ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  22.02.11                                                                                  Справа №  3/74/10

  Суддя  

За позовом:  Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, м. Київ, в особі Запорізької філії приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування, м. Запоріжжя

до відповідача:  Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА”, м. Київ, в особі Запорізької обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “ОРАНТА”, м. Запоріжжя

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1, м. Запоріжжя

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство “Родовід Банк”, м. Київ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Запоріжжя

про стягнення суми у розмірі 1 706, 49 грн.

  Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

 Представники:

від позивача: Хомутов Г.В., довіреність № 2113/12 від 17.12.2010р.

від відповідача:  в судове засідання 22.02.2011р. не з’явився

від третьої особи-1: не з’явився

від третьої особи-2: не з’явився

від третьої особи-3: не з’явився

 ПрАТ “СК “АХА Страхування”, м. Київ, в особі ЗФ ПрАТ “СК “АХА Страхування” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ “НАСК “ОРАНТА”, м. Київ, в особі ЗОД ВАТ “НАСК “ОРАНТА”, за участю третіх осіб ОСОБА_1 (на стороні позивача), ПуАТ “Родовід Банк” (на стороні відповідача) та ОСОБА_2 (на стороні відповідача) про стягнення страхового відшкодування, пені та 3% річних в сумі                      1 706,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 528, 993, 1188, 1194 ЦК України, ст. 1, 15, 21, 22, 49, 54-57  ГПК України,  ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 6, 22, 29, 35, 36, 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Ухвалою господарського суду від 30.12.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/74/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.01.2011р. об 11 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 12.01.2011р. розгляд справи відкладений до 22.02.2011р.                  о 12 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 22.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники позивача, відповідача та третьої особи-1 вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві № 2010-10 від 10.11.2010р. та просить суд стягнути з позивача 1 706,49 грн., а саме: 1 550,00 –сума невиплаченого відповідачем страхового відшкодування, 133,18 грн. – пені та 23,31 грн. – 3 % річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Зокрема зазначив, що 27.09.2009р. між ОСОБА_1 та АТ “СК “АХА Страхування” було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту                      № 4005-а/093П (Договір страхування).

На умовах, встановлених цим договором, були застраховані майнові інтереси ОСОБА_1 пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем CHEVROLET Aveo, реєстраційний № НОМЕР_1 (автомобіль CHEVROLET), від ризиків “Викрадення”, “Збитки внаслідок ДТП” та “Збитки внаслідок інших подій”.

19.12.2009р. на греблі ДГЕС м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої зіткнулися автомобілі CHEVROLET та РУТА СПВ 16 СПГ, реєстраційний                  №  НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2         

Вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2010р., відповідно до якої ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено штраф у сумі 340,00 грн.

В результаті ДТП автомобіль CHEVROLET, було пошкоджено, перелік та характер пошкоджень транспортного засобу підтверджується довідкою про ДТП від 19.12.2009р. та актом огляду транспортного засобу від 22.12.2009р.

Відповідно до рахунку № 33 від 24.12.2009р., виданого ПП ОСОБА_4, фактичні витрати на відновлювальний ремонт склали 2 300,00 грн.

Згідно страхового акту № 5196-а/09зп від 30.12.2009р. було прийняте рішення про визнання події, що сталася 19.12.2009р., страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 1 550,00 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно рахунку № ВА-003104 від 15.07.2010р. за вирахуванням встановленої п.12.2. розділу 12 Договору франшизи (0,5% від страхової суми) –750,00 грн.).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування було здійснено шляхом перерахування грошових коштів на станцію технічного обслуговування на якій здійснювався відновлювальний ремонт. Факт виплати страхового відшкодування підтверджується платіжним дорученням № 362 від 30.12.2009р.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право зворотної вимоги, яке ОСОБА_1 має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров’ю та майну третіх осіб з вини ОСОБА_2 при керуванні автомобілем РУТА СПВ 16 СПГ, реєстраційний №  НОМЕР_2, застрахована у ВАТ “НАСК “Оранта” згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ                 № ВВ / 8697709 (страхувальник –ТОВ “Транс-Експрес”, тип Договору - 1-й).

