ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.02.11 Справа № 24/372/10
Суддя
за позовною заявою: Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,АДРЕСА_1
до відповідача 1: Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206
до відповідача 2: Управління комунальної власності Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206
про визнання майна нерухомістю та факту права власності
суддя Азізбекян Т.А.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_2 ( представник за довіреністю).
від відповідача 1: не прибув ( за клопотанням від 31.01.2011 р.).
від відповідача 2: не прибув ( за клопотанням від 31.01.2011 р.).
СУТЬ СПОРУ:
09.12.2010р. до господарського суду Запорізької області звернувся Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі –СПД ОСОБА_1.) з позовною заявою до відповідача 1: Запорізької міської ради, відповідача 2: Управління комунальної власності Запорізької міської ради про визнання нерухомістю торговельний павільйон АДРЕСА_2 у складі торгівельного комплексу по вул. Анголенко (напроти кінотеатру “Комсомолець”) та визнання права власності на нерухоме майно, що збудоване та прийняте до експлуатації в м. Запоріжжі, вул. Анголенко (напроти кінотеатру “Комсомолець).
Ухвалою від 09.12.2010р. судом порушено провадження у справі № 24/372/10, судове засідання призначено на 22.12.2010р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи.
Ухвалами від 22.12.2010р., від 30.12.2010р. розгляд справи відкладено відповідно на 30.12.2010р., на 09.02.2011р.
Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
У засіданні суду 09.02.2011р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом роз’яснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснив наступне. Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 361/33 від 30.10.2003р. позивачу передано в оренду строком на 10 років земельна ділянка загальною площею 0,0082 га по вул.Анголенко (напроти кінотеатру “Комсомолець”). За договором оренди землі, земельна ділянка передається в оренду разом з торговельним павільйоном (літера АДРЕСА_2), який є власністю орендаря. 11.10.1999р. затверджений акт технічної комісії про введення в експлуатацію торговельно - зупинкового комплексу по вул. Анголенко. 18.01.2000р. та 03.09.2002р. позивачем укладено договори купівлі-продажу про придбання павільйону АДРЕСА_2. Позивач звернувся до ОП ЗМБТІ з проханням зареєструвати право власності, однак в реєстрації було відмовлено у зв’язку з тим, що попередній власник не мав права власності на об’єкт нерухомого майна. Вказаний об’єкт має фундамент з заглибленням від поверхні землі, тобто є нерухомістю, яку неможливо перемістити без його знецінення та зміни призначення. Враховуючи викладене, позивач просить суд, на підставі ст. ст. 15, 16, 328, 331 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 19, 22, 25 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, позов задовольнити.
Відповідач 1 вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Павільйони, на які позивач просить визнати право власності, визнавши їх при цьому об’єктами нерухомості є тимчасовими спорудами. Право власності на тимчасові споруди не підлягає державній реєстрації. Позивач набув право власності на вказані павільйони внаслідок укладання договору купівлі-продажу, який і є правовстановлюючим документом підтверджуючим право власності позивача. Відмова орендного підприємства “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” в проведені державної реєстрації права власності на павільйони не є підставою для пред’явлення вимог до відповідача. З огляду на вищевикладене, вважає, що правові підставі для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідач 2 у повному обсязі підтримав позицію відповідача 1.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської Ради № 361/33 від 30.10.2003р. приватному підприємцю ОСОБА_1 передано в оренду строком на 10 років земельна ділянка загальною площею 0,0082 га по вул. Анголенко (напроти кінотеатру “Комсомолець”) в межах згідно з планом за рахунок земель Запорізької міської ради, в тому числі:
- площею 0,0059 га для розташування торговельного павільйону (літера В № 7,8) у складі торговельного комплексу,
- площею 0,0023 га для розташування торговельного павільйону (літера В № 10) у складі торговельного комплексу.
09.09.2004р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ПП ОСОБА_3 (орендар) укладено договори оренди землі, за умовами яких Орендодавець, відповідно до рішення п’ятнадцятої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 26 від 28.01.2004р., надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування торгівельного павільйону (літера АДРЕСА_2) у складі торгівельного комплексу, яка заходиться м. Запоріжжя, вул. Анголенка (напроти кінотеатру “Комсомолець).
Договори оренди землі зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.09. 2004р. за № 1272, № 1273.
Відповідно до п. 3 договорів оренди землі № 1272, № 1273, на земельній ділянці знаходяться об’єкти нерухомого майна: торгівельні павільйони (літера АДРЕСА_2), які є власністю орендаря.
Згідно п. 4 договорів, земельна ділянка передається в оренду разом з торгівельним павільйоном (літера АДРЕСА_2), які є власністю орендаря.
Розпорядженням Запорізького міського голови від 11.10.1999р. № 1250р “Про затвердження акта державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію тимчасового торгівельно-зупинкового комплексу по вул. Анголенко (біля кінотеатру “Комсомолець”)”, затверджений акт технічної комісії про введення в експлуатацію торгівельно-зупинкового комплексу по вул. Анголенко, загальною площею 175,3 кв. м. ПП ОСОБА_4
18.01.2000р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 купила кіоск № 10, площею 9,5 кв.м, зазначений в технічній документації під літерою “В”, що знаходиться по вул. Анголенко без номеру у м. Запоріжжя. Договір посвідчено ОСОБА_6, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 147.
Також, 03.09.2002р. між гр. ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого позивач придбав павільйони № 7,8, які розташовані в тимчасовому торгівельному-зупинковому комплексі по вул. Анголенка (біля кінотеатру Комсомолець) в м. Запоріжжі. Договір посвідчено ОСОБА_8, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, зареєстровано в реєстрі за № 7162.
У відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002р., оскарження прав власності на об’єкт нерухомого майна здійснюється органами місцевого самоврядування фізичним, юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.
За результатами обстеження несучих та обгороджених конструкцій торгівельних павільйонів АДРЕСА_2 торговельного комплексу по вул. Анголенка (напроти кінотеатру “Комсомолець”) в м. Запоріжжі з метою оформлення права власності та подальшої безпечної експлуатації, яке було проведено Запорізьким філіалом Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту “НДІпроектреконструкція” в 2010 році, було встановлено, що вказані торговельні павільйони мають монолітні фундаменти.
Поняття нерухомої речі визначене у ч. 1 ст. 181 ЦК України, та до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, об’єкт не є тимчасовою спорудою, а фактично є капітальною будівлею.
Визначення терміну “капітальний об’єкт будівництва” у чинних будівельних нормах відсутнє. Класи за капітальністю визначаються для житлових будинків з терміном служби 30-150 років залежно від якості житла та наявного інженерного обладнання згідно з Єдиним класифікатором житлових будинків, затвердженим наказом Держбуду від 30.09.1998р. № 215.
У Правилах розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду від 13.10.2000р. № 227 та зареєстрованих у Мінюсті 27.10.2000р. за № 755/4976, подаються такі визначення:
мала архітектурна форма для підприємницької діяльності - невелика споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів;
стаціонарна мала архітектурна форма - одноповерхова споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей площею до 30 кв. м - кіоск, одноповерховий павільйон тощо. (Роз’яснення Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 01.10.2006р. “Щодо визначення капітальності будівель”).
Посилання відповідачів на те, що об’єкти нерухомості прийняті в експлуатацію як тимчасові, не є перешкодою в реєстрації права власності, так як право власності набуто мною з договорів купівлі -продажу, посвідчених нотаріально.
Згідно із ст. 328 Цивільного кодексу України (ЦК України), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
З підстав зазначених вище суд дійшов висновку, що незавершена будівництвом будівля за адресою вул. Набережна, 19 в м. Запоріжжя є об’єктом нерухомого майна та ПП ОСОБА_9 на передбаченій законом підставі набула на вказане приміщення право власності.
Згідно ст. 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, відповідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Стаття 4 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” визначає, що обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно.
Аналогічну норму містить ст.182 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права судом.
Визнання за СПД ОСОБА_1 права власності на торгівельні павільйони АДРЕСА_2, як на об’єкт нерухомого майна, є необхідним для подальшого безперешкодного здійснення підприємцем всіх правомочностей власника.
Будь-які інші особи про своє право власності на зазначений об’єкт не заявили.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання нерухомістю торговельний павільйон АДРЕСА_2 у складі торгівельного комплексу по вул. Анголенко (напроти кінотеатру “Комсомолець”) та визнання права власності на нерухоме майно, що збудоване та прийняте до експлуатації в м. Запоріжжі, вул. Анголенко (напроти кінотеатру “Комсомолець), підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі покласти на позивача, оскільки вини відповідачів в доведені спору до суду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити .
Визнати нерухомістю торговельний павільйон АДРЕСА_2 у складі торгівельного комплексу по вул. Анголенко (напроти кінотеатру “Комсомолець”).
Визнати за Суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) право власності на нерухоме майно, що збудоване та прийняте до експлуатації в м. Запоріжжі, вул. Анголенко (напроти кінотеатру “Комсомолець).
Суддя Т.А. Азізбекян
Рішення у повному обсязі складено і підписано 14.02. 2011р.