Справа  № 2018/2-а-812/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ                      УКРАЇНИ

     "03" березня 2011 р.                                       Київський районний суд м. Харкова у складі:

                                            головуючого судді –Плетньова В. В.

                                            при секретарі          -  Бієнко О. С.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова

          про стягнення соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивачка ОСОБА_1 6 січня 2011 р. звернулася до суду з адміністративною позовною заявою, у якій просить зобов'язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на її користь недоплачені, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1.01.2010 р. по 31.12.2010 р.  

Ухвалою судді від 10.01.2011 р. в частині вимог про покладення на відповідача зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 1.01.2010 р. по 6.07.2010 р. позов залишено без розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни»та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач всупереч діючого законодавства, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Позивачка просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

У зв’язку із зазначеним справу, відповідно до вимог ч.10 ст.3 КАС України, розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідач надав судові свої письмові заперечення на позов, в яких просить суд слухати справу у відсутність представника, в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначили, що дійсно нарахування і невиплата позивачці зазначеної суми не здійснювалося. Відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні   органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач посилається на необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Позивачка має статус «Дитини війни», що  також   підтверджується   пенсійним посвідченням на її ім’я з відповідною позначкою.

Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень відповідача вбачається, що відповідач не здійснює позивачці зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.           

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих витрат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, здійснюється відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»та Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинено. Таким чином, відповідач у 2010 р. повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на УПФУ у Київському районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 159-163, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Київському районі м.Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та провести виплату з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” з 6 липня 2010 р. по 31 грудня 2010 р. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

          Суддя