Законність підстав керування ОСОБА_2 автомобілем РУТА СПВ 16 СПГ, реєстраційний №  НОМЕР_2 на момент ДТП підтверджується тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_4, посвідченням водія НОМЕР_5, наказом № 10/16-Т від 16.10.2009р. та дорожнім листом № 572309 серії 2-86 НР.

Фактичні витрати страхової компанії, понесені у pdzpre з виплатою страхового відшкодування за вказаним вище страховим випадком в розмірі 1 550,00 грн. не перевищували вартість матеріального збитку, визначеного рахунком № 33, виданого ПП ОСОБА_4 від 24.12.2009р.

Таким чином, враховуючи положення ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідачу було пред’явлено вимогу по виплаті страхового відшкодування в розмірі  1 550,00 грн.

З урахуванням простроченого відповідачем строку виконання зобов’язання по виплаті суми страхового відшкодування, а також встановленого постановою Національного банку України № 468 від 10.08.2009р., № 259 від 07.06.2010р., № 320 від 07.07.2010р.,                 № 377 від 09.08.2010р. розміру облікової ставки, позивач просить стягнути з відповідача суму неустойки (пені) в розмірі 133,18 грн. та 3%  річних  в сумі 23,44  грн., а всього 1 706,49 грн.

Також представник позивача наполягає на тому, що відповідно до умов договору призначення експертизи при пошкодженні автомобіля не є обов’язковим, а також враховуючи незначні пошкодження автомобіля CHEVROLET, автотоварознавча експертиза з визначенням вартості відновлювального ремонту позивачем не замовлялась.

На момент ДТП автомобіль CHEVROLET знаходився в експлуатації менше 7 років. За даних умов застосування норми зносу до автомобіля CHEVROLET 2005 року випуску є неможливим в силу приписів п. 7.38 Розділу 7 “Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів” в редакції від 24.07.2009р.

За таких обставин страхове відшкодування за полісом ОСПВВНТЗ відповідатиме розміру фактичних витрат на відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Крім того, відповідно до п. 34.1 ст.34 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день письмового повідомлення про страховий випадок), зобов’язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно п. 34.2 ст. 34 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з’явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначання розміру шкоди. В такому випадку страховик зобов’язаний відшкодувати потерпілому  витрати на проведення експертизи.

Враховуючи зазначені вище положення Закону, призначення експерта при настання страхового випадку є обов’язком страховика і правом потерпілого.

Таким чином, відсутність експертизи з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля CHEVROLET є результатом невиконання відповідачем вимог ст. 34 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2011р. проти позову заперечив та надав відзив на позовну заяву № 3-04-06/80 від 11.01.2011р., в якому просить суд відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі.

Зокрема зазначив, що як вбачається з акту огляду транспортного засобу від 22.12.2009р., автомобіль CHEVROLET АVЕО, реєстраційний № НОМЕР_1, на момент ДТП вже мав пошкодження складових частин кузова: механічні пошкодження панелі криши та правої боковини у верхній частині.

Згідно ст. 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування (у даному випадку ця особа - позивач), подає відповідну заяву, в якій, зокрема, повинна обґрунтувати свою вимогу та надати докази, що підтверджують її відповідно до законодавства.

Відшкодуванню підлягає оцінена шкода, розмір якої розрахований у порядку, встановленому Уповноваженим органом, тобто згідно із Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу має право визначити особа, яка має відповідну кваліфікацію експерта. Тому висновок позивача, що в даному випадку страхове відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ № ВВ/8697709 відповідатиме розміру фактичних витрат на відновлюваний ремонт пошкодженого транспортного засобу не відповідає приписам Закону України “Про судову експертизу” та Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Посилання    позивача    на    невиконання    відповідачем    вимог    ст. 34    Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” є неспроможними, тому що відповідачеві не було відомо про настання страхового випадку, ані позивач (яким   була   отримана   довідка   про   ДТП), ані   жодна   з   третіх   осіб   до відповідача із повідомленням про страховий випадок не зверталися та не запрошували представника відповідача на огляд транспортного засобу.

За таких обставин відповідач був позбавлений можливості направити аварійного комісара для огляду пошкодженого транспортного засобу з метою визначення вартості відновлюваного ремонту.

Рахунок № 33  від 24.12.2009р., що виданий ПП ОСОБА_4,
не може підтверджувати реальну вартість втраченого майна, вартість майнової шкоди тощо.

