ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.11                                                                                        Справа №  30/5009/274/11

Суддя   

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(04050,                 м. Київ, вул. Артема, 60) в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(69037, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 39)

до Українсько-німецького спільного підприємства «АЛКОР»(70002, м. Вільнянськ Запорізької області, пров. Алкорівський, 3;  70000, м. Вільнянськ Запорізької області, пров. Цегельний, 3)

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

                                                                                                               Суддя Кагітіна Л.П.

У судовому засіданні брали участь представники:

від позивача      – Кондратюк  Ю.С. (довіреність б/н від 08.10.2010 р.)

від відповідача  –не з'явився

                                     СУТНІСТЬ СПОРУ:

20.01.2011 р. Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»звернулося до господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Українсько-німецького спільного підприємства «АЛКОР»1361164,20 грн. боргу, з яких: 797590,61 грн. основного боргу за договором про кредитну лінію у формі овердрафт № 217-ОД від 21.12.2007 р., 539573,59 грн. відсотків за користування кредитом та 24000,00 грн. комісійних.

Ухвалою суду від 20.01.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 17.02.2011 р.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 17.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши, що на виконання укладеного між сторонами договору про кредитну лінію у формі овердрафт № 217/ОД від 21.12.2007 р. АТ «Банк «Фінанси та Кредит»відкрив УНСП «АЛКОР»кредитну лінію в формі овердрафту з лімітом 600000,00 грн. на період з 21.12.2007 р. по 20.11.2008 р. зі ставкою 17%  річних. Додатковими угодами до Кредитного договору були внесені зміни щодо ліміту та відсоткової ставки у Кредитному договорі. Зокрема, Додатковою угодою  № 1 від 21.03.2008 р. до Кредитного договору було збільшено ліміт на період з  21.12.2007 р. по 20.03.2008 р. з 600000,00 грн. до 1200000,00 грн.  Для  забезпечення  виконання зобов'язання за Кредитним договором між УНСП «АЛКОР»та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»було укладено три договори застави: № 037003/127 від 21.12.2007 р. та   № 042503/0308 від 21.03.2008 р. згідно яких в заставу було передано рухоме майно, згідно переліку, на загальну суму 166818,00 грн., а також договір застави № 0426ТЗ/0308 від 21.03.2008 р. згідно якого в заставу було передано транспортні засоби, згідно переліку, на загальну суму 238113,00 грн. Як вказує позивач, відповідач не виконав належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та відсотків  за користування  ним. Тому, 21.11.2008 р. на адресу УНСП «АЛКОР»було направлено листа з вимогою погашення заборгованості. У відповіді на лист-вимогу УНСП «АЛКОР» зазначив, що визнає заборгованість яка існувала на той час та просив реструктуризувати заборгованість на більш тривалий термін. З моменту відповіді УНСП «АЛКОР»заборгованість за тілом кредиту не змінилася. Жодного платежу від УНСП «АЛКОР»в рахунок погашення заборгованості не надходило.

У зв'язку з невиконанням УНСП «АЛКОР»зобов'язання за Кредитним договором 13.04.2009 р. АТ «Банк «Фінанси та Кредит»вчинив три виконавчі написи: виконавчий напис по Договору застави № 037003/127 від 21.12.2007 р. на суму 93750,00 грн.; виконавчий напис по Договору застави № 042503/0308 від 21.03.2008 р. на суму 73068,00 грн.; виконавчий напис по Договору застави № 0426ТЗ/0308 від 21.03.2008р. на суму 238113,00 грн., всього на загальну суму 404931,00 грн.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просить позов задовольнити та стягнути на його користь з відповідача 797590,61 грн. основного боргу, 539573,59 грн. відсотків за користування кредитом та 24000,00 грн. комісійних, що разом складає 1361164,20 грн. (без врахування 404931,00 грн. за виконавчими написами по Договорам застави).

