Справа № 2а- 1508/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року суддя Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим Масалигіна Н.С. розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Залізничного району м. Сімферополя АР Крим про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
ВСТАНОВИВ :
20.01.2011 року позивач ОСОБА_2 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України Залізничного району м. Сімферополя АР Крим про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01. 2010 року по 31.12.2010 року, та на майбутнє.
Вимоги обґрунтовані тим, що позивач відповідно до ст.1 Закону України №2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни та на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на отримання щомісячної соціальної допомоги, яка йому виплачується у неповному обсязі.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 24.01.2011 року відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України Залізничного району м. Сімферополя АР Крим про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 20.07.2010 року , і відповідачу по справі - Управлінню Пенсійного фонду України Залізничного району м. Сімферополя АР Крим, наданий десятиденний строк з дня одержання копії ухвали та документів, для представлення безпосередньо до канцелярії Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим заперечень проти позову та необхідних документів, або заяви про визнання позову.
Водночас, відповідач був попереджений про наслідки ненадання ним таких документів відповідно до ст. 183-2 КАС України.
Проте, у встановлений ухвалою суду строк – не пізніше 15 лютого 2011 року, відповідачем не надані письмові заперечення, що не є перешкодою для розгляду справи в скороченому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного .
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до паспортних даних, станом на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років, і вона є особою, яка віднесена до категорії дітей війни ( а.спр. 4 ).
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року в редакції, яка діяла з 01.01.2006 року, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Законом України від 28.12.2007 р. № 107-V1 «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 року № 107-V1, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-пр/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у зв’язку з чим втратили чинність з моменту ухвалення цього рішення.
Отже, розмір щомісячного підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, повинен був складати 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у редакції, яка діє з 22.05.2008 року до часу розгляду справи, але ж фактично, спірне підвищення виплачувалося відповідачем у заниженому розмірі.
Як убачається з довідки про нарахування та виплату пенсії, позивач знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, та отримує надбавку як особа, що має статус «дитина війни» у розмірі 49,80 грн (а.спр. 6)
Виходячи з наведеного, позовні вимоги за період з 20.07.2010 року по 22.02.2011 року (включно) є законними і підлягають задоволенню.
Статтею 8 КАС України визначена заборона відмови в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, і суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Слід також зазначити, що відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
За Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Згідно з абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.02 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах и районах у містах, затвердженого Постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року №8-2, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими, відповідно, головним управлінням цього Фонду в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного Фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсій.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України як орган, якому делеговано обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак цей орган має можливість відкоригувати конкретний розмір підвищення до пенсії позивачу з урахуванням уже отриманих ним сум такої соціальної допомоги.
З огляду на правову позицію Європейського Суду з прав людини реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Отже, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачені певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для невиплати дітям війни підвищення до пенсії в передбаченому Законом розмірі.
Між тим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нараховувати у майбутньому щомісячну соціальну допомогу, тобто з дня винесення рішення суду – 22.02.2011 року , не підлягають задоволенню, оскільки порядок та підстави нарахування цієї допомоги можуть бути змінені законодавством. Крім того, суд враховує те, що право позивача, яке підлягало б захисту ще не порушено, а тому в даному випадку суд не може застосувати такий спосіб захисту прав на майбутнє, як визначення обов'язку суб'єкта владних повноважень здійснювати виплати лише у конкретному розмірі.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 є частково обґрунтованими, понесені нею судові витрати у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам – 1 грн. 70 коп. підлягають стягненню на її користь з Державного бюджету України відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України.
Відповідно до п.8 ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст.256 КАС України постанова, прийнята в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 11, 17, 18, 23, 86, 94, 104, 183-2, 162-163, 167, 185-186, 254 КАС України,
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим щодо виплати ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги за період з 20 липня 2010 року по 22 лютого 2011 року (включно) у заниженому розмірі.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з урахуванням фактично виплачених сум за період з 20.07.2010 року по 22 лютого 2011 року (включно).
В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 1 (одну) грн. 70 коп. судового збору.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим виконати постанову суду – негайно.
Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Залізничний районний суд м. Сімферополя АР Крим апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання постанови.
Постанова, прийнята в скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя: