний завод". Угода затверджена комітетом кредиторів (т. 40 а.с.138).

25 серпня 2010 року на засіданні комітету кредиторів (протокол № 11) було розглянуто експертний висновок щодо ринкової вартості майна боржника, яке виступає предметом мирової угоди, а також зауваження та пропозиції Державного департаменту з питань банкрутства, заперечення інших кредиторів, вирішено прийняти зазначені зауваження, доручено голові комітету кредиторів внести відповідні зміни до мирової угоди та надіслати її до Державного департаменту з питань банкрутства та Міністерства промислової політики України із протокольним рішенням учасників ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ” щодо виконання зобов‘язань за мировою угодою та реєстраційними документами товариства.

Судами також встановлено, що розпорядником майна боржника мирову угоду (з урахуванням розглянутих зауважень) було направлено на підписання всім сторонам у справі.

На запропоновану мирову угоду надійшли письмові заперечення ДПІ у Московському району м. Харкова, Державного департаменту з питань банкрутства у Харківській області, УПФУ в Московському районі                           м. Харкова, Харківського міського центру зайнятості.

На засіданні комітету кредиторів були присутні всі члени комітету кредиторів, які входять до складу комітету кредиторів, а  саме:  конкурсні кредитори  ТОВ “Укрінвест”, ТОВ “Південна правозахисна співдружність”, ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод”, ДПІ у Московському районі, м. Харкова. Всього "за" проголосували                       62 816 голосів, "проти" укладання мирової угоди на умовах, викладених в ній, проголосувала ДПІ у Московському районі м. Харкова  -                            26 865  голосів, що є кредитором боржника (ухвала господарського  суду від 28 вересня 2010 року).

14 квітня 2010 року на засіданні комітету кредиторів були також розглянуті заперечення кредиторів боржника щодо умов мирової угоди і вирішено їх врахувати та внести зміни до проекту, після чого з урахуванням заперечень мирову угоду із внесеними змінами комітетом кредиторів було надіслано всім кредиторам.

Таким чином, з урахуванням вказаного, надавши оцінку представленим сторонами протоколам комітету кредиторів від 14 квітня 2010 року № 10 та від 25 серпня 2010 року № 11, керуючись ст. 16 Закону, - місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що комітет кредиторів прийняв рішення про укладення мирової угоди на запропонованих умовах більшістю голосів кредиторів, присутніх на засіданні комітету кредиторів.

Згідно умов мирової угоди від 25 серпня 2010 року загальний розмір заборгованості за реєстром вимог кредиторів становить 110 206 375, 61 грн. та заборгованість по заробітній платі, яка утворилася з січня 2009 року по квітень 2010 року (включно) - 7 124 035 грн.

Статтею 2 мирової угоди передбачається створення окремими конкурсними кредиторами нового підприємства у вигляді ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ”, яке має вести статутну діяльність із профілем роботи боржника, забезпечити працевлаштуванням робітників боржника у кількості, необхідній для цілісного ведення господарської діяльності машинного виробництва.

Статтею 3 визначено, що вимоги кредитора першої черги, заставодержателя ТОВ “Новокаховський електромашинобудівний завод”, у розмірі 4 998 529, 06 грн. задовольняються шляхом обміну вимог кредитора на активи боржника, із перелічених у Додатку № 1.

У статті 4 мирової угоди зазначено, що джерелами погашення грошових вимог кредиторів другої черги - конкурсної заборгованості із заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заборгованості перед управлінням Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Харківським міжрайонним центром зайнятості та перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України, відділенням виконавчої дирекції фонду у Московському районі м. Харкова, у загальному розмірі 2 859 447, 21 грн., є грошові надходження, що перераховуються боржнику ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ”. Визначено також, що вимоги мають бути погашені у повному розмірі до 29 грудня 2010 року.

Статтею 5 мирової угоди передбачено порядок прошення (списання) кредиторських вимог третьої черги у загальному розмірі 18 355 894, 09 грн.

У статті 6 мирової угоди визначено, що вимоги кожного кредитора четвертої черги, у загальному розмірі 65 062 468, 37 грн., будуть погашатись шляхом обміну вимог кредиторів на активи боржника із перелічених у Додатку № 2.

Стаття 7 мирової угоди визначає прощення (списання) кредиторських вимог шостої черги у загальному розмірі 18 955 639, 28 грн.

Статтею 8 мирової угоди передбачено погашення заборгованості із заробітної плати перед працівниками боржника у розмірі                            7 124 035, 15 грн., враховуючи судові заборони у розмірі 315 864, 74 грн., шляхом надання ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ” позики у розмірі заборгованості із заробітної плати перед працівниками боржника, яка виникла впродовж 2009 року по квітень 2010 року.

Стаття 9 мирової угоди визначає підстави розірвання мирової угоди.

З матеріалів справи також вбачається, що судом задоволено клопотання ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ” (код ЕДРПОУ 36224585) про визнання його учасником провадження у справі № Б-50/137-07 про банкрутство ДП “Харківський електромеханічний завод” як третьої особи, яка за мировою угодою буде виконувати зобов‘язання за боржника перед кредиторами.

Частиною 4 ст. 37 Закону визначено, що мирова угода має містити положення про виконання зобов’язань боржника третіми особами.

Оскільки виконання умов мирової угоди передбачає виконання третьою особою - ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ” зобов’язань перед кредиторами боржника, - господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення клопотання ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ” про визнання його учасником провадження у справі № Б-50/137-07 про банкрутство ДП “Харківський електромеханічний завод” як третьої особи, яка за мировою угодою буде виконувати зобов'язання за боржника перед кредиторами.

Відповідно до Закону України “Про перелік об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації” боржник, -  ДП “Харківський електромеханічний завод”, входить до переліку підприємств, що є об’єктами державної власності, який не підлягає приватизації. На час укладення мирової угоди органом управління державним майном ДП “Харківський електромеханічний завод” є Міністерство промислової політики України, що підтверджується листами Фонду державного майна України від 3 липня 2007 року за № 12-6930, від 3 листопада 2010 року № 10-17-15008 (т. 1           а.с. 35, т. 46 а.с. 1).  

Таким чином з листів Фонду державного майна України вбачається, що мирову угоду має бути погоджено лише з органом уповноваженим управляти майном боржника, про що свідчать також рецензія Фонду та відсутність в матеріалах справи заперечень з його боку щодо укладання мирової угоди.

Судами також встановлено, що відповідно до вимог ст. 13 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Фонд державного майна України забезпечив рецензування звіту про оцінку майна (індивідуально визначене майно боржника, що складається з будівель та споруд (23 одиниці), передавальних пристроїв (13 одиниць), обладнання (1 137 одиниць)), яке розташоване за адресою: м. Харків, пр. Московський, 199 та знаходиться на балансі боржника, що підтверджується листом Фонду державного майна України від 3 листопада 2010 року № 10-17-15008 (т. 42, т. 46 а.с. 1).

Ринкова вартість частини майна боржника, згідно рецензії Фонду державного майна України звіту про оцінку майна, становить                       51 737 819, 83 грн. без врахування ПДВ, з яких вартість будівель, споруд та передавальних пристроїв –39 163 641, 18 грн., вартість обладнання –12 574 178, 65 грн.

Судами на підставі рецензування Фондом державного майна України звіту про оцінку майна, встановлено, що при обміні конкурсних вимог кредитора на  частину майна боржника враховано ринкову вартість цього майна, визначену за результатами рецензування експертного звіту.

Таким чином, як визначено умовами мирової угоди, вказане майно підлягає обміну на вимоги реєстрових кредиторів у відповідності до приписів ч. 4 ст. 37 Закону.

Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його  банкрутом” положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

Таким чином, з аналізу ч. 1 ст. 35 Закону вбачається, що Законом не заборонено застосовувати до боржника такі судові процедури банкрутства як розпорядження майном боржника та мирову угоду.  

Відтак, колегією суддів визнаються необгрунтованими доводи касаційної скарги про порушення судами приписів Закону України "Про перелік суб'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до ч.ч. 3 - 6 ст. 35 Закону рішення про укладання мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів кредиторів –членів комітету, і вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна, висловили письмову згоду на укладання мирової угоди. Від імені боржника рішення про укладання мирової угоди приймається керівником боржника чи арбітражним керуючим, від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані вимоги Закону при укладенні мирової угоди сторонами дотримані.

В обґрунтування касаційної скарги ДПІ вказує, що судами не було враховано, що мирова угода не підписана керівником податкового органу за місцем знаходження боржника,   тобто про порушення вимог ч. 2 ст. 36 Закону.

Однак, зазначене спростовується матеріалами справи, оскільки                   29 вересня 2010 року розпорядником майна мирову угоду було направлено на підписання керівнику ДПІ у Московському районі м. Харкова та керівнику СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, про що свідчить лист розпорядника майна № 29/09-01 з відповідними відмітками податкових органів. Вказані органи відмовились від підписання мирової угоди.

Необгрунтованими є також доводи ДПІ у Московському районі                м. Харкова щодо необхідності внесення змін до мирової угоди в частині заміни кредитора з СДПІ по роботі з великими платниками податків на  кредитора ДПІ у Московському районі м. Харкова в зв’язку із зміною кредитора, оскільки згідно ухвали місцевого господарського суду від                  28 вересня 2010 року було здійснено заміну конкурсного кредитора боржника Спеціалізовану ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на конкурсного кредитора ДПІ у Московському районі                        м. Харкова в сумі  реєстрової заборгованості 26 865 350, 84 грн. Вказана ухвала суду є чинною, що враховано місцевим господарським судом при затвердженні мирової угоди.

Відмова керівника податкового органу, як кредитора, підписати мирову угоду не може бути підставою для відмови господарським судом в затвердженні мирової угоди, оскільки згідно ст. 35 Закону сторонами угоди є боржник та комітет кредиторів.

Згідно ч. 2 ст. 36 Закону у разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами ст. 35 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства.

Матеріалами справи підтверджується, що судом апеляційної інстанції було належно повідомлено орган державної податкової служби про дату розгляду апеляційної скарги, у зв'язку з чим доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права спростовуються матеріалами справи.

В обгрунтування касаційної скарги ДПІ у Московському районі                      м. Харкова також вказує, що мирова угода не вирішує питання погашення поточної заборгованості з податків і зборів та судами попередніх інстанцій не враховано, що умовами мирової угоди вимоги ДПІ, які виникли починаючи з 2003 року підлягають списанню у повному обсязі, а тому вважає, що судом першої інстанції при затвердженні мирової угоди порушено ч. 4 ст. 37 Закону.

Однак, колегія суддів вважає дані доводи такими, що не ґрунтуються на Законі.

Згідно з ч. 9 ст. 7 Закону при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів.

Таким чином, з дня обрання членів комітету кредиторів та створення комітету кредиторів інтереси кредиторів представляє їх орган  - комітет кредиторів.

Відтак, комітет кредиторів, а не кожен кредитор окремо, наділений правом на прийняття рішення про укладання мирової угоди. Як вже вказувалось вище, мирову угоду від імені кредиторів підписує голова комітету кредиторів.

Колегія суддів не може погодитися з доводами органу державної податкової служби про те, що стаття 5 мирової угоди ставить кредиторів в нерівні умови, оскільки до третьої черги вимог кредиторів включено лише вимоги органу державної податкової служби, та, крім того, умовами мирової угоди згідно приписів Закону може бути передбачено погашення тільки конкурсних вимог.

Частиною 3 ст. 36 Закону передбачено, що для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

Крім того, колегією суддів визнаються необґрунтованими доводи заявника касаційної скарги про неврахування судом того, що частина заборгованості боржника не може бути погашеною, оскільки виникла у строк протягом трьох останніх календарних років перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство.

Статтею 36 Закону визначено, що податковий борг, який виник у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, може бути розстрочений (відстрочений) або списаний на умовах мирової угоди.

Із затвердженої судом мирової угоди вбачається, що угода передбачає рівні умови для всіх кредиторів кожної черги, угода вважається прийнятою більшістю голосів, оскільки за її укладання проголосувала більшість кредиторів.

За приписами ч. 9 ст. 16 Закону рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до ч. 4 цієї статті.

В обґрунтування скарги ДПІ також зазначає, що утворення кредиторами спільної компанії - ТОВ “Силові енергетичні машини - ЕМЗ”, шляхом об‘єднання і централізації всіх майнових внесків та передання частини майнових активів боржника на умовах мирової угоди, є фактично ліквідацією боржника. Проте, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що ці доводи скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки наведені без врахування того, що умови мирової угоди попередньо було погоджено з органом уповноваженим управляти майном боржника - Міністерством промислової політики України, Фонд державного майна України забезпечив рецензування звіту про оцінку майна, обмін вимог кредиторів на активи боржника відповідає вимогам ст. 37 Закону та ст. 75 ГК України. До того ж, слід враховувати, що положеннями ст. 5 Закону, відносно боржника - державного підприємства, не заборонено укладати мирову угоду.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, судами не встановлено порушень порядку укладення мирової угоди, який визначено Законом, оскільки рішення про укладення прийнято більшістю голосів на засіданні комітету кредиторів 18 листопада 2010 року, яке було повноважним, від імені кредиторів мирова угода підписана головою комітету кредиторів, від імені боржника керівником, до угоди, поданої на затвердження до господарського суду, додано документи, перелік яких встановлений у абз. 2 ч. 2 ч. 1 ст. 38 Закону, про дату судового засідання по розгляду мирової угоди господарський суд повідомив сторони мирової угоди - боржника та членів комітету кредиторів, представники яких були присутні у судовому засіданні. Всі письмові заперечення від кредиторів-членів комітету кредиторів розглянуті комітетом кредиторів, по яких прийнято відповідні рішення та які були перевірені місцевим господарським судом і враховані при вирішенні питання про затвердження мирової угоди.

Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для затвердження мирової угоди не спростовують, вони  не підтверджені належними доказами, і про незаконність оскаржуваних  судових актів не свідчать.

За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом першої інстанції достатньо повно з’ясовані та правильно оцінені фактичні обставини у справі і винесена ухвала про затвердження мирової угоди є законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим підстав для її скасування та задоволення касаційної скарги ДПІ у Московському районі м. Харкова колегія суддів не вбачає.

 Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

  ПОСТАНОВИВ:

  Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

 Постанову Харківського апеляційного господарського суду від               16 грудня 2010 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 18 листопада 2010 року у справі № Б-50/137-07 залишити без змін.

  Головуючий                                                                              О. Удовиченко  

 Судді                                                                                                   А. Заріцька

  П. Міщенко