Згідно приписів ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінка майна проводиться з метою визначення збитків або розміру відшкодування тільки суб’єктом оціночної діяльності.

ПП ОСОБА_4 не є суб’єктом оціночної діяльності, їй не надано право проводити таку оцінку відповідно до законодавства, так само як і позивачу.

Таким чином, порушення позивачем приписів ст.526 ГК України, ст. 22, 29, 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” унеможливлює визначення вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу відповідно до Методики та здійснення розрахунку суми страхового відшкодування згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ                      № ВВ/8697709.

21.02.2011р. до господарського суду надійшов “Додаток до відзиву на позовну заяву” від 18.02.2011р. № 3-04-06/380, в якому відповідач просить суд розглянути справу у відсутності представника ВАТ НАСК “Оранта” та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

АТ “Родовід Банк” (третя особа-2) в судове засідання свого представника не направив, надіслав до господарського суду пояснення від 27.01.2011р.  № 132-11/132 в яких просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Інші треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, повідомлені про час і місце проведення розгляду в засіданні господарського суду в порядку, передбаченому ГПК України, в судові засідання жодного разу не з’явились, витребувані судом документи не надали. Заяв про розгляд справи за їх відсутності до господарського суду не надходило.

Приймаючи рішення за відсутності третіх осіб господарський суд бере до уваги те, що ними не надано суду відомостей про зміну даних їх державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження.

Копія ухвали про порушення провадження справи № 3/74/10 від 30.12.2010р., направлена на адресу ОСОБА_2,  повернулась до канцелярії суду з відміткою пошти: “за закінченням терміну зберігання”, копія ухвали про відкладення провадження у справі від 12.01.2011р., направлена на адресу ОСОБА_2, до господарського суду не поверталась.

Копії ухвали про порушення провадження у справі № 3/74/10 від 30.12.2010р. вручені ПАТ “Родовід Банк” 10.01.2011р. та ОСОБА_1 08.01.2011р.

Копії ухвали про відкладення розгляду справи від 12.01.2011р., направлені на адресу ПАТ “Родовід Банк” та ОСОБА_1,  до господарського суду Запорізької області не повернулись.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд враховує, що треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не повідомили суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані матеріали свідчать про те, що неявка вказаних третіх осіб не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

  Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

 ВСТАНОВИВ:

  27.09.2009р. між ОСОБА_1 та ЗФ АТ “СК “АХА Страхування” укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 4005-а/093П (надалі - Договір). На умовах, встановлених цим договором, майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов’язані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, та іншим майном, вказаним у п. 5,6 Договору.

19.12.2009р. о 14-00, на греблі ДГЕС м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті, якої зіткнулися автомобілі CHEVROLET Aveo, реєстраційний                   № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіль РУТА СПВ 16 СПГ, реєстраційний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого пошкоджено автомобіль CHEVROLET, який належить ОСОБА_1

Постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 3-219/10 від 19.01.2010р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення за            ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. у доход держави.

22.12.2009р. автороведом ОСОБА_5 було складено Протокол огляду пошкоджень транспортного засобу CHEVROLET Aveo, реєстраційний № НОМЕР_1.

Відповідно до рахунку № 33 від 24.12.2009р. наданим ПП ОСОБА_4 фактичні витрати на відновлювальний ремонт автомобіля CHEVROLET Aveo склали                          2 300,00 грн.

Згідно страхового акту № 5196-а/09зп від 30.12.2009р. було прийняте рішення про визнання події, що сталася 19.12.2009р., страховим випадком та виплату страхового відшкодування у розмірі 1 550,00 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно рахунку     № 33 від 24.12.2009р. за вирахуванням встановленої п.12.2. розділу 12 Договору франшизи (0,5% від страхової суми) –750,00 грн.).

Відповідно до платіжного доручення № 362 від 30.12.2009р. ЗФ АТ “СК “АХА Страхування”, за заявою ОСОБА_1, перерахувала суму страхового відшкодування у розмірі 1 550,00 грн. на користь ПП ОСОБА_4  - станції технічного обслуговування, на якій здійснювався відновлювальний ремонт.

