ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  08.02.11                                                                                         Справа №  3/5009/358/11

  Суддя   

  За позовом:  Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Заводського району, м. Запоріжжя

до відповідача:  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в сумі 15 878, 51 грн.

                                                                                       Суддя Соловйов В.М.

                                                                                     при секретарі Прокопенко М.О.

 Представники:

від позивача: Терещенко А.О., юрисконсульт, довіреність № 07/27 від 04.01.2011р.

від відповідача:  ПП ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 14.07.1998р. Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області

 Концерн “МТМ” в особі Філії Концерну “МТМ” Заводського району м. Запоріжжя  звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 15 878, 51 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2007р. № 704208.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 96, 509, 530 ЦК України, ст. 1,2, 193, 276 ГК України, ст. 66, 67, 82 ГПК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, умовами договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704208 від 01.01.2007р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/5009/358/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 08.02.2011р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 08.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 09.02.2011р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 08.02.2011р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог від 07.02.2011р. та просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 7 500,00 грн. та стягнути з відповідача  загальну суму боргу 8 378,51 грн., а саме: 7 036,42 грн. –сума основного боргу, 141,70 грн. –3 % річних від простроченої суми, 444,45 грн. –сума інфляційних витрат з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 755,94 грн. –сума пені за шість місяців з дня, коли зобов’язання повинні бути виконані. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Заява Концерну “МТМ” в особі Філії Концерну “МТМ” Заводського району                           м. Запоріжжя прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству (ч. 4 ст.22 ГПК України) і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.  

В обґрунтування позовних вимог позивач зокрема зазначив, що 01.01.2007р. між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді                             № 704208, згідно якому позивач взяв зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в термін та порядку встановленим и умовами договору.

Концерн “МТМ” в період з лютого по грудень 2010р. відпустив в відповідачу теплову енергію на загальну суму 14 536,42 грн.

Згідно п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Відповідачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п.6.6.2 договору, у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п.6.6.1 договору, акт   підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому період.

Акти виконаних робіт були направлені на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами відправки поштової кореспонденції, але всупереч з умовами договору відповідач підписані акти виконаних робіт на адресу позивача не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав. Концерном були зроблені помітки на актах згідно п.6.6.2 договору, та погоджені таким чином акти є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Заборгованість відповідача за відпущену теплову енергію по договору № 704208 від 01.01.2007р. за вищевказаний період станом на 01.01.2011р. складає 14 536, 42 грн.,   що підтверджується рахунками та складається за період: лютий 2010р. на суму 2 655,34 грн., березень 2010р. на суму 2 594,21 грн., квітень 2010р. на суму 700,87 грн., травень 2010р. на суму 638,02 грн., червень 2010р. на суму 443,36 грн., липень 2010р. на суму 616,32 грн., серпень 2010р. на суму 296,22 грн., вересень 2010 р. на суму 214,38 грн., жовтень 2010р. на суму 1 100,54 грн., листопад 2010р. на суму 2 078,72 грн., грудень 2010р. на суму 3 198,44 грн.

За вказаний період відповідач здійснив часткову оплату в сумі 7 500,00 грн. відповідно до квитанції № К10/4/16 від 04.02.2011р.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання” позивач додатково просить стягнути з відповідача З % річних від простроченої суми - 141,70 грн., інфляційні втрати в сумі 444,45 грн. та пеню в розмірі 755, 94 грн., а всього 8 378,51грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. В судовому засіданні 08.02.2011р. позовні вимоги визнав та зазначив, що погоджується сплатити заявлену до стягнення суму боргу з урахуванням часткової оплати в сумі 7 500,00 грн. відповідно до квитанції № К10/4/16 від 04.02.2011р.

  Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

 ВСТАНОВИВ:

  Між Концерном “МТМ” в особі Філії Концерну “МТМ” Заводського району м. Запоріжжя (Теплопостачальна організація) та ПП ОСОБА_1 (Споживач) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704208 від 01.01.2007р. (надалі - Договір), за яким Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є невід’ємними частинами (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

-          опалення та вентиляцію –на протязі опалювального періоду;

             -          підігрів води –за наявності можливості;

-          інші технологічні потреби.