Відповідач у справі – Українсько-німецьке спільне підприємство «АЛКОР»–письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як  свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 20.01.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 17.02.2010 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній  заяві, в строки, визначені ст. 87  ГПК України, і більш ніж за два тижня до дати слухання.

До того ж, згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на фактичну та юридичну адресу відповідача, вручено уповноваженому представнику відповідача 26.01.2011 р.

Українсько-німецьке спільне підприємство «АЛКОР» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 06.08.1997 р., що підтверджується відповідним Витягом (Серія АЕ № 575018) оригінал якого долучено до матеріалів справи. Будь-які відомості щодо виключення підприємства з ЄДР, відсутні.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

24.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(Банком, позивачем у справі) та Українсько-німецьким спільним підприємством «АЛКОР»(Позичальником, відповідачем у справі) було укладено договір про кредитну лінію у формі овердрафт  № 217/ОД (далі –Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредитну лінію у формі овердрафту з лімітом 600000,00 грн. на період з 21.12.2007 р. по 20.11.2008 р., а Позичальник зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти у встановленому Договорі строки, а також сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 17%  річних.

За змістом п 2.11 Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду:

а) за розрахунково-касове обслуговування при проведенні кредитних операцій в розмірі 1800,00 грн. одноразово протягом 2-х робочих днів з моменту укладання даного Договору;

б) за управління кредитною лінією –в розмірі 600,00 грн./0,1% від суми ліміту кредитної лінії, встановленої в п. 2.1 Договору, щомісячно, за цілий місяць строку дії даного Договору.

Сплата комісійної винагороди здійснюється Позичальником з 26-го числа до останнього робочого дня кожного місяця починаючи з місяця укладення даного Договору.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору строк користування кредитною лінією встановлюється з моменту укладення даного Договору до 21.11.2008 р.

Позичальник зобов’язується до закінчення строку користування кредитною лінією, зазначеного в п. 3.2 даного Договору, повернути Банку на поточний рахунок всю суму основної заборгованості по кредитній лінії (суму отриманих, але не повернених кредитних коштів) (п. 3.3 Кредитного договору).

Відповідно до умов п. 4.1 Кредитного договору Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитними коштами в валюті кредиту по відсотковим ставкам:

а) 17% (згідно п. 1.1 Кредитного договору) за період з дня видачі кредитних коштів до закінчення строку користування кредитною лінією, встановленого у п. 3.2 даного Договору;

б) 25,5% річних за кожний день користування кредитними коштами понад встановленого строку користування кредитною лінією, вказаного в п. 3.2 даного Договору, а також у випадку порушення строків повернення кредитних коштів, зазначених в п.п. 2.7, 2.8, 4.5, 5.5, 7.1, 9.3 даного Договору, за кожний день фактичного користування кредитними коштами після спливу встановлених строків повернення.

Пунктом 4.3 Кредитного договору встановлено, що нарахування відсотків здійснюється за період з моменту  оплати платіжних доручень Позичальника за рахунок кредитної лінії, до моменту повернення коштів на поточний рахунок.

Відповідно до п. 4.5 Кредитного договору Позичальник сплачує відсотки за останній звітний період не пізніше строку закінчення користування кредитною лінією, вказаного в  п. 3.2 даного Договору. Датою сплати відсотків вважається день зарахування коштів на рахунок, зазначений в 4.2 даного Договору.

Випадки, в яких Банк має право дострокового вимагати повернення всієї заборгованості по кредитній лінії або її частини, передбачені в п. 7.1 Кредитного договору.

Згідно із п. 7.2 Кредитного договору при невиконанні Позичальником зазначених в п. 7.1 даного Договору зобов’язань по поверненню кредиту та сплати відсотків на вимогу Банку у встановлений даним пунктом строк Банк має право звернути стягнення не предмет застави.

Додатковими угодами до Кредитного договору були внесені певні зміни.

