ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.11 Справа № 30/5009/257/11
Суддя
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж , м. Запоріжжя,
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя,
про стягнення 1494,67 грн. боргу за спожиту електроенергію.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін:
від позивача: Зінченко О.М., довіреність № 115 від 19.04.2010р.;
від відповідача: не з’явився;
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 1494,67 грн. боргу за спожиту електроенергію.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.01.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/257/11, розгляд справи призначено на 17.02.2011р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, Закон України «Про електроенергетику»та п. 6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996 р., в редакції постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.2005р. За твердженням позивача, на теперішній час у відповідача перед постачальником електроенергії існує борг за спожиту згідно договору № 588 від 01.11.2001р. електроенергію в сумі 1494,67 грн.
Відповідач –Приватний підприємець ОСОБА_1 –письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.
В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.
Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 19.01.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 17.02.2010 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 20.01.2011 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і більш ніж за три тижня до дати слухання.
Згідно з відміткою відділення поштового зв’язку на повідомленні про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист з ухвалою суду отримано особисто ОСОБА_1 08.02.2011р. Тобто, відповідач про дату та час розгляду справи був обізнаний.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 17.02.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.11.2001 р. між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (постачальником електричної енергії, позивачем у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (споживачем, відповідачем у справі) було укладено договір № 5888 на користування електричною енергією (надалі –Договір), відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов’язалася постачати електричну енергію по регульованим тарифам, а споживач –своєчасно оплачувати постачальнику електричної енергії її вартість та виконувати інші умови, оговорені даним Договором.
Згідно п. 4.2 Договору споживач має щомісяця до 14-00 годин другого робочого дня місяця, наступного за розрахунковим, направляти свого представника до постачальника електроенергії для пред’явлення звіту (рапорту) про спожиту електроенергію за розрахунковий період.
Відповідно до п. 4.3 Договору кінцевий розрахунок за електроенергію та потужність, плату за споживання та генерацію реактивної енергії, розраховані по наданим згідно п. 4.2 рапорту (звіту), а також інші платежі за розрахунковий період здійснюється по платіжним вимогам-дорученням, які направляються споживачу постачальною організацією.
Згідно з п. 4.4 Договору споживач здійснює оплату в п’ятиденний строк після дати, зазначеної у вимозі-дорученні.
Пунктом 4.9 Договору визначено, що в питаннях, неврегульованих даним договором, сторони керуються постановами Верховної Ради, кабінету Міністрів, Указами Президента, рішеннями Національного банку, Арбітражного суду, Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ), положеннями ППЕЕ та іншими законодавчими документами.
За поясненнями позивача, відповідач не виконав свої зобов’язання з надання рапорту про спожиту протягом розрахункового періоду енергію, тому вартість спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії було визначено у відповідності до умов Договору та п.6.39 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.1996р., в редакції постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.2005р. (надалі –Правил).
21.12.2009р. повноважними представниками ВАТ «Запоріжжяобленерго»складено акт № 2/3851 про відключення електроустаткування підприємства за несплату боргу за спожиту електроенергію.
Розрахунок спожитої електроенергії здійснено за потужністю струмоприймачів та кількістю годин їх використання, що за період з 01.06.2009р. по момент відключення –21.12.2009р. становить 2381 кВт. год. на суму 1494,67 грн.
Для оплати спожитої електричної енергії позивач направив відповідачу відповідну платіжну вимогу-доручення № 5888 від 12.08.2010р.
Відповідач вимогу залишив без відповіді та задоволення.
Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 1494,67 грн. боргу за спожиту електроенергію є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України (ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Правовідносини сторін у справі врегульовані договором № 5888 від 01.11.2001р. про постачання електричної енергії.
Статтею 629 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що у зв’язку з невиконанням відповідачем умов п. 4.2 Договору щодо надання рапорту про спожиту протягом розрахункового періоду енергію, позивачем вартість спожитої у розрахунковому періоді електричної енергії було визначено у відповідності до умов Договору та п. 6.39 Правил.
Пунктом 6.39 Правил (в редакції постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.2005р.) визначено, що у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду. Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.
12.08.2010р. позивачем було направлено на адресу відповідача платіжну вимогу-доручення від 12.08.2010р. № 5888 про сплату заборгованості за спожиту електроенергію, про що свідчить копія реєстру № 1 від 12.08.2010р. відправленої кореспонденції, яка міститься в матеріалах справи (арк. справи 18).
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав свої зобов’язання, передбачені п. 4.4 Договору, а саме не оплатив у п’ятиденний строк з дня отримання платіжну вимогу-доручення від 12.08.2010р. № 5888 на суму 1494,67 грн.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, за відповідачем виникла заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 1494,67 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Факт порушення умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати у визначений зобов’язанням термін спожитої електроенергії в сумі 1494,67 грн. позивачем доведений та документально підтверджений в судовому засіданні.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за договором від 01.11.2001р. № 5888.
Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1494,67 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69067, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, розрахункові рахунки не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25; п/р зі спеціальним режимом використання №260313141419 в філії ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957, Код ЄДРПОУ 00130926) 1494 (одна тисяча чотириста дев’яносто чотири) грн. 67 коп. боргу за спожиту електроенергію.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69067, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, розрахункові рахунки не відомі) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м.Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25; р/р № 260030231709 в АТ «Сбербанк Росия»МФО 320627, Код ЄДРПОУ 00130926) 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84-85 ГПК України 21.02.2011р.