Позивачем були виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2010р. на суму 2 655,34 грн., від 31.03.2010р. на суму                        2 594,21 грн., від 30.04.2010р. на суму 700,87 грн., від 31.05.2010р. на суму 638,02 грн., від 30.06.2010р. на суму 443,36 грн., від 31.07.2010р. на суму 616,32 грн., від 31.08.2010р. на суму 296,22 грн., від 30.09.2010р. на суму 214,38 грн., від 31.10.2010р. на суму 1 100,54 грн., від 30.11.2010р. на суму 2 078,72 грн., від 31.12.2010р. на суму 3 198,44 грн.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки за лютий 2010р. від 28.02.2010р. на суму 2 655,34 грн., за березень 2010р. від 31.03.2010р. на суму 2 594,21 грн., за квітень 2010р. від 30.04.2010р. на суму 700,87 грн., за травень 2010р. від 31.05.2010р. на суму 638,02 грн., за червень 2010р. від 30.06.2010р. на суму 443,36 грн., за липень 2010р. від 31.07.2010р. на суму 616,32 грн., за серпень 2010р. від 31.08.2010р. на суму 296,22 грн., за вересень 2010р. від 30.09.2010р. на суму 214,38 грн., за жовтень 2010р. від 31.10.2010р. на суму 1 100,54 грн., за листопад 2010р. від 30.11.2010р.  на суму 2 078,72 грн., за грудень 2010р. від 31.12.2010р. на суму 3 198,44 грн.

Згідно п.6.1 Договору, розрахунки за даним договором здійснюється в грошовій          формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Згідно п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 14 536,42 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату у розмірі 7 500,00 грн. відповідно квитанції                     № К10/4/16 від 04.02.2011р.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач не виконав умови договору.

Таким чином, станом на 08.02.2011р. основна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 7 036,42 грн.

  Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав .

 Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704208 від 01.01.2007р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку споживач зобов’язується проводити сплату за теплову енергію в гарячій воді у вигляді грошових коштів шляхом перерахування на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.3 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704208 від 01.01.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи те, що ПП ОСОБА_1 не виконала грошові зобов’язання перед позивачем за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704208 від 01.01.2007р.(крім оплати у розмірі 7 500,00 грн. відповідно квитанції № К10/4/16 від 04.02.2011р.), вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 036,42 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 444,45 грн. - втрат від інфляції грошових коштів, 141,70 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 755,94 грн. –пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Статтею 1 Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання” встановлено, що платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону № 543/96-ВР).

Господарським судом встановлено, що нарахована  відповідачу пеня в розмірі 755,94 грн. відповідає вимогам договору № 704208 від 01.01.2007р. та ст. 611, 546, ч.1, 3 ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України та ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”. Тому вимога про стягнення вказаної суми підлягає задоволенню у повному обсязі (розрахунок у додатку до позовної заяви).

Що стосується стягнення 3 % річних від простроченої суми та сум втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що заявлені до стягнення позивачем 141,70 грн. -                 3 % річних від простроченої суми за період з 21.03.2010р. по 24.01.2011р., та 444,45 грн. - втрати від інфляції грошових коштів за період з квітня 2010р. по січень 2011р., підтверджені детальним розрахунком позивача, доданого до позовної заяви, перевірені судом, є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі    7 500,00 грн. відсутні, оскільки заявою від 07.02.2011р. позивач зменшив позовні вимоги до  8 378, 51 грн.

Відповідно до п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від                     29.06.2010 № di_500846 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського                   процесуального кодексу України”, про зменшення розміру позовних вимог господарський суд зазначає в описовій частині рішення зі справи; розгляд останньої і прийняття рішення в ній  здійснюється виходячи з нового розміру позовних вимог (якщо судом не буде застосовано  припис частини шостої згаданої статті щодо неприйняття зменшення розміру позовних вимог).

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

  Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

 ВИРІШИВ:

  1.   Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69015,                       АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 7 036 (сім тисяч тридцять шість) грн. 42 коп. основного боргу за поставлену теплову енергію, 141 (сто сорок одну) грн. 70 коп. –3% річних від простроченої суми, 444 (чотириста сорок чотири) грн. 45 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 755 (сімсот п’ятдесят п’ять) грн. 94 коп. пені.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69015,                       АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на держмито і  236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  Суддя                                                                     В.М. Соловйов

  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст.82-85 ГПК України 09.02.2011р.