09.02.22

                                                                        Справа № 522/6903/19

Провадження 1-кп/522/756/22

УХВАЛА

в порядку ст. 331 КПК України

09 лютого 2022 року                                        м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді                        - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання        - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі, питання про доцільність продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні зареєстрованому в ЄРДР за № 12019161500000182 від 25.01.2019 року, відносно:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Плисків, Погребищенського району, Вінницької обл., громадянин України, освіта середня, не одружений, офіційно не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання в м. Одеса, раніше не судимий

- за злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Учасники процесу:

прокурор                                - ОСОБА_4 ,

обвинувачений                        - ОСОБА_3 ,

захисник                                - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню № 12019161500000182 від 25.01.2019 року, відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 КК України.

Суд з власної ініціативи ставить на розгляд питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому.

Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки у обвинуваченого не зменшилися ризики передбачені ст. 177 КПК України та він може порушити покладені на нього процесуальні обов`язки.

Захисник та обвинувачений заперечили проти продовження тримання під вартою.

Суд, заслухавши думку сторін дослідивши матеріали кримінального провадження прийшов до наступних висновків.

Згідно з ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тривале безперервне тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

На даний час, ризики що ОСОБА_3 може вчинити дії вказані в п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, стійкі соціальні зв`язки відсутні, місця роботи тобто офіційних джерел доходів також немає, обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, з метою наживи, що свідчить про можливість вчинення іншого аналогічного кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій суд також враховує положення ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких тривале тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W. v/ Switherlandjudgement» of 26 January 1993. SeriesAno.254-A, p.15, §30).

Як вбачається існують ризики, та обставини у відповідності до ст. 178 КПК України, як тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі визнання його винним, вік та стан його здоров`я, які не перешкоджають знаходження обвинуваченого під вартою. З метою забезпечення судового розгляду кримінального провадження, виконання покладених на ОСОБА_3 , процесуальних обов`язків та запобігання наявних ризиків, а саме запобігання вказаним спробам незаконно впливати на свідків, оскільки свідки ще не допитані під час судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, приймаючи до уваги, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вказаним ризикам, тому продовження відносно нього будь-якої іншої міри запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

За таких обставин, на підставі наданих матеріалів, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 331, 372, 132, 176-178, 182-183, 193-194, 196-197, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 (шістдесят) днів, тобто до 09 квітня 2022 року.

Копію ухвали направити начальнику ДУ "Одеський слідчий ізолятор» - для відома.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Головуючий суддя: