17.03.2011
Справа №22-1501/2011р. Головуючий в 1-й інстанції
Сіденко С.І.
Категорія: 67 Доповідач –Приходько Л.А..
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2011 року березня місяця 17 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Приходько Л.А.
Суддів: Бездрабко В.О.
Кузнєцової О.А.
при секретарі: Романовій Д.С.
за участю прокурора: Пуляєва І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Цюрупинського району м. Херсона на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2009 року в справі за заявою ОСОБА_5, зацікавлена особа –ВГІРФО УМВС України Херсонській області, про встановлення факту постійного проживання на території України, -
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року.
Посилався на те, що відповідно до Міжурядової угоди «Про направлення та прийом в’єтнамських громадян на професійне навчання і роботу на підприємствах та в організаціях СРСР»від 02.04.1981 року він приїхав із республіки В’єтнам в Україну. З вересня 1989 року по березень 1992 року працював на Ворошиловській трикотажній фабриці (на теперішній час ЗАО «Луганська фірма «Лутрі»).
Після закінченням строку Міжурядової угоди він був звільнений з вказаного підприємства, переїхав до Херсона, де проживав за адресою: АДРЕСА_1. На теперішній час ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_2.
Просив встановити факт проживання на території України до 24 серпня 1991 року для набуття громадянства за територіальним походженням згідно ст. 8 Закону України «Про громадянство України».
Рішенням Цюрупинського районного суду м. Херсона від 27 листопада 2009 року заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_5 на території України до 24 серпня 1991 року.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор Цюрупинського району Херсонської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_5, є громадянином Соціалістичної Республіки В’єтнам, факт постійного проживання на території України до 24.08.1991 року йому необхідно встановити для набуття громадянства України за територіальним походженням.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про громадянство України», яка регламентує набуття громадянства України за територіальним походженням, зазначено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама, чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Статтею 1 Закону України «Про громадянство України»визначено, що проживання на території України на законних підставах –проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на Україні свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні.
Задовольняючи заяву ОСОБА_5, суд першої інстанції не врахував вищезазначених норм матеріального права та не дав належної оцінки наявним у справі доказам.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявленої вимоги, крім перевірки та встановлення факту постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року, суду необхідно було з’ясувати, чи отримував заявник посвідку на проживання на території України, чи звертався він за її отриманням, або чи реєстрував свій національний паспорт, або чи надавався йому статус біженця чи притулок в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про громадянство України».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України та роз’яснень, що містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»від 31.03.1995 р. №5, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.
Положеннями Закону України «Про громадянство України»та Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України від 27 березня 2001 року №215/2001 «Про громадянство України»з урахуванням Указу Президента України від 27 червня 2006 року №588/2006 «Про внесення змін до Указу Президента України від 27.03.2001 №215/2001 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України»визначений порядок встановлення громадянства України. Доказів неможливості одержання документів, що посвідчують факт постійного проживання заявника на території України до 1991 року, у іншому порядку, ніж судовий, заявник не надав.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені заяви з наведених вище підстав.
На підставі викладеного, ст. 8 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Цюрупинського району Херсонської області задовольнити.
Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_5 у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: