Справа №569/9042/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

представника Рівненської міської ради - Українця М.В.,

представників Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області - Кириченко О.В., ОСОБА_5 ,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Рівненської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування рішення Рівненської міської ради, державного акта на земельну ділянку, визнання технічної документації такою, що не відповідає законодавству та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Рівненської міської ради, Відділу у м. Рівному міськрайонного управління в Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (надалі відповідачі), в якому просив: скасувати рішення Рівненської міської ради № 540 від 02 листопада 2001 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування» в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 ; визнати такою, що не відповідає законодавству технічну документацію по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 , виготовлену Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», на підставі якої було здійснено реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 ; скасувати державний акт на право власності на землю від 18 липня 2008 року ЯЖ 349298; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий №5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 га.

Позовну заяву мотивував тим, що на підставі рішення Рівненської міської ради від 23 грудня 1999 року №209 йому було передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 . 16 березня 2000 року ним на вказану земельну ділянку було отримано Державний акт серії РВ 01290. Кадастровий номер земельній ділянці, станом на момент видачі Державного акта, не присвоювався.

Для присвоєння кадастрового номера та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ним було укладено Договір №181024/1 від 24 жовтня 2018 року з ПП «ТЕРРА-РЕСУРС» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

В подальшому, 01 березня 2019 року, на підставі виготовленої ПП «ТЕРРА-РЕСУРС» технічної документації, ним до Відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (реєстраційний № заяви ЗВ- 9701363602019). У відповідь на вказану заяву йому Відділом у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області було надано рішення № РВ-5600552342019 від 04 березня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру. Підставою прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру було зазначено невідповідність поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про державний земельний кадастр» і Порядком ведення державного земельного кадастру, а саме п. 74 Постанови КМУ від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру». Зокрема, в рішенні № РВ-5600552342019 було вказано на невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Було вказано на перетин його земельної ділянки з ділянкою кадастровий номер 5610100000:01:041:0005 та зазначено про співпадіння площ земельних ділянок на 0,5398% (розрив та накладка з суміжною земельною ділянкою).

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:041:0005 належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року № 540. На підставі вказаного рішення Рівненської міської ради відповідачам було видано Державний акт від 18 липня 2008 року ЯЖ 349298. Крім цього, підставою для здійснення реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, вказана технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 05 квітня 2008 року, виготовлена Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації».

Вищевказані рішення №540, технічну документацію від 05 квітня 2008 року, Державний акт від 18 липня 2008 року ЯЖ 349298 та реєстрацію в Державному земельному кадастрі належної відповідачам земельної ділянки він вважає незаконними і такими, що мають бути визнані недійсними та скасовані. Зокрема, його право власності на належну йому ділянку виникло значно раніше, ніж у відповідачів, тому Рівненська міська рада при видачі рішення про передачу відповідачам у власність земельної ділянки, що межує з його земельною ділянкою, мала вирішити та узгодити питання щодо меж його земельної ділянки, оскільки в нього вже існувало право власності. Разом з тим, неналежним чином була виготовлена і технічна документація щодо земельної ділянки відповідачів, внаслідок чого має місце накладка земельних ділянок. Технічна документація із землеустрою не відповідає вимогам законодавства, так як виготовлена із порушенням прав суміжного землевласника. Таким чином, Рівненська міська рада при передачі земельної ділянки відповідачам, а також відповідачі при замовленні технічної документації для подальшого отримання державного акта та реєстрації в державному земельному кадастрі не врахували наявність сусідньої земельної ділянки, що йому належить та не вжили заходів щодо уникнення накладки земельних ділянок, що призвело до порушення його права власності на землю та обмежень в реалізації права власності.

Окрім того, КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» не надало жодної технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і від 05 квітня 2008 року та не надало інформації щодо виготовлення такої технічної документації. Відділ у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області у своїй відповіді зазначив, що поділ/об`єднання земельної ділянки площею 0,0350 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:041:0005, у встановленому порядку не здійснювався, тому запитувана технічна документація із землеустрою у Державному фонді документації із землеустрою, відсутня. Таким чином, вказане додатково свідчить про те, що реєстрація земельної ділянки відповідачів була здійснена з порушенням встановленого порядку - із зазначенням технічної документації, яка фактично не могла бути виготовлена так як поділ/об`єднання земельної ділянки відповідачів не здійснювався.

В той же час є всі підстави вважати, що земельну ділянку відповідачів було зареєстровано на підставі технічної документації від 2002 року по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель, виготовленої Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації». Однак, навіть у випадку реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки відповідачів на підставі вказаної технічної документації від 2002 року по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю, що наявна в інвентаризаційній справі КП «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», така технічна документація не відповідає законодавству, так як зумовлює накладку зазначеної земельної ділянки на його земельну ділянку.

Зважаючи на вищевикладене, є всі підстави вважати, що земельна ділянка кадастровий №5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 гектара, була виділена відповідачам та зареєстрована за ними незаконно, з порушенням його прав та зі створенням йому перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, а рішення про передачу такої ділянки, технічна документація із землеустрою і державний акт на таку ділянку та її реєстрація мають бути визнані незаконними та скасовані.

11 вересня 2019 року відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволені позову, оскільки позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими.

Вказує, що позивачем не наведено жодних норм законодавства, які було порушено Рівненською міською радою при прийнятті рішення №540 від 02 листопада 2001 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність на надання їх у постійне користування».

Крім того, перша технічна документація по складанню державного акта була виготовлена позивачем у 2000 році згідно проведених геодезичних робіт з вирахуванням площі землекористування по координатах точок. Геодезична прив`язка кутів повороту меж землеволодіння виконувалася з точок теодолітних ходів. Межею на той час існувала металева огорожа, а кути поворотів меж були закріплені стовпами існуючої огорожі - металевими штирями. В 2011 році позивач почав відновлювати межовий паркан та добудовувати свою частину квартири. При тому, позивач збудував фундамент забравши 40 см їх території і в 2013 році отримав свідоцтво на нерухоме майно.

Тому станом на 2019 рік, під час виготовлення технічної документації ПП «Терра-Ресурс», попередні межові знаки не були збережені, змінилася конструкція огорожі та будівлі, яка має інші розміри, отже, за основу бралися інші межові знаки і тому наявні розбіжності в координатах і відповідно в розмірах. Також, змінилася площа квартири позивача. Так, згідно технічної документації позивача на 2000 рік, загальна площа будівлі була 0,0056 га, а станом на 2013 рік - 145 кв.м.

В свою чергу, їхня технічна документація була виготовлена із дотриманням чинних на той період нормативно-правових актів, координати та межі земельної ділянки було встановлено вірно, про що свідчить їх перевірка та погодження, що підтверджується протоколом обстеження і погодження меж. Тому відсутні підстави для скасування вказаної технічної документації.

Також вказує, що помилки допущені не в Державному земельному кадастрі, а в технічній документації 2019 року із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, яку необхідно приводити у відповідність. Позивачем не надано доказів того, що дана технічна документація із землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства та виконана вірно.

Окрім того, позовна вимога про скасування державного акта на право власності на землю є похідною від вимоги про скасування рішення Рівненської міської ради, і оскільки позовна вимога про скасування рішення Рівненської міської ради №540 від 02 листопада 2001 року є необґрунтованою, то позовна вимога про скасування державного акта на право власності на землю також не підлягає до задоволення.

19 вересня 2019 року відповідач подав відповідь на відзив, в якому просив його позов задовольнити та вказав, що Рівненською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено вимоги ст. 153, 154 ЗК України і в зв`язку з прийняттям даного рішення він втратив можливість належним чином реалізовувати право власності на свою земельну ділянку, а тому є всі підстави для скасування рішення і відповідно скасування державного акта на право власності на землю. Також вказує, що при відновленні паркану ним не було змінено місце його розташування, а при добудові частини квартири було отримано всі необхідні дозвільні документи. Добудова частини квартири здійснювалась без зайняття площ суміжних землевласників.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2019 року замінено первісного відповідача Відділ у м. Рівному міськрайонного управління в Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на належного відповідача Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

26 грудня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити в задоволенні позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки. У відзиві вказало, що державним реєстратором було прийнято законне рішення про відмову позивачу в реєстрації земельної ділянки і підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідачів були відсутні.

04 лютого 2020 року позивач подав відповідь на відзив, в якому просив його позов задовольнити та вказав, що в інший спосіб, ніж ним визначений, відновити та захистити його порушені права на володіння і розпорядження своєю земельною ділянкою неможливо. Правовідносини, пов`язані із державною реєстрацією земельних ділянок, регламентуються положеннями Закону України «Про Державний земельний кадастр». Проте, вказаним Законом не передбачено правових наслідків порушень прав чи законних інтересів громадян та юридичних осіб, як землевласників (землекористувачів), допущених при державній реєстрації суміжних земельних ділянок. При цьому даним Законом чи іншим нормативно-правовим актом не визначено ефективних способів захисту таких порушених прав чи законних інтересів. При цьому, чинним законодавством передбачений такий спосіб захисту порушених прав власників (користувачів) земель як визнання державної реєстрації земельних ділянок недійсною, який за аналогією закону може бути застосований до спірних правовідносин. Відтак, обраний ним спосіб захисту прав та інтересів є належним.

Позивачем було заявлено клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, яке ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2020 року задоволено та призначено по справі судову земельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 червня 2021 року провадження у справі поновлено.

23 листопада 2021 року представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про зміну предмета позову, а саме просила змінити позовну вимогу, викладену в пункті 4 прохальної частини позовної заяви, і вважати правильним вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:041:0005, загальною площею 0,0350 га та припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо неї. Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 грудня 2021 року прийнято заяву про зміну предмета позову.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали з підстав у ньому наведених.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 просили відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, окрім того вказали на пропуск позивачем позовної давності.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Кириченко О.В. просила відмовити в задоволенні позову з підстав наведених у відзиві на позовну заяву і також вказала, що позивачем пропущено позовну давність.

Представник Рівненської міської ради Українець М.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, оскільки оскаржуване рішення Рівненської міської ради вичерпало свою дію в момент його реалізації. Також до участі в справі не було залучено належних відповідачів, а саме інженерів-землевпорядників, які мають нести відповідальність в даному випадку.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в судові засідання не з`явилися жодного разу, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судових засідань. Неодноразово подавали заяви про розгляд справи у їх відсутність, в яких також вказували, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі.

Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 жовтня 1995 року належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 , що не заперечується відповідачами і зокрема підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №5457500 від 27 червня 2013 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5457723 від 27 червня 2013 року. На вказану квартиру Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 10 серпня 1995 року та 11 квітня 2013 року складені технічні паспорти.

Згідно витягу з рішення Рівненської міської ради народних депутатів від 02 лютого 1996 року №108 «Про вилучення та надання земельних ділянок» ОСОБА_1 надано із земель міста в постійне користування земельну ділянку площею 238 кв.м. для обслуговування частини житлового будинку по АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 03 жовтня 1995 року №4119. Додатком до вказаного рішення є план земельної ділянки АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з рішення Рівненської міської ради від 19 жовтня 1999 року №190 «Про вилучення та надання земельних ділянок» ОСОБА_1 додатково надано із земель міста в постійне користування земельну ділянку площею 65 кв.м. на АДРЕСА_2 для обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд. Загальна площа його земельної ділянки становить 299 кв.м. Додатком до вказаного рішення є план земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Рівненської міської Ради народних депутатів від 23 грудня 1999 року №209 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, за адресою: АДРЕСА_2 , площею 299 кв.м.

