Справа № 2-278
2011 р.
У Х В А Л А
11 березня 2011 року смт. Станиця Луганська
Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Антонова Ю.А.
при секретарі Ісмаіл Ю.М.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні, в залі суду смт. Станиця Луганська заяву Прокурора Станично-Луганського району в інтересах Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої суми матеріального забезпечення,
В С Т А Н О В И В:
03.02.2011 року Прокурор Станично-Луганського району в інтересах Станично-Луганського районного центру зайнятості звернувся до суду з дійсним позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на користь позивача, Станично-Луганського районного центру зайнятості, незаконно отриману матеріальну допомогу по безробіттю в розмірі 5620,98 грн.
Представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Зі змісту позову вбачається публічно-правовий спір, який належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Згідно з ч.2 с. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім тих, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
У пункті 1 частині 1 статті 3 цього Кодексу справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори за звернення суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
За змістом ч.4 ст. 50 КАСУ суб’єкт владних повноважень може звернутись з адміністративним позовом до фізичної особи у випадках, встановлених законом.
За ч.1 ст. 18 ЗУ від 01.03.1991 року за № 803-ХІІ „Про зайнятість населення” для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України створена державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості АРК, обласних, м.Києва та м. Севастополя, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
У статті 19 зазначеного Закону визначено обов’язки та права державної служби зайнятості, зокрема, зазначена служба має право розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в установленому законодавством порядку надавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.
Відповідно до ч.3 ст. 36 Закону України від 02.03.2000 за № 1533-111 „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи згідно із законодавством України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Зазначена норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актам, до якого в цьому випадку слід віднести Постанову КМУ від 20.03.2006 року за № 357 „Деякі питання загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття” (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з ПКМУ від 31.01.2007 року за № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до ЗУ за № 1533-111, за правилами п. 7 якого –у разі відмови особи повернути незаконно виплачені кошти, а також а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк, стягнення таких коштів здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб’єкта владних повноважень, який реалізував у спірних відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.
На підставі викладеного, суд вважає, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись ст.ст. 3, 45, 205 ч.1 п.1, 208-210 ЦПК України, суд –
У Х В А Л И В :
Закрити провадження у справі за позовом Прокурора Станично-Луганського району в інтересах Станично-Луганського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої суми матеріального забезпечення.
Одночасно, суд вважає необхідним роз’яснити Прокурору Станично-Луганського району, що він має право звернутися до суду з зазначеними вимогами в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області протягом п’яти днів після її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Головуючий: