Справа № 428/10831/21

Провадження № 2/428/56/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2022 року                                                                м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                         Шубочкіної Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади,-

ВСТАНОВИВ:

До Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади.

В обґрунтування позову зазначено, що з січня 2015 року позивач перебуває на обліку в Біловодському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області, яке у відповідності до постанови КМУ від 09.10.2020 №925 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. З 01.12.2016 Біловодське ОУПФУ Луганської області призупинило виплату позивачу пенсії.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2018, визнано протиправною бездіяльність Біловодського ОУПФУ Луганської області щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії з 01.01.2017, та зобов`язано відновити нарахування та виплату позивачу пенсії за віком з 01.01.2017. Листом Біловодського ОУПФУ Луганської області №297/Ш-14 від 25.09.2019 позивачу повідомлено, що заборгованість за період з 01.01.2017 по 30.04.2019 нараховано на відомість виплати боргів за рішенням суду, та буде виплачено за умови фінансування.

Проте, станом на теперішній час заборгованість з пенсії досі залишається невиплаченою, та як зазначає позивач, протиправні дії відповідача щодо невиплати їй пенсії на протязі з 01.01.2017 по 30.04.2019 безумовно спричинило моральні страждання.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на її користь моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю органу державної влади, в розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З метою недопущення порушення прав відповідача на подання відзиву на позовну заяву, зустрічної позовної заяви, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, тощо, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено повідомлення про розгляд даної цивільної справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Заяви та клопотання до матеріалів справи до початку її розгляду від відповідача не надходили.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та докази, якими сторони обґрунтували вимоги та заперечення, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі №1240/2359/18 від 04.12.2018 визнано протиправною бездіяльність Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не нарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року та зобов`язано Біловодськео об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії з 01 січня 2017 року.

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження №58646995, винесеної 05.03.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галушко М.В., вбачається, що відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1240/2359/18, виданого 23.01.2019 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 призначеної їй пенсії з 01 січня 2017 року.

Відповідно до копії листа Управління Пенсійного фонду України в Біловодському районі Луганської області №101/Ш-14 від 02.04.2019 повідомлено, що рішення суду у межах виплати пенсії за один місяць звернуто до негайного виконання та виплачено за додатковою відомостю січня 2019 року у сумі 1908, 72 грн. Рішення суду в частині поновлення виплати пенсії за період з 01 січня 2017 року, буде відпрацьовано на окрему додаткову відомість травня 2019 року та буде виплачено після забезпечення фінансування.

Згідно із копією листа Біловодського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області №297/Ш-14 від 25.09.2019 повідомлено, що заборгованість за період з 01.01.2017 по 30.04.2019 нараховано на відомість виплати боргів за рішенням суду, та за умови фінансування, буде виплачено. Постановою правління Пенсійного фонду України встановлено, що з 01.01.2019 фінансуванням пенсійних виплат здійснюється відповідними головними управліннями Пенсійного фонду України в областях.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 23 вищевказаного Кодексу, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно ч. 1 ст. 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц вказано, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення.

В постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року по справі № 425/793/19 вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені та які завдали особі моральної шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Протиправність дій Біловодського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, стосовно невиплати пенсії позивачу встановлена рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 по справі №1240/23594/18, яке набрало законної сили 04.01.2019.

В якості обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, перенесених нею внаслідок грубого порушення відповідачем Конституції України та Законів України і, як наслідок, її прав на належне пенсійне забезпечення, на право мирно володіти належним їй майном, оскільки відповідач - ГУПФУ в Луганській області не виплачує їй пенсію без законних на те підстав, чим фактично позбавив позивача, яка є внутрішньо переміщеною особою та пенсіонером за віком, єдиного засобу до існування.

Суд вважає доведеним завдання позивачу вказаними протиправними діями та бездіяльністю відповідача моральних страждань, а також причинний зв`язок між вказаною шкодою та протиправними діями відповідача. Невиплата позивачу за певний період протягом майже чотирьох років пенсії, яка є єдиним джерелом доходу особи похилого віку, є достатньою та самостійною підставою для висновку про те, що позивачу завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності через тривогу за подальшу долю, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя позивачем, яка змушена була звертатися по правову допомогу та відстоювати свої порушені права в суді.

Саме по собі ухвалення судом рішення на користь позивача не може компенсувати їй немайнових втрат, оскільки позивач була змушена звертатися до суду, очікувати позитивні рішення на свою користь, а станом на теперішній час позивач вже протягом майже трьох років очікує фактичного виконання рішення. Крім того, позивач правомірно очікувала фактичного та швидкого виконання рішення суду з боку органу державної влади, проте такого виконання так і не відбулося, внаслідок чого позивач відчувала та продовжує відчувати негативні емоції.

Наведене є достатніми доказами того, що позивачу було завдано моральної шкоди.

Отже, враховуючи характер та обсяг заподіяної моральної шкоди, тривалість часу її заподіяння, суд вважає належним розміром моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу, у сумі 25000,00 грн. Такий розмір моральної шкоди відповідає характеру правопорушення, яке вчинене органом державної влади, його тривалості та вимогам розумності і справедливості.

Підсумовуючи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, суму в розмірі 25000,00 грн.

З урахуванням змісту статті 25 Бюджетного кодексу України та пп. 3 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, стягнення з Державного бюджету України шляхом списання певної суми коштів з відповідного казначейського рахунку на користь позивачки є належним та ефективним способом захисту її прав. Державна казначейська служба України чи її компетентний орган повинні самостійно визначити в межах наданих їм повноважень з якого рахунку слід списати ці кошти та який орган Казначейства має здійснити таке списання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно із п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не справляється судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Отже, судовий збір за подання подібних позовів не повинен справлятися взагалі, а тому у суду відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідачів в дохід держави. Про наявність будь-яких інших судових витрат жоден із учасників справи не заявляв.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 58-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади – задовольнити.

Стягнути з держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Україна, 93404, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю органу державної влади, в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн 00 коп. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України (ідентифікаційний код 37567646, місцезнаходження: Україна, 01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6) коштів з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                                        Т. В. Шубочкіна