За замовленням ОСОБА_1 №1256 від 27 січня 2000 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації виготовлено Технічну документацію по складанню державного акта на право приватної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 .

16 березня 2000 року ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії РВ 01290, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1280, згідно якого на підставі рішення Рівненської міської Ради народних депутатів від 23 грудня 1999 року №209 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,0299 га, яка розташована в АДРЕСА_2 . Кадастровий номер земельній ділянці, станом на момент видачі Державного акта, не присвоювався.

Як вказує позивач, для присвоєння кадастрового номера та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ним було укладено Договір №181024/1 від 24 жовтня 2018 року з ПП «ТЕРРА-РЕСУРС» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). В подальшому, 01 березня 2019 року, на підставі виготовленої ПП «ТЕРРА-РЕСУРС» технічної документації, ним до Відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (реєстраційний № заяви ЗВ- 9701363602019).

Рішенням №РВ-5600552342019 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 04 березня 2019 року державний кадастровий реєстратор Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області відмовив ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, в зв`язку з: невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме пункту 74 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»; невідповідністю електронного документа установленим вимогам, а саме XSD Схема наявні зауваження щодо валідності електронного документа. Перетин ділянок з ділянкою 5610100000:01:041:0005, площа співпадає на 0,5398% (розрив та накладка з суміжною земельною ділянкою).

Як слідує з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5605502252019 від 02 квітня 2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:041:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0350 га, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 05 квітня 2008 року, виданої Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» Управлінням Держгеокадастру у м. Рівному Рівненської області 18 липня 2008 року, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , документом, який став підставою для виникнення права вказано Рішення органу місцевого самоврядування Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540, а документом, що посвідчує право - Державний акт від 18 липня 2008 року серії ЯЖ №349298. Згідно витягу з Книги реєстрації державних актів (фізичні особи) №3, справа 5610100017003, державну реєстрацію державного акта серії ЯЖ №349298 за р. №01858300908 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:041:0005, за адресою: АДРЕСА_1 , проведено 18 липня 2008 року державним реєстратором Рівненської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» Саврук.

І так, як слідує з витягу з рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року № 540 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування» ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 350 кв.м.

18 липня 2008 року ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на землю серії ЯЖ №349298, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010858300908, згідно якого на підставі рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є власниками земельної ділянки площею 0,0350 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5610100000:01:041:0005.

Щодо технічної документації із землеустрою на підставі якої державним реєстратором була проведена реєстрація земельної ділянки за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на запит представника позивача ОСОБА_2 . Комунальне підприємство «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» 18 січня 2019 року надало копії з матеріалів інвентаризації справи на об`єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема частину технічної документації Рівненського міського бюро технічної інвентаризації по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 , складену за замовленням останніх №1893 від 04 грудня 2001 року.

А як слідує з відповіді Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 19 квітня 2019 року щодо надання копій технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 05 квітня 2008 року, на підставі якої було здійснено реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:041:0005), повідомлено, що згідно даних Державного земельного кадастру поділ/об`єднання земельної ділянки площею 0,0350 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:041:005, у встановленому законом порядку не здійснювався, а відтак документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання вказаної земельної ділянки від 05 квітня 2008 року у Державному фонді документації із землеустрою відсутня.

Також, на виконання клопотання експерта представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 надала технічну документацію Рівненського міського бюро технічної інвентаризації по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 , складену за замовленням останніх №1893 від 04 грудня 2001 року і технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , складений Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 17 березня 1999 року.

Як слідує з висновку експерта №200806/1-200904/1_З.О.В. по результатам судової земельно-технічної експертизи від 06 травня 2021 року має місце порушення земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 меж квартири за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та технічної документації із землеустрою, на підставі якої було зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Факт порушення меж та накладення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , встановити не надається можливим, оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 не сформована.

Порушення меж та накладення земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та технічної документації на земельні ділянки встановити не надається можливим, оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 не сформована. Має місце порушення земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 меж квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Має місце порушення земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 меж квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Порушення меж та накладення земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відповідно до правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки та технічної документації на земельні ділянки встановити не надається можливим, оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 не формована. Були виявлені наступні обставини: межа ділянки № 2 довжиною 4,41 м проходить через приміщення 2 квартири №1 , власником якої є позивач ОСОБА_1 . Площа накладання земельної ділянки АДРЕСА_1 на територію квартири №1 становить 0,5 м2; та ж сама межа довжиною 4,41 м ділянки №1 «заходить» на територію квартири АДРЕСА_1 на 0,4 м2, тобто, вона частково розміщена в межах квартири АДРЕСА_1 . Дані обставини виникли в зв`язку із невідповідністю фактичного планування квартир (розміщення міжквартирної стіни) та розробленими технічними документаціями на обидві земельні ділянки, які призвели до невірного їх формування.

В дослідницькій частині висновку експерта також зазначено, що при вивченні результатів топографо-геодезичного знімання та натурних обмірів на місці розташування об`єктів експертизи, було встановлено, що межа ділянки № 2 довжиною 4,41 м проходить через приміщення 2 квартири №1 , власником якої є позивач ОСОБА_1 . Площа накладання земельної ділянки АДРЕСА_1 на територію квартири №1 становить 0,5 м2, тобто, вона частково розміщена в межах квартири №1 . Оскільки, як було зазначено вище, земельна ділянка №1 не сформована, її розташування не можна встановити відповідно каталогу координат. Натурні обміри показали відповідність розміщення суміжної стіни технічній документації на квартири (суміжна стіна між квартирами не переміщалась).

Позивач, звертаючись до суду, вказує, що земельна ділянка кадастровий №5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 гектара, була виділена відповідачам та зареєстрована за ними незаконно, з порушенням його прав та зі створенням йому перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом на момент виникнення права власності ОСОБА_1 на кв. АДРЕСА_2 , і на момент прийняття оспорюваного рішення Рівненською міською радою від 02 листопада 2011 року діяли норми ЗК України від 18 грудня 1990 року, якими передбачено наступне.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав» судам роз`яснено, що при вирішенні спорів про право власності на земельну ділянку суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК Української РСР до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження.

При цьому, правові норми, які визначали долю земельної ділянки, наданої у власність чи користування, в разі відчуження розташованих на ній будівель чи споруд неодноразово змінювалися. Так, при відчуженні об`єктів нерухомого майна під час дії статті 30 ЗК Української РСР закон передбачав автоматичний перехід права власності або право користування на земельну ділянку до набувача з необхідністю подальшого оформлення набувачем цього права. За приписами статті 120 ЗК України в редакції, яка була чинною з 01 січня 2002 року до 20 червня 2007 року (до набрання чинності Закону України від 27 квітня 2007 року № 997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України»), при відчуженні об`єкта нерухомого майна, розташованого на відповідній ділянці, до набувача могло переходити право на цю земельну ділянку без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. При цьому, якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

На час розгляду справи згідно ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (провадження № 14-438цс19) зазначено, що згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц).

Частина друга статті 120 ЗК України закріплює принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За приписом цієї частини визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на відповідні житловий будинок, будівлю чи споруду (висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

За наведеного суд вважає, що ОСОБА_1 отримавши у власність квартиру АДРЕСА_2 також набув право на земельну ділянку, розташовану під вказаною квартирою, а Рівненська міська рада, передавши своїм рішенням від 02 листопада 2001 року № 540 земельну ділянку на АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в тому числі і частину земельної ділянки під квартирою №1 , яка вказаним особам не належала, а належить з 1995 року на праві приватної власності позивачу, порушила права позивача на володіння, користування, розпорядження цією частиною земельної ділянки.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування: відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Отже, рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року № 540 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 , площею 350 кв.м. прийнято з порушенням законодавства, є недійсним та підлягає скасуванню.

Державний акт на право власності на землю видається на підставі рішення, зокрема, органу місцевого самоврядування, тому вирішення питання про правомірність видачі такого акта безпосередньо залежить від законності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого цей акт видано.

Оскільки Державний акт серії ЯЖ №349298 на право власності на земельну ділянку площею 0,0350 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0005, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540, яке прийнято з порушенням чинного законодавства, він є недійсним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України та ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:041:0005 була проведена на підставі рішення і державного акта, які підлягають скасуванню, відповідно підлягає скасуванню і державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї земельної ділянки.

Окрім того, вказана державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:041:0005 позбавляє позивача можливості внести відомості до Державного земельного кадастру про свою земельну ділянку, яка належить йому на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії РВ 01290, та унеможливлює реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку, що є порушенням його прав і вказує на незаконність такої державної реєстрації земельної ділянки.

Щодо визнання такою, що не відповідає законодавству технічної документації по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 , виготовлену Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації», на підставі якої було здійснено реєстрацію земельної ділянки по АДРЕСА_1 , суд вказує наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту відповідають вимогам закону та є ефективними.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як слідує з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5605502252019 від 02 квітня 2019 року документацією із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 05 квітня 2008 року, виданої Комунальним підприємством «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації».

Разом з тим, як встановлено судом з відповіді Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» 18 січня 2019 року, відповіді Відділу у м. Рівному Міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 19 квітня 2019 року, і визнається відповідачем ОСОБА_3 , єдиною документацією із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, була Технічна документація по складанню державного акта на право спільної сумісної власності на землю для будівництва і обслуговування частини житлового будинку та господарських будівель ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в АДРЕСА_1 , складена за замовленням останніх №1893 від 04 грудня 2001 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації. Вказана документація складається з пояснювальної записки, технічного завдання, витягу з рішення Рівненської міської ради про передачу земельної ділянки в приватну власність від 02 листопада 2001 року №540 з додатком, картограмою робіт, схемою теодолітного ходу, кроків геодезичних пунктів, каталогу координат, відомостей вирахування площ по контурах та угіддях, протоколу обстеження та погодження меж з додатками, плану земельної ділянки та викопіровки з планшету.

Відповідно до п.1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №42, у відповідності до якої складена вищевказана технічна документація, технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею включає: виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки; заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки; висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; журнал польових вимірювань; кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Відповідно технічна документація зі складання державного акта на право приватної власності на землю є сукупністю текстових та графічних матеріалів, і як окремі матеріали, що включаються до технічної документації, так і вона в цілому, не є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (юридичним фактом) в розумінні ст. 11 ЦК України. За своєю правовою природою технічна документація є юридичною умовою, яка передує настанню юридичного факту.

Відтак, технічна документація не може визнаватися такою, що не відповідає законодавству, оскільки це лише сукупність текстових та графічних матеріалів, які не мають самостійного правового значення. При цьому судом вирішено скасувати рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року № 540, Державний акт серії ЯЖ №349298 на право власності на земельну ділянку від 02 листопада 2001 року №540, державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 5610100000:01:041:0005, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї земельної ділянки, і такий спосіб захисту є ефективним, передбаченим законом і надасть позивачу можливість повністю відновити порушені права.

Щодо позовних вимог до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, суд зазначає наступне.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Отже, належним відповідачем за позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки, мають бути саме є бути саме ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , як особи за якими зареєстровано земельну ділянку, а не Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області.

За наведених вище мотивів, у задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області слід відмовити, у зв`язку із пред`явленням позовних вимог до неналежного відповідача.

Відносно доводів представників відповідачів про можливість виправлення технічної помилки у площі спірної земельної ділянки суд зазначає наступне.

Згідно статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр» у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п`ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.

Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.

Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 затверджений Порядок ведення Державного земельного кадастру, згідно пункту 138 якого визначено, що помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель щодо визначення характеристик об`єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та/або площі (в тому числі виявлена під час або після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про земельні ділянки та інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат земельних ділянок (в тому числі помилка, що виникає під час перерахунку із однієї системи координат в іншу), які були сформовані до 1 січня 2013 р. та відомості про які були перенесені до Державного земельного кадастру, та помилка у відомостях щодо місця розташування земельних ділянок (зміщення, розворот, віддзеркалювання) з урахуванням суміжних землеволодінь та землекористувань.

Пунктом 139 Порядку ведення Державного земельного кадастру передбачено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної чи іншої помилки) заінтересована особа письмово повідомляє про це за формою згідно з додатком 29 територіальному органові Держгеокадастру у районі (місті) за місцем розташування земельної ділянки.

У повідомленні викладається суть виявлених помилок.

До повідомлення додаються документи, що містять зазначені у повідомленні технічні помилки, та документи, що підтверджують такі помилки і містять правильну редакцію відповідних відомостей.

Повідомлення у паперовій формі разом із доданими до нього документами подається заінтересованою особою особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, а в електронній формі - подається з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронній формі з Державного аграрного реєстру з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, у тому числі через веб-сторінку Держгеокадастру.

Пункт 153 Порядку ведення Державного земельного кадастру вказує, що виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.

Аналіз вищенаведених норм Закону України «Про державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру дають підстави стверджувати, що про наявність помилки та підстав її виправлення, шляхом внесення відповідних змін до Державного земельного кадастру, є встановлення недостовірної інформації в Технічній документації розробленої безпосередньо на земельну ділянку, в відомості про яку слід внести зміни. Якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі заяви власника такої ділянки або відповідного рішення суду.

Таким чином лише власники ділянки, тобто ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , мають право самостійно виправити наявну технічну помилку, чого зроблено не було. При цьому у судовому засіданні 28 вересня 2021 року судом відповідачу ОСОБА_3 роз`яснювалася можливість виправлення технічної помилки, а також позивач ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представник Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області - Кириченко О.В. пояснювали про можливість позасудового врегулювання спору та необхідність виправлення технічної помилки, однак як ОСОБА_3 , так і іншими відповідачами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 жодних дій з цього приводу вчинено не було. А у випадку відмови власника земельної ділянки, внесення будь-яких змін можливе лише за рішенням суду за відповідною позовною заявою.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про те, що попередні межові знаки не були збережені, змінилася конструкція огорожі та будівлі, яка має інші розміри, отже, за основу бралися інші межові знаки і тому наявні розбіжності в координатах і відповідно в розмірах на увагу не заслуговують, оскільки, як було встановлено судом та не заперечувалося сторонами, суміжна стіна між квартирами ніколи не переміщалась, а межа ділянки № 2 довжиною 4,41 м проходить через приміщення 2 квартири №1 саме по внутрішньому розміщенню міжквартирної стіни, яка ніколи не переміщалася.

Доводи представників відповідачів про пропущення позивачем позовної давності також не заслуговують на увагу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні моменти (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це). Тобто важливою є не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 жовтня 1995 року належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 .

Рішенням Рівненської міської Ради народних депутатів від 23 грудня 1999 року №209 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, за адресою: АДРЕСА_2 .

16 березня 2000 року ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності на землю серії РВ 01290. Кадастровий номер земельній ділянці, станом на момент видачі Державного акта, не присвоювався.

Для присвоєння кадастрового номера та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивач звернувся до розробників документації із землеустрою за виготовленням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

І, як вказує позивач, вперше державний кадастровий реєстратор відмовив йому у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру рішенням від 14 червня 2016 року через знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачалося зареєструвати, іншої земельної ділянки.

В подальшому, 01 березня 2019 року, на підставі виготовленої ПП «ТЕРРА-РЕСУРС» технічної документації, ним до Відділу у м. Рівному міськрайонного управління у Рівненському районі та м. Рівному Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області було подано заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (реєстраційний № заяви ЗВ- 9701363602019) і знову рішенням №РВ-5600552342019 від 04 березня 2019 року йому відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, що і зумовило необхідність звернення до суду з вказаним позовом.

Відтак, про порушення своїх прав позивач дізнався 14 червня 2016 року, а з даним позовом він звернувся до суду 11 травня 2019 року в межах позовної давності.

Відповідачі переконливих та достатніх доводів на підтвердження існування у позивача об`єктивної можливості раніше дізнатися про порушення своїх прав не навели.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судового збору 3 073 грн. 60 коп., що підтверджується квитанцією №103 від 10 квітня 2019 року, відтак суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі по 307 грн. 36 коп. з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (1 536 грн. 80 коп./5), і 768 грн. 40 коп. з Рівненської міської ради.

За проведення експертизи позивачем сплачено загалом 6 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією №7 від 11 серпня 2020 року та квитанцією №78 від 08 лютого 2021 року, відтак суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат у вигляді витрат, пов`язаних з проведенням експертизи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі по 600 грн. 00 коп. з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (3 000 грн. 00 коп./5), і 1 500 грн. 00 коп. з Рівненської міської ради.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, здійснених позивачем у зв`язку з розглядом справи, які складаються з витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн. 00 коп. суд враховує, що відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надання правничої допомоги підтверджені належними доказами, а саме квитанцією №0.0.1470725218.1 від 19 вересня 2019 року, меморіальним ордером №23941604SB від 06 жовтня 2021 року, з яких вбачається здійснення оплати правничої допомоги в загальній сумі 10 000 грн. 00 коп. (8 500 грн. 00 коп. + 1 500 грн. 00 коп.). Також представником позивача ОСОБА_2 надано договір №22 про надання правничої допомоги від 27 листопада 2018 року з додатком 1 до вказаного договору з детальним описом робіт, де вартість визначена у розмірі 10 000 грн. 00 коп..

Клопотань відповідачів щодо не співмірності розміру правничої допомоги подано не було.

Відтак суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат, здійснених у зв`язку з розглядом справи, які складаються з витрат за надання правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі по 1 000 грн. 00 коп. з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (1 536 грн. 80 коп./5), і 2 500 грн. 00 коп. з Рівненської міської ради.

Загалом з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати у розмірі по 1 907 грн. 36 коп. з кожного, і 4 768 грн. 40 коп. з Рівненської міської ради.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Рівненської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування рішення Рівненської міської ради, державного акта на земельну ділянку, визнання технічної документації такою, що не відповідає законодавству та скасування державної реєстрації земельної ділянки задовольнити частково.

Скасувати рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року № 540 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність та надання їх у постійне користування» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 , площею 350 кв.м.

Скасувати Державний акт серії ЯЖ №349298 на право власності на земельну ділянку площею 0,0350 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0005, розташовану по АДРЕСА_1 , виданий ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на підставі рішення Рівненської міської ради від 02 листопада 2001 року №540.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 5610100000:01:041:0005, площею 0,0350 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї земельної ділянки.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Рівненської міської ради про визнання технічної документації такою, що не відповідає законодавству відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про скасування рішення Рівненської міської ради, державного акта на земельну ділянку, визнання технічної документації такою, що не відповідає законодавству та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4 768 (чотири тисячі сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 1 907 (одній тисячі дев`ятсот сім) гривень 36 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , серія та номера паспорта НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач - ОСОБА_9 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Рівненська міська рада, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 12А, м. Рівне, код ЄДРПОУ 34847334.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, місцезнаходження: вул. С. Петлюри, буд. 37, м. Рівне, код ЄДРПОУ 39768252.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2022 року.

Суддя О.О. Першко