Так, Додатковою угодою № 1 від 21.03.2008 р. до Кредитного договору було збільшено ліміт на період з 21.12.2007 р. по 20.03.2008 р. з 600000,00 грн. до              1200000,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 21.04.2008 р. до Кредитного договору було змінено відсоткову ставку у Кредитному договорі: 17% річних - до 21.04.2008 р. включно; 19% річних з 21.04.2008 р.; 28,5% річних - за кожний день понад встановленого періоду.

Додатковою угодою № 3 від 27.06.2008 р. до Кредитного договору було змінено відсоткову ставку у Кредитному договору:  17% річних - до 21.04.2008 р. включно; 19% к - з 21.04.2008 р. по 27.06.2008 р. включно; 20% річних - з  27.06.2008 р; 30,0% річних –за кожний день понад встановленого періоду.

Для  забезпечення  виконання зобов'язання за Кредитним договором між УНСП «АЛКОР»(Заставодавцем) та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»(Заставодержателем) було укладено три договори застави: Договір застави № 037003/127 від 21.12.2007 р. згідно якого в заставу було передано рухоме майно, згідно переліку, на загальну суму 93750,00 грн.; Договір застави № 042503/0308 від 21.03.2008 р. згідно якого в заставу було передано рухоме майно, згідно переліку, на загальну суму               73068,00 грн. та Договір застави № 0426ТЗ/0308 від 21.03.2008 р. згідно якого в заставу було передано транспортні засоби, згідно переліку, на загальну суму              238113,00 грн.

За умовами п. 8 Договорів застави  до прав Заставодержателя, у разі неналежного виконання Заставодавцем умов Кредитного договору, віднесено право звернути стягнення на предмет застави або провести його відчуження, задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення, в тому числі відшкодувати збитки. Право звернення стягнення на предмет застави Заставодержатель набуває також, якщо Заставодержатель відповідно до умов Кредитного договору заявить Заставодавцю вимогу повернути кредит та сплатити проценти, комісійну винагороду до настання строків, зазначених в п. 2 цього Договору, а Заставодавець не виконає зазначене зобов’язання.

Згідно з п. 9 Договорів застави звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд Заставодержателя, або за рішення суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або Заставодержателем самостійно позасудовим способом відповідно до чинного законодавства України та цих Договорів.

Листами (вих. від 19.11.2008 р.), направленими на адресу позивача, відповідач просив перенести дату погашення заборгованості за Кредитним договором та зобов’язався повернути Банку всю суму основної заборгованості, процентів і пені до листопада 2009 р.

21.11.2008 р.  на адресу УНСП «АЛКОР»Банком  була направлена Вимога (вих.           № 967/1) про погашення заборгованості за Кредитним договором, а також повідомлялося, що у випадку невиконання зобов’язань Банк змушений буде  розпочати роботу з примусового стягнення заборгованості.

Так, 13.04.2009 р. АТ «Банк «Фінанси та Кредит»вчинив три виконавчі написи: виконавчий напис по Договору застави № 037003/127 від 21.12.2007 р. на суму 93750,00 грн.; виконавчий напис по Договору застави № 042503/0308 від 21.03.2008 р. на суму 73068,00 грн.; виконавчий напис по Договору застави № 0426ТЗ/0308 від 21.03.2008р. на суму 238113,00 грн., всього на загальну суму 404931,00 грн.

Решта боргу в сумі 1361164,20 грн. (797590,61 грн. - основний борг, 539573,59 грн. - відсотки та 24000,00 грн. –комісійні), без врахування 404931,00 грн. за виконавчими написами по Договорам застави, залишилась несплаченою.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Пунктом першим статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України  якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).     

Як свідчать матеріали та обставини справи, на виконання умов Кредитного договору АТ «Банк «Фінанси та Кредит»відкрив УНСП «АЛКОР»кредитну лінію у формі овердрафту з лімітом 600000,00 грн. на період з 21.12.2007 р. по 20.11.2008 р. зі ставкою 17% річних. Додатковою угодою № 1 від 21.03.2008 р. до Кредитного договору було збільшено ліміт на період з 21.12.2007 р. по 20.03.2008 р. з 600000,00 грн. до                 1200000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору Позичальник зобов’язався до закінчення строку користування кредитною лінією, зазначеного в п. 3.2 даного Договору               (21.11.2008 р.), повернути Банку на поточний рахунок всю суму основної заборгованості по кредитній лінії.

Проте, відповідачем зобов’язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконані.

Враховуючи те, що відповідач у визначений Кредитним договором строк кредитні кошти не повернув, 21.11.2008 р. на його адресу Банком був направлений лист із вимогою про погашення суми простроченого боргу, відсотків, комісії, пені та штрафу до             28.11.2008 р. Доказом отримання позивачем 21.11.2008 р. вимоги (вих. № 967/1), є відповідна відмітка безпосередньо на листі-вимозі.

Відповідач вказану вимогу не виконав, натомість листом від 19.11.2008 р., посилаючись на економічну кризу, запропонував позивачу перенести дату погашення всієї суми заборгованості за Кредитним договором на листопад 2009 р.

Однак, відповідач жодних грошових сум Банку не сплатив.

Тому, оскільки відповідач залишив пред’явлену йому позивачем вимогу без задоволення, 13.04.2009р. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_1 були вчинені Виконавчі написи зареєстровані в реєстрі за № 1806, № 1809 та № 1808 про звернення стягнення на предмет Договорів застави на загальну суму 404931,00 грн.

При цьому, слід зауважити, що рішенням господарського суду Запорізької області від 10.02.2010 р. по справі 8/336/09 відмовлено у задоволенні позовних вимог УНСП «АЛКОР» до АТ «Банк «Фінанси та Кредит»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Підрозділ примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області про визнання незаконними та скасування виконавчих написів нотаріуса (в т.ч. вчинених 13.04.2009 р. та зареєстрованих в реєстрі за № 1806, № 1808, та № 1809). Рішення набрало чинності. Як вказує позивач, виконавчі написи було направлено до Державної виконавчої служби  м. Вільнянськ  для проведення виконавчих дій.

Факт несплати решти Кредиту, відсотків та комісійних за ним відповідачем не спростовано.

Докази повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором процентів і комісійних відсутні. Заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором у розмірі  797590,61 грн. (основний борг),  539573,59 грн. (відсотки за кредитом)  та              24000,00 грн. (комісійні) доведена матеріалами справи.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов’язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов’язань за договором № 217-ОД від 21.12.2007 р.

Враховуючи викладене, а також встановлений факт порушення відповідачем умов Кредитного договору щодо термінів сплати кредиту, відсотків і комісійних та доведеність заявленої до стягнення суми, суд констатує наявність підстав для задоволення позовних вимог, які є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.   Позов задовольнити.

2. Стягнути з Українсько-німецького спільного підприємства «АЛКОР»(70002, м. Вільнянськ Запорізької області, пров. Алкоровський, 3, код ЄДРПОУ 24913656, рахунок № 26004080360802 у Філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(04050, м. Київ, вул. Артема, 60) в особі Філії «Запорізьке регіональне управління»Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»(69037, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, 39, код ЄДРПОУ 25821086, рахунок № 37390010900980 у Філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731) заборгованість в сумі 797590 (сімсот дев’яносто сім тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. 61 коп. основного боргу, 539573 (п’ятсот тридцять дев’ять тисяч п’ятсот сімдесят три) грн. 59 коп. відсотків за користування кредитом, 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. комісійних, 13611 (тринадцять тисяч шістсот одинадцять) грн. 64 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя                                                                      Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене у повному обсязі та  підписане згідно із вимогами ст. 84-85 ГПК України  22.02.2011 р.