Згідно з полісом № ВВ / 8697709 від 29.08.2009р. обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ), страхувальник –ТОВ “Транс-Експрес”, тип Договору - 1-й), цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров’ю та майну третіх осіб з вини ТОВ “Транс-Експрес” при керуванні автомобілем РУТА СПВ 16 СПГ, реєстраційний № НОМЕР_2, застрахована у ВАТ “НАСК “Оранта”.

Заявою від 07.04.2010р. № НОМЕР_3 АТ “СК “АХА Страхування” звернулося до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування.

Відповіді щодо виплати страхового відшкодування, чи прийнятого рішення за заявою позивачу не надано.

Згідно Статуту Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (ідентифікаційний № 20474912), затвердженого загальними зборами акціонерів (протокол № 23 від 21-24 липня 2009р.), державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 05.08.2009р., ПрАТ “Страхова компанія “АХА Страхування” є правонаступником АТ “СК “АХА Страхування”.

Згідно Положенню про Запорізьку філію Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”, затвердженого загальними зборами ЗАТ “СК “АХА Страхування”, протокол № 23 від 21-24 липня 2009р., Запорізька філія ЗАТ “СК “АХА Страхування” була перейменована на Запорізьку філію ПрАТ “Страхова компанія “АХА Страхування”.  

28.12.2010р. позивач звернувся за захистом своїх інтересів до суду.

  Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

  Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України від 07.03.1996р. № 85/96-ВР “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України від 01.07.2004р. № 1961- IV “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах:

страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 37.5 ст. 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено судом, транспортний засіб – автомобіль РУТА СПВ 16 СПГ, реєстраційний № НОМЕР_2, є власністю ТОВ “Транс-Експрес”, яким керував ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ВВ / 8697709 (страхувальник - ТОВ “Транс-Експрес”, тип Договору - 1-й) від 29.08.2009р., цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю та майну третіх осіб з вини страхувальника при керуванні автомобілем, застрахована у ВАТ “НАСК “Оранта”.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до п. 21.1 ст. 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 6 цього ж Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов’язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати зобов’язання особисто. У цьому разі кредитор зобов’язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою цей обов’язок боржник повинен виконати сам.

Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов’язанні і застосовуються положення статей 512 -519 цього Кодексу.

Дорожньо-транспортна пригода, що сталася, підпадає під ознаки страхового випадку в розумінні ст. 6 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, згідно з якою, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Матеріали справи, зокрема,  постанова Заводського районного суду м. Запоріжжя у справі № 3-219/10 від 19.01.2010р. про адміністративне правопорушення, матеріали ДТП тощо свідчать про підтвердження вини гр. ОСОБА_2 у ДТП, яка сталася 19.12.2009р.

Розмір страхового відшкодування, яке має виплатити страховик за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначається згідно ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”:

у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Враховуючи цей факт, позивач, до якого перейшли права потерпілого, на підставі                ст. 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з заявою № 646-10 від  07.04.2010р. в порядку регресу.

З даною заявою позивач, відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та у межах встановленої полісом відповідальності пред’явив вимогу відповідачу про виплату суми 1 550,00 грн. страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про судову експертизу” та ст. 9 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

На виконання приписів зазначених законів наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003  N 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 N nr_03644-09), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Відповідно до п. 7.39 вказаної Методики, винятком стосовно    використання зазначених вимог є:

а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному  режимі  (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);

б) якщо складові частини кузова,  кабіни,  рами  відновлювали ремонтом  або  вони  мають  корозійні  руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

в) якщо  КТЗ експлуатувалося в умовах,  визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Як вбачається з акту огляду транспортного засобу від 22.12.2009р., автомобіль CHEVROLET Aveo, реєстраційний № НОМЕР_1, на момент ДТП вже мав пошкодження складових частин кузова: механічні пошкодження панелі криши та правої боковини у верхній частині.

Згідно п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач відповідно до заяви № 646-10 від 07.04.2010р. повідомив відповідача, що додатково до заяви про виплату страхового відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ                              № ВВ / 8697709, він направляє  довідку про ДТП від 19.12.2009р. Стосовно вимоги по наданню документів, підтверджуючих розмір заподіяних збитків, розрахованих у порядку, встановленому Уповноваженим органом, в якості додатків до заяви було надіслано рахунок на оплату № 33 від 24.12.2009р. ПП ОСОБА_4, на підставі якої позивачем було розраховано розмір страхового відшкодування та виплачено суму страхового відшкодування (підтверджено розрахунком суми страхового відшкодування і страховим актом                                    № 5196-а/09зп від 30.12.2009р.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування (позивач по справі), подає відповідну заяву, в якій, зокрема, повинна обґрунтувати свою вимогу та надати докази, що підтверджують її відповідно до законодавства.

Згідно приписів ст. 7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, оцінка майна проводиться з метою визначення збитків або розміру відшкодування тільки суб’єктом оціночної діяльності.

Відповідно до п.34.1, 34.2 ст. 34 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи  день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на  місце  настання  страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для  визначення причин настання страхового випадку  та  розміру  збитків.

Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не  з'явився,  потерпілий  має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру  шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення   експертизи.

Частинами 1-3 статті 25 Закону України “Про страхування” встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком   згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аварійні комісари - особи,  які займаються визначенням причин настання страхового випадку  та  розміру  збитків,  кваліфікаційні вимоги   до   яких  встановлюються  актами  чинного  законодавства України.

Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного  комісара до розслідування обставин страхового випадку. Страховик не може відмовити страхувальнику в  проведенні розслідування  і  повинен  ознайомити  аварійного комісара з усіма обставинами страхового випадку, надати всі необхідні  матеріальні докази та документи.

Таким чином, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу має право визначити особа, яка має відповідну кваліфікацію експерта. Тому висновок позивача, що у даному випадку страхове відшкодування за полісом ОСЦПВВНТЗ                             № ВВ/8697709 відповідає розміру фактичних витрат на відновлюваний ремонт пошкодженого транспортного засобу, є необґрунтованим.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про  настання страхового випадку та докази запрошення  представника відповідача на огляд транспортного засобу. Отже, відповідач був позбавлений можливості направити аварійного комісара для огляду пошкодженого транспортного засобу з метою визначення вартості відновлюваного ремонту, як це передбачено п.34.1, 34.2 ст. 34 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Згідно  п.16-19 Типового положення   про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998р. № 8, на підставі проведеного дослідження і зібраних документів аварійний комісар складає аварійний сертифікат.

Аварійний сертифікат - це документ, в якому зазначаються обставини і причини  настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

В аварійному сертифікаті зазначаються достовірні дані, які підтверджують об'єктивну інформацію про обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди.

Аварійний комісар, який складає аварійний сертифікат, несе персональну  відповідальність  за достовірність відомостей, зазначених у ньому.

Аварійний сертифікат підписується аварійним комісаром, що з'ясував  обставини  і  причини  настання  страхового  випадку,  і завіряється штампом.

Наданий позивачем аварійний сертифікат від 17.02.2011р., складений аварійним комісаром Палазовим К.В., згідно якому вартість відновлювального ремонту автомобіля CHEVROLET Aveo, реєстраційний № НОМЕР_1, пошкодженого 19.12.2009р., на момент пошкодження складає 2 691, 85 грн., не приймається господарським судом.

Оскільки вказаний аварійний комісар був вибраний позивачем для визначення розміру шкоди без дотримання правил про обов’язкове направлення письмового повідомлення про страховий випадок на адресу страховика (відповідача по справі). Що позбавило права відповідача обрати аварійного комісара на власний розсуд та за свій рахунок.

Таким чином, враховуючи порушення позивачем приписів ст.526 ГК України, ст. 22, 29, 35 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, ст. 25 Закону України “Про страхування” , унеможливлює визначення вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу автомобіля CHEVROLET Aveo, реєстраційний № НОМЕР_1 відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та зробити розрахунок суми страхового відшкодування згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ВВ/8697709.

За таких обставин в задоволенні позовних в частині 1 550, 00 грн. страхового відшкодування слід відмовити повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 133,18 грн. пені та 23,31 грн. - 3 % річних.

Оскільки зазначені вимоги є похідними від заявленої суми страхового відшкодування в розмірі 1 550,00 грн., в задоволенні стягнення якої судом відмовлено, слід відмовити і в задоволенні вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача  133,18 грн. пені та 23,31 грн. - 3 % річних.

З урахуванням вищевикладеного, у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст.44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

  В задоволені позову відмовити повністю.

  Суддя                                                                     В.М.Соловйов

  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 28.02.2011р.